ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 481/877/19
провадження № 51-3164кмо20
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Анісімова Г.М., Антонюк Н.О.,
Кравченка С.І., Луганського Ю.М.,
Наставного В.В., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 23 березня 2021 року щодо ОСОБА_1, касаційну скаргу представника потерпілого ПАТ "Державний ощадний банк України" - адвоката Гофман О.Є. на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 23 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150270000048, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 ст. 362, частинами 2-4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новобузького районного суду Миколаївської областівід 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 362 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 10 200 грн; за ч. 3 ст. 362 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з фінансово-банківською діяльністю, на строк один рік; за ч. 2 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 2550 грн; за ч. 3 ст. 358 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 680 грн; за ч. 3 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з фінансово-банківською діяльністю, на строк один рік.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік і покладено на неї виконання обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" 7691,28 грн на відшкодування матеріальної шкоди, в частині стягнення збитків у сумі 7247,63 грн цивільний позов залишено без розгляду.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 березня 2021 року вирокмісцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона, обіймаючи
з 23 квітня 2018 року відповідно до наказу начальника філії - Миколаївське обласне управління АТ "Ощадбанк" ОСОБА_2 від 20 квітня 2018 року
№ 339-к посаду провідного економіста сектору роздрібного бізнесу Територіально відокремленого безбалансового відділення II-А типу № 10014/036 Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк" та перебуваючи у приміщенні цього банку, розташованого за адресою: пл. Свободи, 31, м. Новий Буг, Миколаївська область, маючи право доступу до інформації, що обробляється автоматизованими банківськими системами АБС БАРС "Millenium" і ПЗ "Card Мanagement", за допомогою електронно-обчислювальних машин, порушуючи нормативно-правові документи АТ "Ощадбанк", маючи у зв`язку з виконанням своїх функціональних обов`язків повну інформацію про клієнтів банку та їх персональні дані,умисно,
з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном в період з 23 квітня 2018 року по 12 грудня 2018 року несанкціоновано змінила інформацію, яка обробляється в АБС "БАРС Мульті МФО" та "Card Мanagement", шляхом формування електронної заяви про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб, складовою якої є заява на встановлення кредитного ліміту, внесла анкетні дані, дані щодо місця роботи, фінансового/майнового стану та волевиявлення про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб без відома і дозволу клієнтів банку ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та відкрила без їх згоди карткові рахунки, а надалі несанкціоновано змінила інформацію, яка обробляється в цій системі, без відома і згоди вищевказаних клієнтів банку встановила по відкритим рахункам на ім`я останніх кредитний ліміт у сумі 5000 грн.
Крім того, з метою заволодіння чужим майном 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 склала з використанням свого робочого комп`ютера та установленої на ньому АБС "БАРС Мульті МФО" від імені ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, завідомо підроблений офіційний електронний документ - заяву про приєднання
від 20 серпня 2018 року № 645415/200818 до договору комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку потім за допомогою комп`ютерної техніки і принтера роздрукувала, та, достовірно знаючи, що
ОСОБА_5 не могла виявити бажання на відкриття поточного рахунку
в АТ "Ощадбанк" і встановлення (відновлення) кредитного ліміту, виконала у вказаній заяві у графі "Підпис клієнта" підпис від імені ОСОБА_5, а також завірила її своїм підписом. Далі, маючи доступ до юридичних справ колишніх клієнтів банку, які зберігалися в службовому кабінеті у приміщенні відділення, виявила фотокопію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера невстановленої особи та з метою подальшого її використання стерла дані цієї особи, внесла шляхом виконання написів кульковою ручкою на фотокопії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера недостовірну інформацію щодо власника документа, власноручно виправивши на: ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . З цих документів вона сформувала кредитну справу клієнта ОСОБА_5 для подальшого використання під час відкриття рахунку та надання (встановлення) кредиту,
а також засобами електронного зв`язку відправила ці документи до Центрального апарату АТ "Ощадбанк" для погодження особою, уповноваженою приймати рішення щодо надання (встановлення) кредиту.
