ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9095/18
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Селіваненка В.П., Дроботової Т.Б., Булгакової І.В., Баранця О.М., Львова Б.Ю., Васьковського О.В., Уркевича В.Ю.
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представників: Національного банку України - Крайдуби В.І., Тарана Є.О.; Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шевченка Ю.А.; ТОВ "Промислова інноваційна компанія" - адвоката Різник О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020
та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020
у справі № 910/9095/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інноваційна компанія"
до Національного банку України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про відшкодування шкоди в розмірі 128 942 532,00 грн,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2018 року ТОВ "Промислова інноваційна компанія" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Національного банку України (відповідач) майнової шкоди у розмірі 128 942 532 грн, завданої йому, як акціонеру ПАТ "Радикал Банк", шляхом незаконного позбавлення корпоративних прав у результаті прийняття неправомірного рішення - постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 у справі № 910/9095/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, позов задоволено. Стягнуто з Національного банку України на користь ТОВ "Промислова інноваційна компанія" відшкодування майнової шкоди у сумі 128 942 532,00, завданої ТОВ "Промислова інноваційна компанія" шляхом прийняття неправомірного рішення - постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення ПАТ "Радикал Банк" до неплатоспроможних", а також судовий збір в сумі 616 700,00 грн.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 910/9095/18 скасовано. Справу № 910/9095/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/9095/18 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Національного банку України на користь ТОВ "Промислова інноваційна компанія" 128 942 532,00 грн майнової шкоди та 616 700,00 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі № 910/9095/18 (колегія суддів: Михальська Ю.Б., Скрипка І.М., Тищенко А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 залишено без змін.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, Національний банк України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/9095/18; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Промислова інноваційна компанія" до Національного банку України відмовити у повному обсязі.
Підставою для касаційного оскарження Національний банк України зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/13134/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1015/16 та від 25.06.2018 у справі № 916/1991/17.
Разом з тим, у касаційній скарзі відповідач наголошує, що місцевий та апеляційний суди не врахували обов`язкові висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, яка розглядається.
Так, зокрема, за твердженням скаржника, суди не врахували вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо обов`язку позивача довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а відтак, дійшли неправомірного висновку про наявність усіх елементів складу правопорушення, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 826/24203/15 не встановлювалась неправомірність дій Національного банку України у розумінні одного з елементів правопорушення що, відповідно, свідчить про недоведеність позивачем тих обставин, на які останній посилається як на підставу своїх вимог.
Крім того, відповідач вказує на неврахування місцевим та апеляційним судами вказівок суду касаційної інстанції у цій справі щодо надання належної оцінки доводам Національного банку України про те, що в даний час здійснюється ліквідаційна процедура ПАТ "Радикал Банк", проте позивач продовжує бути акціонером цього банку, права власності на зазначені акції банку його позбавлено не було; запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення права власності позивача на акції.
Національний банк України зазначає, що суди не врахували, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 826/24203/15 було скасовано лише постанову правління Національного банку України №452/БТ від 09.07.2015 і це не є підставою для відшкодування майнової шкоди, адже право позивача щодо управління ПАТ "Радикал Банк" було обмежено саме з дня запровадження тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації банку, що відбувається на підставі рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
При цьому, заявник касаційної скарги наголошує, що рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2015 №130 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Радикал Банк" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.11.2015 № 203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" і делегування повноважень ліквідатора Банку" ніким не оспорювалися, не скасовані судом, є законними та правомірними.
Крім того, відповідач у касаційній скарзі зазначає про помилкове прийняття судами в якості належного та допустимого доказу та покладення в основу рішення висновку експертів із проведення комісійної судово-економічної експертизи №1-27/09/2019-се від 27.09.2019, оскільки останній визначає вартість чистих активів ПАТ "Радикал Банк" станом на 08.07.2015, тобто на дату, що передувала прийняттю постанови Національного банку України від № 452/БТ від 09.07.2015, а не станом на 09.07.2015 (дату прийняття цієї постанови).
Водночас, звертаючи увагу на відчуження керівництвом ПАТ "Радикал Банк" 09.07.2015 майна банку, скаржник вказує, що судами не були прийняті надані Національним банком України докази на спростування висновків судових експертів із проведення комісійної судово-економічної експертизи №1-27/09/2019-се від 27.09.2019, а саме: баланс ПАТ "Радикал Банк" за 08.07.2015 та за 09.07.2015 (мінус 253 412 022,85 млн. грн).
При цьому Національний банк України у касаційній скарзі наголошує, що визначення розміру завданої шкоди не може базуватися виключно на вартості акцій, що належали позивачу, адже слід враховувати як вартість активів, так і розмір наявних зобов`язань ПАТ "Радикал Банк", тобто визначення розміру завданої шкоди повинно базуватись на балансовій вартості активів; уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб набула всі повноваження органів управління ПАТ "Радикал Банк" та органів контролю лише з 10.07.2015, тобто 09.07.2015 ПАТ "Радикал Банк" перебувало ще під повним контролем керівника банку/акціонерів. Протягом дня 09.07.2015 керівництво банком здійснював менеджмент ПАТ "Радикал Банк", призначений акціонером (позивачем), що встановлено в судовому порядку, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 911/3474/17.
Разом з тим, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було застосовано закон, що підлягав застосуванню, а саме: ст. 79-1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", якою встановлено особливий порядок визначення розміру шкоди, заподіяної рішенням (індивідуальним актом) Національного банку України у разі визнання його протиправним (незаконним) та скасування.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/9095/18 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020; призначено справу до розгляду.
Від ТОВ "Промислова інноваційна компанія" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/9095/18 - залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду касаційної інстанції з поясненнями щодо обставин справи № 910/9095/18 та зазначає про незаконність і безпідставність постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 про стягнення з Національного банку України на користь ТОВ "Промислова інноваційна компанія" шкоди в розмірі 128 942 532,00 грн.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 справу № 910/9095/18 разом із касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України з огляду на необхідність відступити від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.02.2018 у справі № 910/13134/17, про те, що незалежно від здійснення процедури ліквідації банку, позивач продовжує бути його акціонером, права власності на акції якого позбавлено не було, а лише обмежено право позивача як акціонера на управління банком в силу ч. 7 ст. 319 ЦК України та п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 910/9095/18 касаційну скаргу Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2020 у справі № 910/9095/18 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено до розгляду.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 касаційне провадження у справі № 910/9095/18 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/6175/19.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 01.07.2022 поновлено касаційне провадження у справі № 910/9095/18 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020; призначено справу до розгляду на 05.08.2022.
За відсутністю кворуму відповідно до ч. 7 ст. 33 ГПК України розгляд справи № 910/9095/18 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020, призначений на 05.08.2022 не відбувся, про що були повідомлені учасники справи телефонограмами.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.2022 призначено до розгляду справу № 910/9095/18 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 на 19.08.2022 о 12 год. 00 хв.
Від Національного банку України 17.03.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 3 ст. 302 ГПК України, з посиланням на необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 757/46587/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування шкоди.
Однак, в судовому засіданні Верховного Суду 19.08.2022 представники Національного банку України просили суд не розглядати зазначене клопотання.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу та письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у справі, що переглядається, є вимоги ТОВ "Промислова інноваційна компанія" про стягнення з Національного банку України майнової шкоди у розмірі 128 942 532 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що у результаті прийняття відповідачем неправомірного рішення - постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних", позивачу - ТОВ "Промислова інноваційна компанія" як акціонеру ПАТ "Радикал Банк" було завдано шкоду у вигляді позбавлення корпоративних прав, якими позивач володів станом на дату прийняття відповідачем вказаної постанови.
При цьому позивач зазначає, що протиправність постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних" була встановлена судовими рішеннями в межах розгляду адміністративної справи № 826/24203/15 за позовом ТОВ "Промислова інноваційна компанія" та ОСОБА_2 до Національного банку України, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "Радикал Банк" про визнання протиправними та скасування рішень.
Розмір шкоди позивач доводив Звітом (висновком) СОД ТОВ "РМ Консалтинг" про вартість майна (корпоративних прав) від 05.07.2017, згідно з яким ринкова вартість об`єкту оцінки (без урахування ПДВ) складає 181 609 200, 00 грн. Відповідно, вартість майнових (корпоративних) прав ТОВ "Промислова інвестиційна компанія", володіння якими засвідчується акціями у розмірі 71% від статутного капіталу товариства, становить 128 942 532, 00 грн (181 609 200 грн. * 71%).
Під час нового розгляду справи позивач, на підтвердження розміру заявленої до стягнення шкоди, долучив до матеріалів справи Висновок експертів з проведення комісійної судово-економічної експертизи № -27/09/2019-се від 27.09.2019, відповідно до якого вартість 100% акцій ПАТ "Радикал Банк" у кількості 120 000 шт. станом на 09.07.2015 складає 181 609 200, 00 грн; вартість чистих активів ПАТ "Радикал Банк" станом на 09.07.2015 складає 161 902 128,01 грн.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що права позивача - ТОВ "Промислова інноваційна компанія", за захистом яких він звернувся до суду, порушено Національним банком України у зв`язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних", внаслідок чого позивачу як власнику акцій ПАТ "Радикал Банк" завдана шкода у розмірі вартості корпоративних прав.
