Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 2-10/11
провадження № 61-652св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Петешенкової М. Ю., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява обґрунтована тим, що в період з 22 грудня 1990 року
до 23 листопада 2001 року вона і відповідач були в зареєстрованому шлюбі. Мають спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У період шлюбу подружжя придбало таке спільне нерухоме майно:
1) двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 21 вересня 1995 року, зареєстрованого Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 4-10049;
2) двокімнатну квартиру
АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24 вересня
1996 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А.;
3) двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 16 квітня 1997 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіною Т. В., реєстровий номер 1722;
4) двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 28 жовтня 1997 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіною Т. В., реєстровий номер 6301.
Протягом 2000 року зазначені квартири увійшли до складу приміщень магазину загальною площею 202,6 кв. м, що розташований на першому поверсі літ. А-4
на АДРЕСА_5, на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради
від 21 грудня 2000 року № 3235, про що видане свідоцтво про право власності
від 16 січня 2001 року.
У зв`язку з тим, що вона і відповідач не можуть досягнути згоди між собою про розподіл зазначеного спільного майна, яке є неподільним нерухомим майном, що підтверджується висновками судової будівельно-технічної експертизи
від 06 листопада 2001 року № 1005,1006, від 05 березня 2003 року № 909, єдиною можливістю вирішити цей спір є визнання за сторонами ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу, із залишенням його
в їх спільній частковій власності.
З урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати
за нею в порядку розподілу спільно нажитого майна подружжя право спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку в приміщеннях магазину загальною площею 202,6 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку
АДРЕСА_6, визнати за ОСОБА_2 в порядку розподілу спільно нажитого майна подружжя право спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку в приміщеннях магазину загальною площею 202,6 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку
АДРЕСА_6 .
У травні 2002 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1 про поділ майна.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 03 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за кожним окремо, у порядку розподілу спільно нажитого майна подружжя право спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку в приміщеннях магазину загальною площею 202,6 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку
АДРЕСА_6 .
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська
від 18 січня 2021 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач і відповідач
не можуть досягнути згоди про розподіл спільного майна, яке
є неподільним нерухомим майном, що підтверджується висновками судової будівельно-технічної експертизи від 06 листопада 2001 року № 1005, 1006,
від 05 березня 2003 року № 909, єдиною можливістю вирішити спір, що виник між сторонами, є визнання за ними ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу, із залишенням спірного майна в їх спільній частковій власності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року заочне рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано за ОСОБА_1 у порядку розподілу спільного майна подружжя право власності на 48/200 частин приміщення магазину загальною площею 202,6 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_6 . Визнано за ОСОБА_2 у порядку розподілу спільного майна подружжя право власності на 152/200 частини цього приміщення магазину. У задоволенні решти позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів на підтвердження того, що на квартири АДРЕСА_7 і
АДРЕСА_8, які придбані на ім`я ОСОБА_2
в період шлюбу сторін, але в період припинення шлюбних відносин сторін, нею витрачалися власні кошти. Тому за ОСОБА_1 повинно бути визнано право власності на 48/200 частин приміщення спірного магазину, виходячи
із розрахунку (202,6 кв. м : (96,4 кв. м : 2) = 4,2, що становить 48/200 частини приміщення. За ОСОБА_2, відповідно, повинно бути визнано право власності на 152/200 частини спірного приміщення магазину.
Узагальнені доводи касаційних скарг
У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу
у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просила постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наявні в матеріалах справи докази, які свідчать, що спірні квартири придбані
у період шлюбу за спільні кошти подружжя, також за спільні кошти було переобладнано ці квартири у магазин та здійснено там ремонтні роботи.
Посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові
від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 03 червня 2020 року
у справі № 318/89/18.
У січні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що шлюбні відносини між сторонами припинено ще з лютого
1997 року, за цей період придбано дві квартири - АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10, загальна площа цих квартир становить 96, 4 кв. м. Унаслідок проведення будівельних робіт, переобладнання спірних квартир спірне нерухоме майно набуло юридичного статусу приміщення магазину, тобто квартири, які увійшли до складу цього магазину, знищені, отже право власності на спірні квартири припинено.
Зазначав, що суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2022 року ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову
у задоволенні позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 03 та від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-10/11, витребувано її з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська та зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
22 грудня 1990 року сторони зареєстрували шлюб.
Рішенням Кіровського районного суду від 10 жовтня 2001 року у справі
№ 2-690/2001 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 шлюб між сторонами розірвано. У рішенні суду встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені з лютого 1997 року, з 1997 року спільно не проживають, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають.
Згідно з копією паспорта ОСОБА_2 дата розірвання шлюбу зазначена 23 листопада 2001 року.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2003 року рішення Кіровського районного суду від 10 жовтня 2001 року змінено в частині визначення часу припинення шлюбних відносин. Встановлено фактичне припинення шлюбних відносин сторін із січня 2001 року.
Ухвалою Верховного Суду України від 24 листопада 2005 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2003 року скасовано і залишено в силі рішення Кіровського районного суду від 10 жовтня 2001 року.
На ім`я ОСОБА_2 придбано таке нерухоме майно:
1) двокімнатну квартиру
АДРЕСА_11 відповідно до договору купівлі-продажу