ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 918/772/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.12.2021 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"
про стягнення 2 486 439,74 грн заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності, 290 462,70 грн пені, 252 874,02 грн інфляційних втрат та 114 603,58 грн 3 % річних.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Дудченко В. В., відповідача - Дороніна О. М.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У вересні 2021 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Товариство, АТ "Укртрансгаз" та/або позивач) звернулося до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (далі - відповідач та/або АТ "Рівнегаз") 2 486 439,74 грн заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності, 290 462,70 грн пені, та 252 874,02 грн інфляційних втрат та 114 603,58 грн 3 % річних.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у процесі здійснення діяльності з розподілу природного газу відповідач, для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності, повинен здійснити закупівлю природного газу в обсягах, достатніх для надання послуг з розподілу природного газу та здійснити оплату позивачу наданих послуг транспортування природного газу. Якщо обсяг природного газу, переданий до газорозподільної системи (з урахуванням обсягів подачі природного газу газовидобувним підприємством, приєднаним до мереж газорозподільної системи, та перетоку природного газу в суміжну газорозподільну систему), перевищує сумарний обсяг природного газу, що був відібраний споживачами згідно з інформацією про відбори з газорозподільної системи, то вся різниця є відбором відповідного оператора газорозподільної системи. За твердженням позивача така різниця складається з обсягів природного газу, які визначаються згідно абзацом 1 пункту 4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається оператором газорозподільних систем (далі - Оператор ГРМ) згідно з главою 1 розділу XII цього Кодексу та розраховується як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжній ГРМ протягом зазначеного періоду.
Об`єм (обсяг) фактичних виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу складається з нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат, а також понаднормованих втрат природного газу, які виникають під час переміщення природного газу газорозподільною системою.
Позивач вважає, що саме на підставі договору транспортування газу від 17.12.2015 № 1512000713 (далі - договір) позивачем протягом травня-грудня 2019 року надавалися (надані) відповідачу, послуги замовленої потужності в обсязі 13 181 810,71 куб. м природного газу, який відповідач використав для покриття виробничо-технологічних втрат, відповідно у відповідача виник цивільний обов`язок на умовах цього договору сплатити вартість наданих послуг.
Відповідно до пункту 8.4 договору (у редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2017) позивачем було направлено в інформаційній платформі, на електронну адресу відповідача: рахунок № 05-2019-1512000713/ від 31.05.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 280 911,05 грн та звіт про використання замовленої потужності за травень 2019 року; рахунок № 06-2019-1512000713/1000619 від 30.06.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 150 952,96 грн та звіт про використання замовленої потужності за червень 2019 року; рахунок № 07-2019-1512000713/1000719 від 31.07.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 212 032,04 грн та звіт про використання замовленої потужності за липень 2019 року; рахунок № 08-2019-1512000713/1000819 від 31.08.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 113 784,07 грн та звіт про використання замовленої потужності за серпень 2019 року; рахунок № 09-2019-1512000713/1000919 від 30.09.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 131 984,52 грн та звіт про використання замовленої потужності за вересень 2019 року; рахунок № 10-2019-1512000713/1001019 від 31.10.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 249 752,34 грн та звіт про використання замовленої потужності за жовтень 2019 року; рахунок № 11-2019-1512000713/1001119 від 30.11.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 424 876,46 грн та звіт про використання замовленої потужності за листопад 2019 року; рахунок № 12-2019-1512000713/1001219 від 31.12.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 922 746,30 грн та звіт про використання замовленої потужності за грудень 2019 року. Позивачем також направлено відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) від 31.05.2019 № 05-2019-1512000713/1000519, від 30.06.2019 № 06-2019-1512000713/1000619, від 31.07.2019 № 07-2019-1512000713/1000719, від 31.08.2019 № 08-2019-1512000713/1000819, від 30.09.2019 № 09-2019-1512000713/1000919, від 31.10.2019 № 10-2019-1512000713/1001019, від 30.11.2019 № 11-2019-1512000713/1001119, від 31.12.2019 № 12-2019-1512000713/1001219.
Проте відповідачем не здійснено оплати рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за період травень-грудень 2019 року на загальну суму 2 486 439,74 грн, чим відповідач порушив умови пунктів 4.1, 8.4 договору, а також порушив права та інтереси позивача як кредитора у спірних правовідносинах.
Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язань із здійснення оплати перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 позивачем, на підставах пунктів 13.1, 13.5 договору, статей 258 (з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень), 536, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 3 статті 198, статті 232 (з урахуванням пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень) Господарського кодексу України (далі - ГК України) нараховано відповідачу пеню в розмірі 290 462,70 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 114 603,58 грн та інфляційні втрати в розмірі 252 874,02 грн.
1.3. 22.09.2021 до місцевого господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому АТ "Рівнегаз" просило суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що: предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду. Відповідно до пунктів 2.1, 2.4. договору, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначаються відповідно до додатків 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування). Згідно пункту 2.9 договору, додатки 1, 2, 3, є невід`ємною частиною цього договору. Втім, додатки 1 та 2 до договору не укладалися, такі додатки відсутні. На думку відповідача, відсутність підписаних додатків свідчить про неузгодження сторонами всіх суттєвих умов договору щодо кожної послуги, яка має надаватись за таким договором, у тому числі щодо плати за перевищення договірної потужності. Більш того, відсутність додатку 1 "Розподіл потужності" підписаного на 2019 рік (або хоча б на спірний період), взагалі виключає можливість у відповідності до договору надавати оператором ГТС послугу замовленої потужності. При цьому, без встановлення попередньої замовленої потужності, яка відповідно до умов договору визначається додатком 1, не може мати місце будь - яке перевищення договірної потужності.
Відповідач зазначав, що з 01.05.2019 набрали чинність зміни до Кодексу ГТС, в тому числі повністю змінено порядок отримання доступу до потужності, замовлення потужності, визначення вартості та порядок розрахунку договірної потужності, в тому числі змінився порядок розрахунку перевищення договірної потужності. З 01.05.2019 оператор ГТС фактично почав надавати послугу з розподілу договірної потужності, порядок надання якої був повністю змінений з 01.05.2019.
За твердженням відповідача, з 01.05.2019 по 31.12.2019 між позивачем та відповідачем були відсутні будь-які договірні відносини, які б врегульовували надання послуги договірної потужності у відповідності до діючого з 01.05.2019 порядку надання таких послуг. Формула, яка передбачена договором у редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2017 не відповідає формулі розрахунку перевищення договірної потужності, яка підлягала застосуванню починаючи з 01.05.2019. Укладений договір не передбачає такої форми перевищення, її порядку визначення та розрахунку.
АТ "Рівнегаз" вказувало на те, що зміни щодо розподілу потужності на добу введено в дію та внесені зміни до Кодексу ГТС з травня 2019 року. Однак, відповідних змін до діючого договору від 17.12.2015 № 1512000713 не відбулося, та іншого договору на період травень-грудень 2019 року не укладалося. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. В редакції діючого договору від 17.12.2015 № 1512000713 не передбачено розподіл потужності на добу, а тому у відповідача не виникло зобов`язання перед позивачем щодо здійснення додаткової плати за перевищення потужностей, згідно з їх розрахунком.
Разом з тим, відповідач зазначав, що в термін, визначений пунктом 8.4 договору, на електрону адресу товариства не надходили відповідні документи, про що АТ "Рівнегаз" повідомляло листами: від 27.06.2019 № 33003.1-Сл-8453-0619, від 22.07.2019 № 33003.1-Сл-3815-0719, від 22.08.2019 № 33003.1-Сл- 4441-0819, від 26.09.2019 № 33003.1-Сл 5197-0919, від 26.10.2019 № 33003.1-Сл-5772-1019, від 20.11.2019 № 33003.1-Сл-6384-1119, від 20.12.2019 № 33003.1 Сл-7028-1219, від 22.01.2020 № 33003.1-Сл-371. Зазначеними листами також повідомлено про залишення актів без оформлення з метою усунення АТ "Укртрансгаз" вищевикладених порушень, проте дії по усуненню порушень не були вчинені, відповідь на листи АТ "Рівнегаз" не отримало. Акти наданих послуг, рахунки, звіти були направлені на електронну адресу АТ "Рівнегаз" в Інформаційній платформі, використання якої не передбачено умовами договору, з порушенням терміну, визначеного пунктом 8.4 договору. Таким чином, відповідач вважає, що умови договору, передбачені пунктом 8.4. договору АТ "Укртрансгаз" не виконані.
Крім того, відповідачем у відзиві у порядку частини 3 статті 267 ЦК України та частини 5 статті 315 ГК України заявлено про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення основної заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат. При цьому, посилається на те, що замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем. Відповідно, шестимісячний строк позовної давності для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення сум основної заборгованості за надані послуги сплив з 15.01.2020 по 15.06.2020 (в залежності від кінцевої дати строку виконання основного зобов`язання). Позивач звернувся з позовом до суду тільки у вересні 2021, тобто поза межами позовної давності. Водночас інфляційні та річні відсотки нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, а тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних відсотків є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних відсотків є додатковою до основної вимогою. А отже, до вимог позивача про стягнення пені, інфляційної складової та 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості слід також застосувати спеціальний строк позовної давності.
1.4. 01.10.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої АТ "Укртрансгаз" просить суд: відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість; зобов`язати надати відповідь на поставлені запитання в першій заяві по суті та задовольнити позовні вимоги повністю. При цьому у вказаній відповіді позивач зазначає про те, що спірний договір сторонами виконувався, відповідач здійснював свою діяльність з розподілу природного газу, яка потребує виробничо-технологічних витрат (отримання обсягів природного газу) самим відповідачем, який протягом спірного періоду травня-грудня 2019 року використовував обсяги природного газу для своїх виробничо-технологічних втрат та витрат, які відповідно були про транспортовані позивачем магістральним трубопровідним транспортом та щодо яких відповідачу було надано послуги з перевищення замовленої (договірної) потужності. Відповідачем не надано доказів того (враховуючи, здійснення ним кожного дня діяльності з розподілу природного газу та отримання коштів за вказані послуги), що потужність, яку він використав, для розподілу природного газу кінцевим споживачам, які розміщені на території ліцензованої діяльності АТ "Рівнегаз", була отримана іншим шляхом, наприклад, автомобільним, залізничним чи повітряним сполученням (не магістральним трубопровідним), або надана іншим замовником послуг транспортування, що також є неможливим з технічної точки зору та схеми (принципу) переміщення природного газу територією України.
Позивач у відповіді на відзив вказував на те, що відповідно до пункту 6.2. договору розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом ГТС. Враховуючи, що відповідачем не подано заявку на розподіл потужності на рік, квартал, місяць, АТ "Укртрансгаз" здійснював розподіл потужності відповідачу на період на добу наперед відповідно до пункту 1 глави 7 розділу ІХ Кодексу ГТС. Відповідно до пункту 2.4. договору, відповідач не замовляв послугу фізичного транспортування природного газу за договором, відповідно і потреба у підписанні додатку № 2 до договору між позивачем і відповідачем була відсутня, як з моменту укладення договору, так і у спірний період. Додаток № 3 до договору поданий разом з позовною заявою. На думку позивача, відсутність підписаних додатків № 1 та № 2 жодним чином не спростовує факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з перевищення замовленої (договірної) потужності. Укладаючи договір сторони не ставили в залежність виконання його умов від підписаних додатків, оскільки вказані додатки не стосуються порядку розрахунку за послуги, що є предметом позовних вимог у справі. Відповідач вчиняв дії щодо отримання послуг за договором, відтак відповідач втратив право стверджувати, що договір є таким, що не виконувався. 01.05.2019 застосовувалася плата за послуги транспортування природного газу, розрахунки за перевищення договірної потужності були введені в дію та набрали чинності з 01.05.2019 та до цієї дати не нараховувалися замовникам послуг транспортування. Позивач вважає, що згода відповідача на прийняття умов договору виражена у отриманні ним послуг транспортування природного газу (до 01.05.2019) та доступу до потужності (з 01.05.2019), так як жодних повідомлень про розірвання договору, або про припинення своєї господарської діяльності, АТ "Рівнегаз" не надсилало на адресу позивача. Оскільки відповідач не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, на думку позивача, замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності.
Разом з тим, позивач зазначає, що договір транспортування природного газу 17.12.2015 № 1512000713 за своєю правовою природою є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено спеціальним законодавством, зокрема, у Кодексі ГТС, Законі України "Про ринок природного газу" та зміст якого, визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони договору не виступають по відношенню один до одного перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, а на правовідносини, що виникають із договору поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг. Таким чином, у випадку не подання замовником послуг транспортування природного газу номінації, для такого замовника вважається підтвердженою номінація послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу, а величина перевищення замовлених потужностей у такому випадку дорівнює величині використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу та відповідно величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідач не виступає стосовно відібраних обсягів природного газу ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем, що свідчить про те, що суб`єктний склад договору не відповідає характеристиці договору перевезення. Позивач категорично заперечує щодо застосування до спірних правовідносин спеціальних строків позовної давності, за помилковими твердженнями відповідача, так як транспортування природного газу магістральними трубопроводами не є переміщенням вантажу в розумінні положень статті 306 ГК України.
1.5. 19.10.2021 до місцевого господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно яких відповідач наполягав на безпідставності позовних вимог, в зв`язку з чим просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вказуючи про те, що позивачем жодним чином не спростовано доводи викладені АТ "Рівнегаз" у відзиві на позов, та повністю заперечує проти пояснень, викладених позивачем у відповіді на відзив. Розмір потужності, що надається оператору газорозподільної системи, визначається в договорі на транспортування природного газу. Посилання позивача на норми статті 181 ГК України, у яких зазначено, якщо одна з сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України є безпідставними, оскільки АТ "Рівнегаз" не здійснювало дій, якими б визнавало перевищення потужностей за договором від 17.12.2015 № 1512000713. Відповідач зазначає, що з 01.05.2019 по 31.12.2019 між позивачем та відповідачем були відсутні будь-які договірні відносини, які б врегульовували надання послуги договірної потужності у відповідності до діючого з 01.05.2019 порядку надання таких послуг. Відповідач вказує на те, що на думку позивача підставою для стягнення заборгованості є односторонні акти наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, звіти, реєстри тощо. Як вбачається із самого змісту назви послуги саме в договорі має бути визначена замовлена (договірна) потужність. Відсутність додатку 1 "Розподіл потужності" взагалі виключає можливість у відповідності до договору надавати позивачем послугу замовленої потужності. При цьому, без встановлення попередньої замовленої потужності, яка відповідно до умов договору визначається додатком 1, не може мати місце будь-яке перевищення замовленої потужності.
1.6. 01.11.2021 до місцевого господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення в яких АТ "Укртрансгаз" просить позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що заборгованість АТ "Рівнегаз" у сумі 2 486 439,74 грн (що є предметом розгляду даної справи) є підтвердженою, що виникла на підставі договору від 17.12.2015 № 1512000713.
1.7. 06.12.2021 на електронну адресу суду та 10.12.2021 до місцевого господарського суду від позивача надійшло клопотання відповідно до якого АТ "Укртрансгаз" просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк для подання доказів у справі № 918/772/21, та прийняти та долучити до матеріалів справи № 918/772/21 копії звітів АТ "Рівнегаз" форми № 8в - НКРЕКП-газ-моніторинг "Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків" за спірний період травень-грудень 2019 року. Позивач вважає, що з вказаних звітів убачається підтвердження самим відповідачем обсягів природного газу для його фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, обсяг використаної потужності, яка є предметом даного судового провадження та повідомлено, що відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2021 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 18.11.2020 № 2134 "Про затвердження Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2021 рік", на підставі постанови НКРЕКП від 16.12.2020 № 2448, була здійснена планова перевірка АТ "Рівнегаз" за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2020, за результатом якої складено акт перевірки від 12.03.2021 № 144 та прийнято постанову від 08.04 2021 № 633 "Про накладення штрафу на АТ "Рівнегаз" за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання" якою накладено штраф у сумі 102 000,00 грн.
1.8. 07.12.2021 до суду від відповідача надійшло заперечення на клопотання про доручення до матеріалів справи № 918/772/21 доказів в якому АТ "Рівнегаз" просить суд відмовити в задоволенні клопотання про доручення доказів до матеріалів справи № 918/772/21, вказуючи про те, що позивач як причину неподання доказів у строк, встановлений статтею 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначив, що останнім були отримані звітності № 8в НКРЕКП-газ-моніторинг на адвокатський запит від 12.11.2021, але не вказав, що саме перешкоджало позивачу отримати дані звіти раніше та додати їх у якості доказів до позовної заяви.
1.9. 16.12.2021 до місцевого господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення відповідно до яких АТ "Укртрансгаз" просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, при цьому долучивши інформацію про прийняття в подібних правовідносинах постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 906/136/21.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.12.2021 у справі № 918/772/21 (суддя Романюк Р. В.) відмовлено у задоволенні позову повністю.
2.2. Судове рішення арґументовано тим, що сторонами у справі не укладено додатку № 1 та додатку № 2 до договору, які є його невід`ємною частиною, що в свою чергу свідчить про недосягнення між сторонами згоди стосовно умов розподілу потужності та траспортування природного газу. Суд першої інстанції дійшов висновку про неврегульованість сторонами у договорі обсягів замовленої (договірної) потужності, що робить неможливим, у даному випадку, стягнення вартості перевищення такої лише на підставі норм Кодексу ГТС
З огляду на зазначене, враховуючи, що у договорі, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, сторонами не визначено обсяг послуг щодо розподілу потужності та транспортування, зокрема відсутні додаток № 1 та додаток № 2 до договору, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності, а відтак про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Щодо стягнення 290 462,70 грн пені, 114 603,58 грн 3 % річних та 252 874,02 грн інфляційних втрат, суд зазначив, що вказані позовні вимоги є похідними від основного зобов`язання, відтак місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.
Посилання відповідача на сплив позовної давності щодо заявлених позовних вимог як на підставу для відмови у позові також не прийняті місцевим господарським судом, оскільки наслідки визначені статтею 267 ЦК України застосовуються судом якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені (позовні вимоги обґрунтовані), але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі. З огляду на зазначене, враховуючи, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, то відповідно відсутні правові підстави для вирішення питання про застосування наслідків спливу позовної давності та звільнення особи від цивільної відповідальності на цій підставі.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 (Грязнов В. В. - головуючий, судді Василишин А. Р., Розізнана І. В.) апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.12.2021 у справі № 918/772/21 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2.4. Перевіривши дотримання місцевим господарським судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний господарський суд у своїй постанові зазначив, що апеляційна скарга АТ "Укртрансгаз" безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Послуги з транспортування природного газу і послуги балансування є пов`язаними одна з одною і надаються на підставі єдиного договору про транспортування природного газу.
Апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи та стверджується сторонами додатки № 1 та № 2 до договору ними не укладалися. Апелянт у своїй скарзі наголошує на тому, що укладання додатків № 1 та № 2 є обов`язковим лише у виключних випадках. Додаток № 1 є невід`ємною частиною договору у випадку, коли Замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби. Додаток № 2 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли Замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та /або протягом доби. Натомість відсутність додатків № 1 та № 2 до договору унеможливлює визначення обсягу послуг з балансування (врегулювання добового небалансу).
