Постанова
Іменем України
09 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 757/12180/20-ц
провадження № 61-18224св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс груп", Публічне акціонерне товариства "Райффайзен Банк Аваль",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року у складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс груп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс груп"), Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", у подальшому назву змінено на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк"; далі - АТ "Райффайзен Банк"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсними кредитних договорів та додаткових угод.
Позовна заява мотивована тим, що з метою отримання кредитних коштів для закупки товарів, разом з ОСОБА_2, як поручителем, вони у 2008 році домовилися з АТ "Райфайзен Банк Аваль" про умови та порядок отримання валютного кредиту, проте примірники договорів банк ні їй, як позичальнику, ні ОСОБА_2, як поручителю, на руки не надав.
11 березня 2020 року при ознайомленні у Глибоцькому районному суді Чернівецької області з матеріалами справи вона оглянула генеральний кредитний договір від 10 квітня 2008 року № 014/05/641, кредитні договори: від 15 квітня 2008 року № 014/05/641/1, від 18 квітня 2008 року № 014/05/641/2, від 12 червня 2008 року № 014/05/641/3 та додаткові угоди, укладені в рамках цих договорів та помітила суттєву різницю у її підписах.
Вважає, що зазначені договори є незаконними та недійсними, оскільки вони не були нею підписані, а підпис який стоїть у договорах їй не належить.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними вказані кредитні договори та додаткові угоди до них.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела обґрунтованості своїх вимог, а її доводи щодо непідписання спірних договорів спростовуються преюдиційними судовими рішеннями.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не повідомили її про розгляд справи та незаконно розглянули справу в порядку спрощеного судового провадження, оскільки розмір заборгованості за спірними договорами визначений судами у розмірі 1 696 575,64 грн, тому справа не є малозначною.
Вважає, що судове рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, оскільки суд не відповів на всі доводи та аргументи її апеляційної скарги.
Вказує, що суди необґрунтовано відмовилися призначати у справі судову почеркознавчу експертизу, враховуючи, що основним доводом її позову було те, що нею не підписувалися спірні договори.
Відзиви на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
03 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15 та постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11, від 31 травня 2021 року у справі № 715/974/13-ц (провадження № 61-2568св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною першою, третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди розглянули справу за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання та те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частин першої, третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).