Постанова
Іменем України
12 вересня 2022 року
м. Київ
справа 1522/12102/12
провадження № 61-447 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Губська Христина Юріївна,
відповідач - Одеська міська рада,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - адвокат Манушин Валерій Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Манушина Валерія Олександровича, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів:
Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Одеської міської ради про визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником квартир
АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, загальною площею
121,8 кв. м. У вказаному будинку є приміщення напівпідвалу,
яке складається з п`яти кімнат, загальною площею 100,5 кв. м.
Цим приміщенням тривалий час ніхто з мешканців будинку не користувався, воно знаходилося в аварійному стані.
У зв`язку з тим, що вищевказане напівпідвальне приміщення межує з його квартирою, він мав на меті провести ремонт приміщення і оформити
за собою право власності на нього. Інші співвласники будинку
не заперечували проти проведення ремонтних робіт та виділення спірної частини напівпідвального приміщення у його власність.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати за ним право власності
на напівпідвальне приміщення, площею 100,5 кв. м, яке знаходиться
по АДРЕСА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на напівпідвальне приміщення,
площею 100,5 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_3 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що всі співвласники квартир та інших приміщень у багатоквартирному будинку
по АДРЕСА_3 є співвласниками всіх допоміжних приміщень у будинку, у тому числі спірного напівпідвального приміщення.
Напівпідвальне приміщення межує з квартирою позивача і він користується ним із моменту отримання у власність квартири. Зі згоди інших співвласників, отримавши від них письмову згоду, між якими склався певний порядок користування всіма допоміжними приміщеннями, він мав на меті виділити у власність в натурі спірне напівпідвальне приміщення, оскільки воно було в аварійному стані.
Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин статтю 370
ЦК України, статтю 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
У березні 2018 року, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року, в якій також просила поновити строк на апеляційне оскарження вказаного заочного судового рішення.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 20 вересня 2012 року.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада
2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, задоволено частково. Заочне рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 20 вересня 2012 року скасовано. У задоволенні позову
ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на напівпідвальне приміщення відмовлено.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Воно не може бути поділено між співвласниками і такі співвласники не мають права
на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
При цьому суд першої інстанції не залучив до участі у справі ОСОБА_2, вирішивши питання, що стосуються її прав та обов`язків, оскільки вона
є власником квартири АДРЕСА_4 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Губського А. В., задоволено частково. Постанову Апеляційног суду Одеської області
від 29 листопада 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд
до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-398св19).
Скасовуючи вказане судове рішення апеляційного суду та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд указав
про необхідність встановлення статусу спірного нежитлового напівпідвального приміщення для з`ясування питання, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси інших осіб.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2019 року справу призначено до розгляду.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника
ОСОБА_2 - ОСОБА_3, закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2,
співвласника багатоквартирного будинку, не вирішувалися, оскільки вказане рішення ухвалено 20 вересня 2012 року, тобто за два роки
до виникнення у ОСОБА_2 будь-яких прав, пов`язаних із квартирою АДРЕСА_4 (право власності зареєстровано 15 травня 2014 року).
Спірне приміщення, у свою чергу, не входить до складу спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку (напівпідвального приміщення), що підтверджується технічним паспортом від 21 червня
2012 року, є складським приміщенням Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, який і надав згоду на його передачу позивачу. Тому права ОСОБА_2 указаним заочним рішенням районного суду від 20 вересня 2012 року не порушені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Манушин В. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі
до неналежного відповідача у зв`язку з відсутністю предмета спору
на підставі пункту 2 частини першої статті 255 та частини першої
статті 414 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника
ОСОБА_2 - адвоката Манушина В. О., в частині оскарження заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року. Визнано наведені представником ОСОБА_2 - адвокатом
Манушиним В. О., підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Манушина В. О., на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
У лютому 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Манушин В. О., звернувся до Верховного Суду із клопотанням про продовження строку
на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 01 квітня 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Манушина В. О., про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року залишено без розгляду та повернуто заявникові. Продовжено представнику ОСОБА_2 - адвокату Манушину В. О., строк для усунення недоліків касаційної скарги, указаних в ухвалі Верховного Суду від 26 січня 2022 року.
У наданий судом строк представник ОСОБА_2 - адвокат Манушин В. О., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме уточнену редакцію касаційної скарги та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копію ухвали суду апеляційної інстанції представник отримав 21 грудня 2021 року,
на підтвердження чого надав докази.
У змісті уточненої касаційної скарги представник ОСОБА_2 - адвокат Манушин В. О., просить ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Манушина В. О.,
про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено представнику ОСОБА_2 - адвокату Манушину В. О., строк на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 1522/12102/12 із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Уточнена касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Манушина В. О., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при новому апеляційному розгляді справи не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2019 року (провадження № 61-398св19), з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, зокрема, не встановив статус спірного підвального приміщення.
Вважає, що спірне приміщення є спільною власністю усіх мешканців будинку й суд не може безоплатно передати вказане приміщення
у власність одній особі, оскільки не наділений відповідними повноваженнями, навідміну від органу місцевого самоврядування, до якого позивач попередньо не звертався.
При цьому права позивача у спорі ніким не порушуються й не оспорюються, що вказує на відсутність предмета спору.
Вказує, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ґрунтується
на доказах, які не досліджувалися під час апеляційного розгляду справи, чим порушено принцип змагальності сторін. У ній містяться суперечливі висновки про статус спірного підвального приміщення.
Крім того, апеляційним судом ураховано лист Одеського національного університету імені І. І. Мечникова від 05 березня 2012 року, за яким університет не заперечує проти передачі спірного приміщення позивачу. Проте позивач не дотримався порядку отримання приміщення
у користування, оскільки не звертався до Одеської міської ради, не оформив договір оренди. При цьому університет не надав згоди на передачу об`єкта нерухомості саме у власність позивачу.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України
та Верховного Суду, а також на те, що не всі мешканці будинку надали згоду
на приватизацію позивачем спірного підвального приміщення, а наявна
у матеріалах справи згода нотаріально не посвідчена.
Вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_2 тривалий час проживає у будинку й позбавлена можливості здійснити ремонт підлоги своєї квартири через визнання права власності позивача
на спірне підвальне приміщення, який перешкоджає вільному доступу
для виконання відповідних робіт.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Губська Х. Ю., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу,
в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним
і обґрунтованим, апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшла відповідь представника ОСОБА_2 - адвоката Манушина В. О., на відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Губської Х. Ю., у якій викладено заперечення проти указаного відзиву й підтримано вимоги своєї касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Манушина В. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд