ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 607/1824/20
провадження № 51-6143 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Марчук Н.О., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Круценко Т.В.,
захисника Матвіаса А.Б. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210000000364,за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у цьому ж місті ( АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Ухвалено провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 500 000 грн моральної шкоди закрити у зв`язку із відмовою від позову.
Цивільний позов прокурора Тернопільської обласної прокуратури Середзінського І.В. до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь бюджету Тернопільської обласної ради 19 570 грн витрат на лікування ОСОБА_2 .
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з останнього на користь ОСОБА_3 1 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення 1 500 000 грн моральної шкоди відмовлено.
Вироком суду також вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 29 листопада 2019 року о 21:23, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем "SUZUKI Grand Vitara", н.з. НОМЕР_1, чим порушив вимоги пп "а" п. 2.9. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), згідно з якими водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Цим автомобілем ОСОБА_1 рухався без пасажирів та вантажу на вул. Об`їзній в бік вул. С. Будного у м. Тернополі зі швидкістю 66 км/год., чим перевищив максимально дозволену швидкість руху на вказаній ділянці дороги та порушив вимоги п. 12.4. ПДР. Під час керування автомобілем водій ОСОБА_1 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб у разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, завдавати шкоди життю і здоров`ю громадян, чим порушив вимоги підпунктів "б", "д" п 2.3 ПДР. Порушуючи вимоги пунктів 10.1, 11.4 ПДР, водій ОСОБА_1 на дорозі із двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, по вул. Об`їзній у м. Тернополі навпроти ГАЗС "Надєжда" безпричинно змінив напрямок руху вліво, перетнув подвійну вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 ПДР, яку перетинати заборонено, та виїхав автомобілем на зустрічну смугу, чим створив аварійну ситуацію і допустив зіткнення з автомобілем "DACIA Logan", н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку в межах свого транспортного потоку.
Унаслідок цього зіткнення водій ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події, пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 змінено, на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, п. 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність таневідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- ухвалюючи рішення про застосування ст. 75 КК, належним чином не обґрунтував обставин, які слугували пом`якшенню покарання за обставин вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння;
- визнав підставою для застосування ст. 75 КК щире каяття, хоча ОСОБА_1 розкаявся лише після використання всіх заходів захисту в ході судового розгляду та розуміння однозначної провини, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції 17 липня 2020 року ОСОБА_1 не визнав вини, зазначив, що не може назвати причину ДТП, у ході дослідження матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 намагався спростувати висновки експертиз, що, на думку прокурора, нівелює щире каяття та визнання вини як таке;
- однією з підстав застосування ст. 75 КК визнав повне відшкодування шкоди ОСОБА_2 та часткове відшкодування шкоди ОСОБА_5, незважаючи на те, що ОСОБА_1 у повному обсязі взятих на себе зобов`язань про відшкодування шкоди не виконав ( ОСОБА_1 добровільно не відшкодовано стягнення в користь бюджету витрат на лікування в сумі 19 570 грн);
- прийняв рішення без урахування змін у законодавстві щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння та безальтернативної неможливості застосування ст. 75 КК.
Водночас прокурор вважає, що вирок суду першої інстанції у частині призначення ОСОБА_1 мінімальної межі покарання, визначеної санкцією статті, - у виді 3 років позбавлення волі є виправданим, достатнім та слугує для виправлення особи, переосмислення ним вчиненого й перевиховання.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, захисник заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Як убачається з вироку, призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а також думку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо призначення покарання.
Разом з цим суд першої інстанції також урахував івідомості про особу винного - те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має неповнолітнього сина, працює, на обліках у нарколога і психіатра не перебуває; обставини, які пом`якшують покарання, - щире каяття (про вказану обставину, на переконання суду, свідчить повне відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_2 під час судового розгляду та часткове відшкодування завданого збитку, пов`язаного із загибеллю ОСОБА_5, його рідним на стадії досудового провадження в сумі 150 тис. грн та 1 тис. дол. США, визнання ним вини ще на початку судового розгляду і розкаяння в судових дебатах та останньому слові про вчинене), а також добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_2 та добровільне часткове відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю ОСОБА_5 .
З урахуванням указаного суд першої інстанції зазначив, що ці обставини із урахуванням позиції потерпілого ОСОБА_2 щодо призначення обвинуваченому покарання, а також з огляду на необхідність подальшого відшкодування ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 моральної шкоди у визначеному судом розмірі згідно її цивільного позову, і така необхідність зумовлена якнайшвидшим забезпеченням її права на отримання відшкодування, дозволили суду прийти до переконання, що основне покарання слід призначити на мінімальний строк, передбачений санкцією статті, із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, дійшовши висновку, що саме таке покарання відповідатиме його меті, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК.