ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 757/4088/20-ц
провадження № 61-302св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: Міністерство соціальної політики України, Державна казначейська служба України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Макаров Вадим Михайлович, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року, постановлену суддею Григоренко І. В., та постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Міністерства соціальної політики України, Держаної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Мангушське об`єднане УПФУ) про відшкодування майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії.
В обґрунтування позову вказувала, що вона набула право на отримання пенсії за віком, що посвідчується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .
У серпні 2016 року позивач стала на облік до Мангушського об`єднаного УПФУ, яке до червня 2017 року нараховувало їй пенсійне забезпечення та перераховувало належні до виплати суми на картковий рахунок, відкритий на її ім`я в Акціонерному товаристві "Ощадбанк".
Вказувала, що у червні 2017 року на її картковий рахунок протиправно не була зарахована щомісячна пенсія.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 200/12478/18-а визнано протиправною бездіяльність Мангушського об`єднаного УПФУ щодо невиплати їй пенсії та зобов`язано нарахувати і виплатити пенсію з дня припинення її виплати.
У зв`язку з тим, що Мангушське об`єднане УПФУ не виконало в добровільному порядку рішення суду, державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрив виконавче провадження № 59160723, проте Мангушське об`єднане УПФУ фактично відмовилося виконувати судове рішення, тому державний виконавець направив повідомлення до правоохоронного органу та виніс постанову від 16 грудня
2019 року про закінчення виконавчого провадження № 59160723.
За таких обставин просить стягнути з відповідачів на її користь майнову шкоду у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 26 943,20 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 просить стягнути з Міністерства соціальної політики України та Держаної казначейської служби України збитки, пов`язані з невиконанням Мангушським об`єднаним УПФУ рішення суду, тобто при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства. Відповідачами у справі є органи державної влади - суб`єкти владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства. Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктами владних повноважень владних управлінських функцій, тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Макаровим В. М., залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 січня
2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про неможливість вирішення справи в порядку цивільного судочинства, зазначивши про відповідність такого висновку обставинам справи та нормам процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Макаров В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення при застосуванні судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року і направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі, дійшли помилкових висновків, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки неправильно визначили характер і зміст спірних правовідносин.
Заявник вважає, що суди попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18-ц (провадження № 14-36цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18-а (провадження № 11-286апп19), від 3 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19), від 13 листопада 2019 року у справі № 638/14694/18-ц (провадження № 14-434цс19), від 29 травня 2019 року
у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19) та від 28 лютого
2018 року у справі № 234/14299/15-ц (провадження № 14-12цс18).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18-ц (провадження № 14-36цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18-а (провадження№ 11-286апп19), від 3 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19), від 13 листопада 2019 року у справі № 638/14694/18-ц
(провадження № 14-434цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19) та від 28 лютого 2018 року
у справі № 234/14299/15-ц (провадження № 14-12цс18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.