ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 120/16601/21-а
адміністративне провадження № К/990/17595/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №120/16601/21-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2022 року (постановлену у складі головуючого судді Кузьмишина В.М., суддів Ватаманюка Р.В., Сапальової Т.В.),
У С Т А Н О В И В :
1. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.
2. Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
3. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені скаржником обставини щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, а заявлене скаржником клопотання про поновлення строку не містить в собі жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість звернення з апеляційною скаргою в межах строку, встановленого законом.
5. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 31 січня 2022, а 30-й день апеляційного оскарження припадає на 2 березня 2021 року. Проте вказану вище апеляційну скаргу подано повторно за допомогою засобів поштового зв`язку 4 травня 2022 року, тобто з пропущенням 30-денного терміну на апеляційне оскарження. Посилання позивача на ту обставину, що він перебував на стаціонарному лікуванні суд до уваги не прийняв з тих підстав, що згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) хірургічного відділення №3789 встановлено, що позивач перебував на лікуванні з 4 квітня 2022 року по 19 квітня 2022 року, тобто після спливу 30-денного терміну на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року.
6. Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що подання скаржником вперше апеляційної скарги, яка не відповідала вимогам статті 296 КАС України, і як наслідок повернення апеляційної скарги, не може бути визнано такою обставиною, що є об`єктивно непереборною, не залежить від волевиявлення особи та пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та не є достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, а лише свідчить про неналежне виконання позивачем своїх процесуальних обов`язків. Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, скаржником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи. Повернення апеляційної скарги дає право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, а не на безумовне право на поновлення строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини третьої статті 298, частини першої статті 299 КАС України, у зв`язку із чим дійшов протиправного висновку про наявність недоліків апеляційної скарги та їх неусунення позивачем.
9. Скаржник вказує, що мотиви оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції не відповідають дійсним обставинам та документам, що містяться в матеріалах справи. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції протиправно не взяв до уваги подане ним клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та наведені у ньому доводи, зокрема, про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року було отримано ним 11 лютого 2022 року, а апеляційну скаргу на нього подано 13 березня 2022 року.
Позиція інших учасників справи
10. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 22 липня 2022 року про відкриття касаційного провадження відповідачем отримано 2 серпня 2022 року.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до Суду 11 липня 2022 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2022 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2022 року у справі №120/16601/21-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу.
13. Суддя-доповідач ухвалою від 9 вересня 2022 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 12 вересня 2022 року.
14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
16. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
18. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2022 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.
19. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
20. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
21. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.
22. Так, у справі №1718/2-а-834/11 (постанова від 5 січня 2021 року) суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.
23. Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21 та від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21.
24. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року залишено без руху на підставі частини третьої статті 298 КАС України у зв`язку з порушеннями строків, встановлених частиною першою статті 295 КАС України та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
25. У подальшому, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 31 січня 2022, тобто 30-й день апеляційного оскарження припадає на 2 березня 2021 року. Проте вказану вище апеляційну скаргу подано повторно за допомогою засобів поштового зв`язку 4 травня 2022 року, тобто з пропущенням 30-денного терміну на апеляційне оскарження. Посилання позивача на ту обставину, що він перебував на стаціонарному лікуванні суд до уваги не прийняв з тих підстав, що згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) хірургічного відділення №3789 встановлено, що позивач перебував на лікуванні з 4 квітня 2022 року по 19 квітня 2022 року, тобто після спливу 30-денного терміну на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року. Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що подання скаржником вперше апеляційної скарги, яка не відповідає вимогам статті 296 КАС України, і як наслідок повернення апеляційної скарги, не може бути визнано такою обставиною, що є об`єктивно непереборною, не залежить від волевиявлення особи та пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та не є достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, а лише свідчить про неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків. Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, скаржником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи. Повернення апеляційної скарги дає право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, а не на безумовне право на поновлення строку на апеляційне оскарження.
26. Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду не погоджується та вважає за необхідне вказати таке.
27. Згідно зі статтею 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
28. Відповідно до частин першої-другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
29. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.
