ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 915/1216/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Денисевича А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021 (Семенчук Н.О.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 (Богацька Н.С., Діброва Г.І., Принцевська Н.М.) у справі №915/1216/21
за позовом Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "Спутнік" до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання права постійного користування на землю та визнання наказу недійсним
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Фермерське господарство "Селянське (фермерське) господарство "Спутнік" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Миколаївської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - Відповідач) про визнання права постійного користування на землю та визнання наказу недійсним.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єкту - голові створюваного селянського (фермерського) господарства. Оскільки право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення цього господарства, тому спірний наказ є незаконним та порушує права Позивача, як належного землекористувача.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2021, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022, позов задоволено. Скасовано наказ Відповідача №5155/0/14-20-СГ від 11.03.2020 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою". Визнано за Позивачем право постійного користування на земельну ділянку площею 50,00 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Зеленоярської сільської ради, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії 1-МК №003890 від 29.07.1997, на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації №98 від 14.04.1997.
4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що наказ Відповідача не може вважатися таким, що виданий на підставі закону, оскільки діяльність Позивача на момент його видачі не припинилася, а інші підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою, визначені статтею 141 ЗК України, відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача
5. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить розглянути питання передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задля відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18. Крім того, скаржник просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
6. Суди попередніх інстанцій не врахували, що єдиним титульним землекористувачем земельної ділянки, наданої громадянину для ведення селянського (фермерського) господарства, після створення такого господарства, був та залишається саме громадянин, якому надавалася земельна ділянка.
7. Висновки суду першої інстанції про те, що після реєстрації фермерського господарства обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства, суперечать статтям 19, 22, 23, 53 ЗК України, статті 13 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент створення Фермерського господарства "Селянське (фермерське) господарство "Спутнік"), статтям 31, 116, 125, 126 ЗК України (в редакції, чинній на час розгляду судом справи).
Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу
8. Позивач 26.08.2022 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій у цій справі - без змін.
8.1. Водночас, Позивач 26.08.2022 подав заяву про продовження строку подання відзиву.
8.2. Згідно з частиною другою статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.
8.3. Частиною другою статті 118 ГПК України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
8.4. Ухвалою суду касаційної інстанції від 01.08.2022 відповідно до частини першої статті 295 ГПК України Позивачу надано строк на подання відзиву до 25.08.2022, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Суду від 01.08.2022 надійшла на адресу Позивача 12.08.2022 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення).
8.5. Оскільки відзив Позивача із заявою про продовження строку для його подання був поданий після закінчення строку встановленого Судом в ухвалі від 01.08.2022, як того вимагає частина перша статті 295 ГПК України, Суд на підставі частини другої статті 118 та частини другої статті 119 ГПК України залишає його без розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-МК №003890 від 29.07.1997 ОСОБА_1 на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації Доманівського району Миколаївської області №98 від 14.04.1997 надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,00 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Зеленоярської сільської ради. Земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського) господарства.
9.1. Фермерське господарство "Селянське (фермерське) господарство "Спутнік" зареєстровано 04.08.1997 і його засновником визначено ОСОБА_1 ; відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 16.02.2016 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
9.2. Відповідно до статуту Позивача (затвердженого протоколом загальних зборів №2 від 01.10.2014) засновником і головою господарства є ОСОБА_1, членами господарства - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 . Фермерське господарство "Селянське (фермерське) господарство "Спутнік" створене з метою ведення сільськогосподарського виробництва в особі самого виробництва. Членами господарства вважаються подружжя, діти, батьки та інші члени сім`ї, які разом ведуть господарство, а також особи в т.ч. рідня, що працюють в ньому по договору. Головною метою діяльності господарства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та здійснення інших видів діяльності. На ім`я голови господарства відповідно до законодавства України видаються документи, що засвідчують право власності або користування землею. До земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства та його членами у власність, постійне користування та надані господарству в оренду.
Засновником і головою господарства на даний час відповідно до статуту (нова редакція, затверджена протоколом загальних зборів №1 від 25.10.2016), є ОСОБА_2 (син ОСОБА_1 ), іншими членами господарства є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 .
9.3. Відповідачем 11.03.2021 прийнято наказ №5155/0/14-20-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", яким вирішено:
- вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га, надане громадянину ОСОБА_1, посвідчене державним актом на право постійного користування землею серія І-МК №003890, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №165 від 29.07.1997, розташованої в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області;
- віднести земельну ділянку загальною площею 50,00 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.
10. Задовольняючи позовні вимоги про визнання за Позивачем права постійного користування на землю та визнання наказу Відповідача недійсним, врахувавши положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18, попередні судові інстанції дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача.
11. Так, Велика Палата Верховного Суду у правовій позиції, викладеній у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18, зазначила, що згідно із частиною першою статті 51 ЗК України (у редакції 1990 року) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до положень статті 7 ЗК України (у відповідній редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
За змістом частини першої статті 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.
11.1. З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки, така земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18).
12. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (який втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України "Про фермерське господарство") після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.
Законодавством, чинним до 2003 року, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.
12.1. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18).
13. Згідно із Законом України "Про фермерське господарство", який прийнято 19.06.2003, Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" визнано таким, що втратив чинність.
14. За змістом статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").