Таким чином, за висновками суду, сторонами в договорі не визначено розподіл потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, який мав би бути визначений згідно з додатком № 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком № 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями), тобто не погоджено обсяг послуги, що надається за цим договором.
Крім цього апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що Кодекс ГТС одним із основоположних принципів називає надання Оператором ГТС послуг доступу та приєднання до газотранспортної системи виключно на договірних засадах.
З огляду на встановлені обставини справи і положення чинного законодавства, зокрема, положення глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при встановленні факту наявності чи відсутності врегулювання оператором ГТС добового небалансу та підстав для оплати заявлених вимог, необхідно виходити із доказів, які свідчитимуть про відхилення у функціонуванні ГТС від її звичайного рівня (загроза цілісності ГТС); доказів, які дії були вчинені оператором ГТС з врегулювання небалансу (вчинення балансуючих дій); залежно від результатів вчинення балансуючих дій, оператор ГТС виставляє рахунки за врегулювання небалансів до оплати.
Натомість позивач не довів, а матеріали справи не містять первинних документів та інших доказів, які б стверджували відхилення у функціонуванні ГТС Позивача у травні-грудні 2019 року від її звичайного рівня, власну оцінку попиту на природний газ за газову добу або протягом газової доби щодо якої здійснюється балансуюча дія у травні-грудні 2019 року, інформацію про номінації в розрізі усіх замовників послуг транспортування та виміряні потоки природного газу, тиск природного газу в газотранспортній системі, тобто докази, які дії були вчинені позивачем з врегулювання небалансу (вчинення балансуючих дій), як того вимагають положення розділу XIII та розділу XIV Кодексу ГТС.
Апеляційний господарський суд такого наголосив на тому, що до матеріалів справи позивачем не додано безспірних доказів вчинення ним балансуючих дій через закупівлю природного газу, які дають можливість відслідкування подачі/ відбору природного газу виконавцем в режимі кожної доби, що суперечить правовій природі врегулювання добових небалансів, доказів, які відображають, що купівля-продаж газу здійснюється саме для балансування газотранспортної системи.
При цьому, акт НКРЕКП від 12.03.202 № 144 про проведення планової перевірки дотримання суб`єктом господарювання (АТ "Рівнегаз") вимог законодавства та Ліцензійних умов розподілу природного газу містить перелік виявлених порушень вимог законодавства та ліцензійних умов, у якому не міститься підтвердження ні обсягів, ні вартості перевищення замовленої (договірної) потужності у 2019 році, як про те вказує позивач.
Апеляційний господарський суд також визнав безпідставними посилання позивача на висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2017 у справі № 918/919/16, оскільки предметом є дослідження у вказаній справі було визначення негативного місячного небалансу в лютому, березні, травні та червні 2016 року, натомість після 01.05.2019 в силу положень пункту 2 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС, при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор ГТС враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до ГТС та відібраного з ГТС. Зазначена норма спеціального закону зумовлює обов`язок позивача при зверненні з позовом надати належні докази, які свідчать про вчинення стосовно відповідача балансуючих дій кожної газової доби шляхом купівлі-продажу короткострокових стандартизованих продуктів та/або використання послуг балансування, як це встановлено пунктом 3 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС.
Однак, додані позивачем до позовної заяви не є доказами вчинення балансуючих дій шляхом використанням послуги балансування у травні-грудні 2019 року і не підтверджують обґрунтованих та реальних витрат оператора ГТС, пов`язаних із врегулюванням добових небалансів Відповідача, як це передбачено Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГТС.
За змістом положень пункту 17 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС інформація про остаточні подачі та відбори природного газу, обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці здійснюється оператором до 12 числа газового місяця наступного за звітним.
Тому, станом на травень-грудень 2019 року позивач не міг знати про виникнення щодобових небалансів у газотранспортній системі з травня до грудня 2019 року.
Вказане стверджує те, що у травні-грудні 2019 року оператор ГТС не дотримався порядку та процедури вчинення балансуючих дій, відповідно до вимог Кодексу ГТС в ринковий та прозорий спосіб.