За висновком суду, неправомірність дій Національного банку України підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 826/24203/15, якою визнана протиправною та скасована вказана постанова Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 .
При цьому, місцевий суд виходив з того, що Національний банк України за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади, а тому у спірних правовідносинах є суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України незалежно від вини державного органу.
Суд першої інстанції дійшов також висновку, що позбавлення позивача корпоративних прав відбулося саме як наслідок прийняття протиправної постанови відповідача. Подальші процедури, які були застосовані до ПАТ "Радикал Банк", та рішення Національного банку України (введення тимчасової адміністрації, відкликання ліцензії і т. д.) не призвели до відновлення майнових (корпоративних) прав ТОВ "Промислова інноваційна компанія", незважаючи на визнання в судовому порядку протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України №452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних".
Разом з цим, судом прийнято наданий позивачем висновок судових експертів з проведення комісійної судово-економічної експертизи № 1-27/09/2019-се від 27.09.2019 у якості належного доказу для визначення розміру заподіяної ТОВ "Промислова інноваційна компанія" шкоди неправомірним рішенням Національного банку України.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції в повному обсязі.
При цьому, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги відповідача, дійшов висновків, що механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, який запустив Національний банк України своєю постановою №452/БТ від 09.07.2015 відносно ПАТ "Радикал банк", саме позбавив, а не обмежив акціонерів банку їх корпоративних прав (право на управління акціонерним товариством через участь у загальних зборах, право контролю, отримання дивідендів та право на отримання майна банку у разі його ліквідації), не передбачаючи можливості виплати грошових коштів акціонерам банку на жодному з етапів його ліквідації, та призвів до ліквідації цього банку в силу закону; зв`язок між протиправним рішенням відповідача і наслідками у вигляді позбавлення корпоративних прав позивача доводиться метою відповідача - застосувати до позивача найсуворіший засіб впливу та фактичною реалізацією такої мети через директивний механізм виведення банку з ринку.
Крім того, дійшовши висновку, що виведення ПАТ "Радикал банк" з ринку на підставі постанови Національного банку України, яку було прийнято всупереч Закону України "Про банки і банківську діяльність", свідчить фактично про незаконність усієї процедури його виведення з ринку, апеляційним судом не прийнято до уваги і посилання відповідача на чинність у даному випадку постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Радикал Банк", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2015 №130 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Радикал Банк", від 09.11.2015 №203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" і делегування повноважень ліквідатора банку", оскільки це не виключає та не заперечує факту протиправності дій відповідача по відношенню до позивача саме винесенням постанови №452/БТ від 09.07.2015, яка і запустила весь механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку та у майбутньому була визнана незаконною та скасована судом у межах адміністративної справи №826/24203/15.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вище вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, згідно з ч. 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою для відшкодування шкоди за загальними правилами є наявність таких чотирьох елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органом державної влади, його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Так, необхідною підставою для притягнення органу державної влади та її посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.02.2022 у справі № 910/6175/19, до закінчення перегляду якої зупинялось касаційне провадження у справі № 910/9095/18, яка розглядається, аналіз норм ст. ст. 4, 55, 66, 67 Закону України "Про Національний банк України" свідчить, що Національний банк України бере участь у виконанні функцій держави в банківському секторі та наділений при цьому певними владно-розпорядчими повноваженнями для виконання своїх функцій, що притаманно органам державної влади.
Враховуючи викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 910/6175/19 висновки щодо юридичного статусу Національного банку України, змісту його прав та обов`язків у спірних правовідносинах, підставою для притягнення Національного банку України до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Водночас, положення про можливість застосування ст. 1173 ЦК України у справах за позовами до Національного банку України про відшкодування шкоди містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.05.2019 у справі № 757/72592/17, від 28.01.2020 у справі № 369/11928/17, від 15.04.2020 у справі № 757/27124/19-ц, від яких Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 910/6175/19 не відступила.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин норм ст. 1173 ЦК України.
Як було зазначено вище, ТОВ "Промислова інноваційна компанія" у позовній заяві посилається на те, що у результаті прийняття Постанови Правління Національного банку України № 452/БТ від 09.07.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до неплатоспроможних", йому (ТОВ "Промислова інноваційна компанія") як акціонеру ПАТ "Радикал Банк" було завдано шкоду у вигляді позбавлення корпоративних прав, володіння якими засвідчується акціями у розмірі 71% від статутного капіталу товариства та становить 128 942 532,00 грн.
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
Таким чином, у спірних правовідносинах, при зверненні з позовом про стягнення з Національного банку України збитків, ТОВ "Промислова інноваційна компанія" повинно довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки Національного банку України як заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки відповідача.