ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 583/1476/14-к
провадження № 51-5627км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
представника потерпілого Собини П.М. (в режим відеоконференціїї),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_1 та представника цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) - адвоката Проца А.В. на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 2 березня 2021 року й ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12014200060000020, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Нетребівка Томашпільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 2 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 грн, а на користь Охтирської міської ТГ - 4223,26 грн витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 ; з МТСБУ на користь потерпілого ОСОБА_2 - страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_2 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за таких обставин.
6 січня 2014 року близько 23:20 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки
ВАЗ-21102, д.н.з. НОМЕР_1, рухався по вул. Перемоги в м. Охтирці в напрямку виїзду з центру міста. Попереду його автомобіля в попутному напрямку рухався автомобіль марки "Хюндай Акцент", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який, побачивши пішохода ОСОБА_2, що почав перетинати проїзну частину вулиці справа наліво по ходу руху автомобіля, з метою уникнення наїзду на пішохода, застосовуючи гальмування, різко змінив напрямок руху свого автомобіля праворуч та зіткнувся з бордюрним каменем, що обмежував проїзну частину.
У цей час ОСОБА_1, побачивши пішохода ОСОБА_2, усупереч вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху не вжив заходів, спрямованих на негайне зменшення швидкості руху аж до повної його зупинки з метою уникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода, який перетинав проїзну частину, продовжив рух та допустив наїзд на ОСОБА_2 . У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
У прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками, стало порушення ОСОБА_1 п. 12.3 Правил дорожнього руху.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить вимоги скасувати судові рішення щодо нього через істотні порушення положень кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції. На обґрунтування цього посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставин справи і вважає, що вони не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Указує, що суд не з`ясував обставин, які мали істотне значення для ухвалення законного, мотивованого та справедливого рішення, а крім того, за наявності суперечливих доказів не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Зазначає, що у кримінальному провадженні відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б поза розумним сумнівом доводили його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, ОСОБА_1 указує на суперечності у протоколах слідчих експериментів та висновках проведених
у провадженні експертиз.
Зазначає, що дані, які містяться у протоколах слідчих експериментів, є недопустимими доказами, оскільки під час слідчих експериментів не було встановлено фактичної відстані, з якої ОСОБА_1 міг виявити на автодорозі пішохода та відповідно до Правил дорожнього руху відреагувати на раптову перешкоду для руху. Видимість пішохода встановлювалась за зовсім інших умов освітлення, які не відповідають тим, що були на час події.
Звертає увагу на те, що в ході проведення автотехнічних експертиз було враховано неправильні вихідні дані, отримані слідчим під час слідчого експерименту. Технічні розрахунки у висновку додаткової автотехнічної експертизи від 28 квітня 2017 року № 9959, на який послався суд у вироку, проведено за вихідними даними, які протилежні умовам дорожньо-транспортної події, що сталася, а крім того, експерт самостійно збирав дані для проведення розрахунків, порушуючи вимоги ч. 4 ст. 69 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На думку засудженого, суд, ухвалюючи рішення, мав узяти до уваги висновок автотехнічної експертизи від 24 жовтня 2014 року № 1327, який є найбільш об`єктивним, і керуватися дійсними обставинами справи. Вважає, що в цьому випадку небезпека для руху водія ОСОБА_1 виникла в момент фактичної спроможності виявити пішохода на проїзній частині дороги. Він, ОСОБА_1, не створював небезпеки для руху, саме дії пішохода мають причинно-наслідковий зв`язок із дорожньо-транспортною пригодою, оскільки потерпілий переходив дорогу в недозволеному місці у стані алкогольного сп`яніння.
На переконання касатора, суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано відхилили всі клопотання сторони захисту про недопустимість доказів.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув порушень, допущених місцевим судом, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту та не дав на них вичерпних відповідей.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача МТСБУ - адвокат Проц А.В. вказує на незаконність судових рішень, посилаючись на те, що суди порушили норми процесуального права та неправильно застосували положення матеріального права. У зв`язку з цим просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову до МТСБУ і призначити новий розгляд цивільного позову в суді першої інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій не врахували норм спеціального законодавства, а саме Закону України від 1 липня 2004 року
№ 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV), Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР), що, на думку представника, призвело до порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 та п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК.
Зазначає, що розмір моральної шкоди, яку стягнуто на користь потерпілого, визначено неправильно, з порушенням ст. 26-1 Закону № 1961-ІV, оскільки моральна шкода розраховується з витрат, понесених потерпілим під час лікування, а отже, стягнення моральної шкоди з МТСБУ є незаконним та необґрунтованим.
Крім того, на переконання представника відповідача, суди залишили поза увагою ст. 26-1 Закону 1961-IV і надалі це призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Так, згідно із указаним Законом страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" п. 41.1 та підпунктом "в" п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Однак у матеріалах провадження відсутні докази заподіяння позивачу шкоди, пов`язаної з його лікуванням унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим у МТСБУ відсутній обов`язок відшкодовувати моральну шкоду, оскільки вона розраховується з розміру страхового відшкодування, а не з розміру ліміту на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Також представник відповідача в касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не вмотивував свого рішення стосовно відшкодування моральної шкоди в частині вирішення цивільного позову до МТСБУ.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Собина П.М. підтримав подані касаційні скарги і просив їх задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг і просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
Як убачається з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Доводи в касаційній скарзі ОСОБА_1 про необґрунтованість його засудження за ч. 2 ст. 286 КК, аналогічні доводам, які він і його захисник наводили в судах першої та апеляційної інстанцій, були ретельно перевірені цими судами й визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження. З висновками судів попередніх інстанцій погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки вони є обґрунтованими та належно вмотивованими.
За матеріалами цього провадження, у ході судового розгляду ОСОБА_1 винним себе не визнав і повідомив суду, що він рухався з дозволеною швидкістю, маневр повороту вправо автомобіля "Хюндай Акцент" під керуванням ОСОБА_3, що рухався попереду, не створював йому ніякої перешкоди і потреби зменшувати швидкість руху чи гальмувати не було, оскільки пішохідний перехід був уже позаду. Вважав, що Правила дорожнього руху порушив пішоход ОСОБА_4, який у темну пору доби на ділянці, де не було освітлення, переходив дорогу в невстановленому місці, нічим себе не виділив і не звертав уваги на автомобілі, що рухалися по проїзній частині.
Суд, з`ясувавши позицію ОСОБА_1, належним чином обґрунтував своє рішення про доведеність його винуватості в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження. Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ; висновку додаткової судової автотехнічної експертизи від 28 квітня 2017 року