Постанова
Іменем України
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 758/7737/21
провадження № 61-6596св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, посилаючись на те, що 12 серпня 2011 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина. З 2011 року і до самої смерті чоловіка вона проживала разом з ним за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 . Однак її місце проживання зареєстроване за іншою адресою: АДРЕСА_2 . 19 травня 2021 року вона звернулася до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус Пилипчук О. І. відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на неможливість встановлення факту її спільного проживання зі спадкодавцем та на пропуск строку для прийняття спадщини. Факт її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підтверджується довідкою Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-11", а також тим, що вона здійснювала комунальні платежі за місцем реєстрації/проживання спадкодавця, що підтверджується квитанціями та банківськими виписками. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 2011 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі частини шостої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Роз`яснено ОСОБА_1, що вона має право пред`явити позов на загальних підставах.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що в процесі судового розгляду було встановлено, що існує спір про право, пов`язаний зі спадкуванням майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається зі змісту наявних у справі письмових доказів та письмових пояснень, наданих Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Метою встановлення факту проживання заявника разом із спадкодавцем з 2011 року до його смерті є отримання заявником свідоцтва про право на спадщину за законом. Заінтересована особа Подільська районна у місті Києві державна адміністрація заперечила проти встановлення такого факту. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між вказаними особами виник спір щодо права на спадкове майно, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, пояснень заінтересованої особи.
13 липня 2022 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 вказала, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Наявність рішення суду про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для звернення до нотаріуса для оформлення свідоцтва про право на спадщину. Вона надала належні докази на підтвердження факту її проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 2011 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1, тому суди попередніх інстанцій повинні були задовольнити її заяву. Суди не дослідили зібрані у справі докази, а також не звернули уваги на відсутність спору між спадкоємцями за законом - між нею та ОСОБА_2
15 серпня 2022 року Подільська районна у місті Києві державна адміністрація подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду пояснення, в яких просила відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 і залишити без змін ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права. Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора відмовила заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням нею всіх необхідних документів, а також у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини. У паспорті заявника не було відмітки про реєстрацію її місця проживання разом із спадкодавцем, тому відсутні підстави для задоволення її заяви.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду міста Києва.
05 серпня 2022 року справа № 758/7737/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України)
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.