ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 576/2761/20
провадження № 51-6131км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Нестеренка М.В. на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10 лютого 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200070000833, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Вікторове Глухівського району Сумської області, жителя
АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 400 000 грн.
Вирішено питання речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 29 жовтня 2021 року вирок суду першої інстанції змінив, на підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного йому місцевим судом за ч. 2 ст. 286 КК основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він
15 листопада 2019 року близько 17:00, керуючи автомобілем КАМАЗ-5511,
д.н.з. НОМЕР_1, із причепом ГКБ-8350, д.н.з. НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі Р-65 Миколаївка - Катеринівка зі сторони м. Глухова Сумської області в напрямку с. Заруцьке Глухівського району Сумської області на 146 км авдороги всупереч вимогам пунктів 12.2, 12.3, 19.3 Правил дорожнього рухузневажив безпекою дорожнього руху, проявив неуважність, у темну пору доби в умовах недостатньої видимості не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги та під час засліплення світлом фар зустрічного транспортного засобу не вжив негайних заходів для зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, який рухався проїзною частиною попереду в попутному напрямку з порушенням вимог п. 6.2, пп. "б" п. 19.1 Правил дорожнього руху.
У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у реанімаційному відділенні
КНП "Глухівська міська лікарня".
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Нестеренко М.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
На обґрунтування своїх вимог зазначають, що суд необґрунтовано стягнув моральну шкоду тільки з ОСОБА_1, оскільки належним співвідповідачем за позовом потерпілої є ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжна Вієнна Іншуранс груп", а висновки суду в цій частині не відповідають положенням ст. 62 та
ч. 1 ст. 128, ч. 1 ст. 129 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і правовим висновкам Верховного Суду з цих питань. Вказують, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 працював водієм за трудовим договором, укладеним із ФОП ОСОБА_4, і згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5057160 від 9 квітня 2019 року, виданим
ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжна Вієнна Іншуранс груп", забезпеченим транспортним засобом виступив автомобіль марки КАМАЗ-5511, д.н.з. НОМЕР_1, страхувальником якого є ОСОБА_4, а тому належним співвідповідачем за позовом потерпілої є страхова компанія.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Нестеренка М.В., просила її задовольнити, скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Мотиви Суду
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, правильності кваліфікації його дій та міри призначеного покарання в касаційній скарзі не оспорено.
Разом з цим колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги засудженого та захисника про порушення вимог закону під час розгляду судом цивільного позову.