Апеляційний господарський суд також наголосив, що доказів надіслання Оператором ГТС до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на офіційну електронну адресу АТ "Рівнегаз" звіту про використання договірної потужності з розрахунком перевищення розміру договірних потужностей та рахунком на оплату Позивач не надав.
Посилання Позивача на реєстр файлів, відправлених з Інформаційної платформи не є підтвердженням направлення Товариству, звіту про використання договірної потужності, який надається Замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату, як це передбачено пунктом 8.4 договору.
У той же час, після 01.05.2019 договір не змінив своєї редакції, позивачем будь-які дії щодо укладання додаткових угод до договору з підстав зміни законодавства не здійснювались. А відтак, посилання апелянта на те, що розподіл потужності на період на добу наперед він здійснював відповідно до пункту 1 глави 7 розділу IX Кодексу ГТС є безпідставним, так як пункт 2.2 договору передбачено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Крім того, договором взагалі не передбачено розподілу потужності на період на добу наперед, а між AT "Рівнегаз" та AT "Укртрансгаз" відсутні договірні відносини, які б врегульовували надання послуги договірної потужності у 2019 році.
Таким чином, з огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів наявності підстав для стягнення з відповідача суми заявленого основного боргу, а тому відсутні умови для задоволення і додаткових вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та річних.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.12.2021 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі № 918/772/21, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
3.3. Так, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
1) пункту 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу ГТС - одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування;
2) частини 1 статті 638 ЦК України, частин 3, 4 статті 180 ГК України щодо визначення укладеності (неукладеності) договору транспортування природного газу за відсутності підписаних додатків до нього в редакції Типового договору транспортування природного газу від 22.04.2019 - додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями);
3) статті 202 ГК України за змістом якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Отже, у зазначеній нормі наведено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як відсутність підписаних додатків до договору, який фактично виконується обома сторонами.
На думку скаржника, не підписання додатків № 1 та № 2 не позбавляє відповідача можливості фактичного доступу до газотранспортної системи позивача та користування природним газом. Факт отримання обсягів природного газу є свідченням того, що відповідач має доступ до газотранспортної системи позивача, відповідно відповідачем використовується потужність точок виходу з газотранспортної системи до його газорозподільної системи, тим самим отримуються послуги з розподілу потужності, у зв`язку з чим діють положення договору в частині надання таких послуг.
3.4. Скаржник звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково вказує про начебто зміну з 01.05.2019 порядку розрахунку перевищення договірної потужності та про те, що невнесення змін до договору нібито свідчить про відсутність обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за фактично надані стороною позивача послуги.
Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові також зазначає, що у разі внесення та затвердження регулятором змін до типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору. Докази внесення сторонами змін до договору починаючи з 30.11.2017 (дата укладення додаткової угоди) у зв`язку зі зміною типового договору транспортування природного газу в матеріалах справи відсутні.
Позивач звертає увагу суду на те, що до 01.05.2019 застосовувалась плата за послуги транспортування природного газу, розрахунки за перевищення договірної потужності були введені в дію та набрали чинності з 01.05.2019 та до цієї дати не нараховувались замовникам послуг транспортування.
Кодекс ГТС - нормативно-правовий акт, який змінюється динамічно, враховуючи усі зовнішні фактори, які впливають на ринок природного газу. Так, в період дії Кодексу ГТС від дати його затвердження (30.09.2015) та до періоду початку спірних правовідносин (01.05.2019) Регулятором на ринку природного газу (НКРЕКП) було прийнято 11 постанов, згідно з якими вносились зміни до Кодексу ГТС.
Слідуючи за логікою відповідача та судів першої та апеляційної інстанції, кожного разу, при внесенні змін до Кодексу ГТС, необхідно було змінювати умови договору.