Тим же способом 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повторно склала від імені ОСОБА_11 та без її дозволу завідомо підроблений офіційний електронний документ - заяву про приєднання від 23 жовтня 2018 року № 362189415/23102018 до договору комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронно-платіжного засобу, після чого за допомогою комп`ютерної техніки роздрукувала цю заяву, знаючи, що ОСОБА_11 не виявляла бажання на відкриття поточного рахунку в АТ "Ощадбанк" та встановлення (відновлення) кредитного ліміту, виконала у вказаній заяві у графі "Підпис клієнта" підпис від імені ОСОБА_11, а також завірила її своїм підписом. Згодом, маючи доступ до юридичних справ колишніх клієнтів банку, які зберігалися в службовому кабінеті у приміщенні відділення, виявила фотокопії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера і паспорта громадянки України на ім`я ОСОБА_14 та повторно внесла шляхом виконання написів кульковою ручкою до фотокопії такої довідки недостовірну інформацію щодо власника цього документа, затерши дані ОСОБА_14 і власноручно виправивши на такі дані: ОСОБА_11, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Після цього у фотокопію паспорта громадянки України на ім`я ОСОБА_14 в графу "Ім`я, по батькові, дата народження, місце народження" внесла недостовірну інформацію стосовно власника документа, затерши дані ОСОБА_14 та власноручно виправивши їх: " ОСОБА_15", дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження - с. Князівка. Ці копії документів вона власноручно засвідчила від імені ОСОБА_11 та завірила своїм підписом, сформувала з них кредитну справу клієнта для подальшого використання під час відкриття рахунку і надання (встановлення) кредиту, а також засобами електронного зв`язку відправила документи до Центрального апарату АТ "Ощадбанк" для погодження особою, уповноваженою приймати рішення щодо надання (встановлення) кредиту.
Також ОСОБА_1, використовуючи робочий комп`ютер і програмне забезпечення, встановлене на ньому, без згоди та відома клієнтів відкривала на їх ім`я карткові рахунки, отримувала в касі відділення банківську платіжну картку, якою користувалась, у результаті чого нею було проведено з рахунків клієнтів такі операції:
- з рахунку ОСОБА_4 знято грошові кошти в розмірі 25 308,34 грн, поповнено рахунок на суму 20 900 грн, залишок несплаченої суми становив 4408,34 грн;
- з рахунку ОСОБА_3 знято грошові кошти в розмірі 18 825,20 грн, поповнено рахунок на суму 14 620 грн, залишок несплаченої суми - 4205,20 грн;
- з рахунку ОСОБА_5 знято грошові кошти в розмірі 5092,40 грн, поповнено рахунок на суму 460 грн, залишок несплаченої суми - 4632,40 грн;
- з рахунку ОСОБА_6 знято грошові кошти в розмірі 5394,29 грн, поповнено рахунок на суму 420 грн, залишок несплаченої суми - 4974,29 грн;
- з рахунку ОСОБА_16 знято грошові кошти в розмірі 4915,94 грн, поповнено рахунок на 10 грн, залишок несплаченої суми - 4905,94 грн;
- з рахунку ОСОБА_8 знято грошові кошти в розмірі 4871 грн, які не сплачено
в повному обсязі;
- з рахунку ОСОБА_9 знято грошові кошти в розмірі 4952,66 грн, поповнено рахунок на 10 грн, залишок несплаченої суми - 4942,66 грн;
- з рахунку ОСОБА_10 знято грошові кошти в розмірі 4945 грн, поповнено рахунок на 10 грн, залишок несплаченої суми - 4935 грн;
- з рахунку ОСОБА_11 знято грошові кошти в розмірі 4835,13 грн, які не сплачено в повному обсязі;
- з рахунку ОСОБА_12 знято грошові кошти в розмірі 5581,32 грн, поповнено рахунок на суму 600 грн, залишок несплаченої суми - 4981,32 грн;
- з рахунку ОСОБА_13 знято грошові кошти в розмірі 5000 грн, поповнено рахунок на таку ж суму.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема статей 128, 129 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У касаційній скарзі представник потерпілого ПАТ "Державний ощадний банк України" - адвокат Гофман О.Є. просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з рішенням місцевого суду про залишення без розгляду цивільного позову в частині стягнення збитків (банківських відсотків та комісії за операціями, які банк міг реально одержати за звичайних обставин) у сумі 7247,63 грн. Також зазначає, що всупереч вимогам ст. 419 КПК апеляційний суд належно не перевірив доводів апеляційної скарги представника потерпілого щодо неправильного вирішення цивільного позову і не навів мотивів на спростування цих доводів.
