Постанова
Іменем України
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 389/2087/20
провадження № 51-266км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О.Г.,
суддів Бущенка А.П., Шевченко Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
прокурора Гайдая С.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 листопада 2021 року в кримінальному провадженні № 1202012000000176 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Геховіт Мартунинського району республіки Вірменії, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк
3 роки.
2. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 13 червня 2020 року по
15 червня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
3. Оскарженою ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 листопада 2021 року зазначений вирок змінено в частині призначеного ОСОБА_1 покарання. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і з покладенням обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
4. Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 12 червня 2020 року близько 22:30, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки "RenaultEspase", іноземний реєстраційний номер Франції НОМЕР_1, рухаючись на 748 км + 282 м автомобільної дороги М-12 "Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка" на території Знам`янського району Кіровоградської області у напрямку від м. Знам`янки до с. Суботців указаного району, грубо порушив вимоги пунктів 12.1, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не обрав безпечну швидкість і виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ 21070", державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку, що призвело до загибелі водія зазначеного автомобіля ОСОБА_2 та заподіяння тілесних ушкоджень пасажирам автомобіля, а саме: ОСОБА_3 - середнього ступеня тяжкості, ОСОБА_4 - легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, і малолітньому ОСОБА_5 - легких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
5. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. Вважає звільнення ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із застосуванням статей 75, 76 КК України безпідставним та таким, що суперечить меті покарання, якою є виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
6. Вказує на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті такого рішення не в повній мірі враховано невідворотність наслідків, які настали внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, а саме загибель одного потерпілого та спричинення різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень трьом іншим, один з яких є малолітнім.
7. Крім цього, зазначає, що апеляційний суд помилково послався як на обставину, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1, на його активне сприяння розкриттю злочину, оскільки вона встановлена цим судом самостійно, без будь-якого обґрунтування в ухвалі та не підтверджується даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
8. Також прокурор наголошує на вчиненні злочину ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, що залишилось без належної критичної оцінки з боку апеляційного суду. При цьому зауважує, що думка потерпілих не повинна бути вирішальною для суду під час визначення покарання засудженому.
Позиції інших учасників судового провадження
9. У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу.
Мотиви Суду
10. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
11. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
13. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.
14. Стосовно наведених у касаційній скарзі доводів про безпідставне застосування судом ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
15. Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.