Проте, зважаючи на пункт 2.2 договору, послуги надаються на умовах визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, тобто, сторони погодили, що послуги надаються на тих умовах, які визначені Кодексом у редакції, яка відповідає періоду надання таких послуг та внесення/невнесення змін до договору не змінює суті зобов`язання, яке передбачено предметом договору та відповідає положенням Кодексу ГТС, які є чинними на час існування правовідносин.
Згода відповідача на прийняття умов договору виражена в отриманні ним послуг балансування обсягів природного газу (до 01.05.2019) та доступу до потужності (з 01.05.2019), так як жодних повідомлень про розірвання договору, або про припинення своєї господарської діяльності, AT "Рівнегаз" не надсилало на адресу позивача.
Щодо формули, за якою позивачем розраховано величину перевищення замовленої (договірної) потужності, то вона відповідає визначенню, передбаченому умовами Кодексу. Так, відповідно до пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.
Оскільки відповідач не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності.
Також, на думку скаржника, є помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів надіслання відповідачу звіту про використання договірної потужності та рахунку на оплату, адже зазначене спростовується матеріалами справи, так як до позовної заяви долучено Реєстр файлів, відправлених позивачем з інформаційної платформи, яка підтверджує направлення стороні відповідача документів засобами електронного зв`язку за допомогою пошти SAP, окрім цього позивачем долучено електронні докази, завантажені на CD диск, який містить вказані файли, підписані за допомогою електронного цифрового підпису уповноваженими особами позивача.
Розділом 4 глави 3 пункту 2 Кодексу ГТС передбачено, що суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору.
Згідно з частиною 3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка.
Ураховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, AT "Рівнегаз" на підставі укладеного договору від 17.12.2015 № 1512000713 були надані AT "Укртрансгаз": оформлені належним чином повідомлення на створення облікового запису користувача та відповідні довіреності на право вчиняти всі необхідно юридично значущі дії на інформаційній платформі оператора ГТС (копії наявні в матеріалах справи).
Кодекс ГТС надає відповідачу, на підставі договору, право доступу до інформаційної платформи, до якої відповідачем самостійно та добровільно щодобово подано до платформи відомості шляхом завантаження файлів, підписаних ЕЦП уповноважених осіб Відповідача, а саме відповідні форми №№ 1-5, що наявні в матеріалах справи.
Вказані вище дії AT "Рівнегаз" свідчать про прийняття умов щодо здійснення господарської діяльності, з урахуванням вимог Кодексу ГТС та положень укладеного між сторонами договору, на підставі якого останній і набув статусу користувача інформаційної платформи.
Отже, викладене повністю спростовують помилкові доводи судів попередніх інстанцій, про те, що: "будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси вказані у цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором або у погоджених сторонами випадках направлено електронною поштою" та свідчить про невідповідність викладеним в оскаржуваних рішеннях обставинам справи, які до того ж, суперечать частині 3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС.
Скаржник наголошує, що відповідно до пункту 8.4 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2017) позивачем було направлено в інформаційній платформі, на електронну адресу відповідача рахунки та звіти про використання замовленої потужності за період травень - грудень 2019 а також відповідні акти наданих послуг (Реєстр щодо відправлених файлів з Інформаційної платформи AT "Укртрансгаз" на електронну адресу Відповідача містяться в матеріалах справи).
Таким чином, вказаними вище доказами підтверджено заборгованість відповідача за перевищення замовленої (договірної) потужності за період травень-грудень 2019 року на загальну суму 2 486 439,74 грн, та підтверджено відповідачем порушення умов пунктів 4.1, 8.4 договору.
Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що в даному випадку судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: пункт 5 глави 1 розділу І, пункт 1 глави 1 розділу VIII, пункти 10, 15 глави 1, пункт 1 глави 3 розділу IX, пункт 6 глави 1 розділу XI, пункт 8 глави 1 розділу XI, пункт 3 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС, розділу III Кодексу газорозподільних систем, порушені норми процесуального права, а саме положення статей 2, 7, 11, 13, 42, 73-80, 86, 236, 237, 238, 269, 275, 277 ГПК України, що унеможливило прийняття законного та обґрунтованого рішення у цій справі.