30. Частинами другою, третьою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
31. Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України, яка застосовується також і до апеляційного перегляд справ, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
32. Праву особи на повторне звернення із апеляційною скаргою кореспондує обов`язок суду прийняти таку скаргу, за умови усунення недоліків попередньо поданої скарги та дотримання встановленої процесуальним законом процедури.
33. Поряд із цим, КАС України не визначає строку, протягом якого особа може реалізувати таке право, у тому числі, повторно звернутися з апеляційною скаргою до суду після повернення первинної скарги. Звідси слідує, що така дія має бути вчинена у розумний строк.
34. Тут необхідно також ураховувати положення статті 44 КАС України, яка передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, зокрема, й щодо подання апеляційних скарг, сплати судового збору тощо.
35. Отже, з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань.
36. Колегія суддів зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
37. Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
38. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
39. Зі змісту наведених норм процесуального права вбачається, що строк, визначений частиною першою статті 295 КАС України, є процесуальним строком встановленим законом, який суд може поновити якщо визнає причини його пропуску поважними, проте не може його встановлювати.
40. Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19 та від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20.
41. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
42. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
43. З огляду на викладене, особа, яка подала апеляційну скаргу з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
44. Аналогічна позиція щодо застосування принципу res judicata в аспекті наявності підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 290/542/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 642/731/17, від 6 березня 2018 року у справі №804/6588/16, від 15 травня 2018 року у справі №296/6390/17, від 22 травня 2018 року у справі № 295/9940/17, від 7 серпня 2018 року у справі №505/2897/16-а, від 31 серпня 2018 року у справі №643/11023/16-а, від 19 вересня 2018 року у справі №826/23/17, від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/1908/16, від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/9524/15, від 31 жовтня 2018 року у справі № 522/24958/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 817/355/17, від 9 листопада 2018 року у справі №334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі №2а-10491/11/1270, від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1614/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 826/9832/15, від 11 грудня 2018 року у справі № 826/25944/15, від 11 грудня 2018 року у справі № 804/15817/15, від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 25 квітня 2019 року у справ № 688/636/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 808/2565/15, від 26 квітня 2019 року у справі № 815/4091/15, від 14 травня 2019 року у справі № 820/4563/16, від 13 червня 2019 року у справі № 200/15533/17(2-а/200/1165/17) та від 13 червня 2019 року у справі №809/4385/15.
45. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
46. Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції прийнято 31 січня 2022 року, водночас вказане рішення було вручено позивачу 11 лютого 2022 року. Так, із наявної в матеріалах справи телефонограми, складеної секретарем судового засідання Кушніренко О.В. (Т.1, а.с. 81) вбачається, що позивача було повідомлено про те, що у зв`язку із недостатністю фінансування судових витрат на послуги поштового зв`язку відсутня можливість здійснювати відправку поштової кореспонденції сторонам у справі, а відтак позивач може самостійно отримати належним чином завірену копію рішення від 31 січня 2022 року в приміщенні суду.
47. Із наявної в матеріалах справи заяви (Т.1, а.с. 84) вбачається, що копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року позивачем отримана особисто у приміщенні Вінницького окружного адміністративного суду 11 лютого 2022 року.
48. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 251 КАС України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
49. Переглядаючи оскаржене у цій справі рішення, колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 120/4298/21-а щодо застосування судами положень статті 251 КАС України, зокрема було зазначено, що: "у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення. Крім того, згідно з частиною одинадцятою статті 251 КАС України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Таким чином, Суд зазначає, що аналіз викладених вище приписів КАС України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем отримання якого та початком відліку наданого строку на оскарження, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вказує на те, що при вирішенні питання про дотримання позивачем строку на усунення недоліків апеляційної скарги необхідно виходити із дати отримання ним судового рішення, надісланого у порядку та у спосіб, встановлений законом. Однак, суд апеляційної інстанції достовірно не встановив факт отримання такої ухвали позивачем або його представником. Направивши ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху на електронну адресу, суд апеляційної інстанції не зміг забезпечити її вручення скаржнику. Внаслідок цього позивач був позбавлений права вчасно відреагувати на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, що призвело до постановлення незаконної про повернення позивачу поданої ним апеляційної скарги".