Засуджена ОСОБА_1 та її захисник Сударіков Г.В. подали заяви про здійснення касаційного провадження за їх відсутності, просили касаційну скаргу представника потерпілого залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Від представника потерпілого ПАТ "Державний ощадний банк України"- адвоката Гофман О.Є. надійшла заява, у якій вона висловила прохання здійснювати касаційний розгляд без її участі, просила задовольнити подану нею касаційну скаргу.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Перша судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 21 лютого 2022 рокукримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 4341 КПК передала на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об`єднана палата).
Таке рішення Перша судова палата мотивуваланеобхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року (справа № 442/3929/18).
Відповідно до цієї постанови розглянуто касаційну скаргу прокурора на вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_17, яку визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, та виправдано у зв`язку з недоведенням, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, а також відмовлено
в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_18 .
Зазначену касаційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року щодо ОСОБА_17 у частині вирішення цивільного позову скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Перша судова палата вказала, що правовідносини в цьому кримінальному провадженні та у справі № 442/3929/18 є подібними, оскільки стосуються нормативного регулювання права прокурора на подання касаційної скарги
в частині розв`язання цивільного позову, заявленого цивільним позивачем.
При цьому, на переконання суддів Першої судової палати, на відміну від вищевказаного правового підходу аналіз вимог ст. 1311 Конституції України, статей 2, 22, пунктів 3, 5 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 3, 36, 425 КПК не дає підстав для висновку про наявність у прокурора права на подання касаційної скарги в частині розв`язання цивільного позову, заявленого цивільним позивачем.
Обґрунтовуючи свою позиціюв ухвалі від 21 лютого 2022 року,касаційний суд послався на те, що подання прокурором касаційної скарги щодо розв`язання цивільного позову, за відсутності умов для реалізації функції представництва інтересів громадянина або держави в суді відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", виходить за межі повноважень прокурора, безумовною функцією якого в судовому провадженні є лише підтримання публічного (державного) обвинувачення.
Зважаючи на наведене, Перша судова палата дійшла висновку про наявність підстав для передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на розгляд об`єднаної палати.
Виходячи зі змісту рішення Верховного Суду, від висновку якого Перша судова палата вважала за необхідне відступити, об`єднаною палатою в цьому кримінальному провадженні підлягає вирішенню питання, чи має право прокурор звертатися з касаційною скаргою на судові рішення в частині вирішення цивільного позову, якого він не заявляв.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Кулаківський К.О. підтримав касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу представника потерпілого підтримав частково, просив судові рішеннящодо ОСОБА_1 скасувати в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Кулаківського К.О., перевіривши матеріали кримінального провадження та викладені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів об`єднаної палати дійшла таких висновків.
Щодо права прокурора на звернення з касаційною скаргою на судові рішення
в частині вирішення цивільного позову, якого він не заявляв
Як убачається зі змісту рішення Верховного Суду в справі № 442/3929/18, в касаційній скарзі прокурор ставив питання про перегляд судових рішень із підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Касаційний суд, погодившись із твердженням прокурора про порушення місцевим судом вимог ч. 3 ст. 129 КПК і неправильне вирішення питання щодо цивільного позову, визнав це істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке позбавляє позивача можливості добиватися відшкодування завданої йому шкоди в порядку цивільного судочинства.
Водночас аналогічні доводи про істотні порушення вимог КПК під час розв`язання цивільного позову наведено прокурором і в касаційній скарзі у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .
Мотивуючи свою позицію щодо відсутності права прокурора на звернення з касаційною скаргою на судові рішення в частині вирішення цивільного позову, якого прокурор не заявляв, Перша судова палата в ухвалі від 21 лютого 2022 року зробила посилання на такі нормативні положення:
"27. У кримінальному провадженні прокурор виконує декілька функцій, зокрема,
у ст. 1311Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
28. Остання функція у частині оскарження судових рішень конкретизується у п. 3 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", де зазначається, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи. Разом з тим, реалізація прокурором цього права у межах функції представництва інтересів громадянина або держави у суді можлива лише при умовах, визначених ч. 2 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", змістом якої закріплено, що прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. До того ж наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у суді відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".