ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 918/459/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 (колегія суддів: Юрчук М. І., Тимошенко О. М., Крейбух О. Г.) та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 (колегія суддів: Юрчук М. І., Тимошенко О. М., Крейбух О. Г.) та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.11.2021 (судді Церковна Н. Ф.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" та Державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради Янович Іванни Ярославівни про визнання права на іпотеку та внесення запису про державну реєстрацію речових прав,
за участю представників:
позивача - Бєлкін Л. М.,
відповідача-1 - Лук`янчук С. М. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (далі - ТОВ "ФК "Профкапітал") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" (далі - ПСП "Полісся") про:
- визнання за ним права іпотеки на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу (які складаються з: будівлі прохідної загальною площею 23,2 м2, приміщення № 1 загальною площею 1 781,5 м2, приміщення № 2 загальною площею 3 427,9 м2, приміщення № 3 загальною площею 330,9 м2, будівлі вагової загальною площею 16,5 м2, будівлі котельні загальною площею 101,5 м2, будівлі кормоцеху загальною площею 348,7 м2, приміщення блоку № 2 загальною площею 231,6 м2, будівлі пташника № 3 загальною площею 1 762,9 м2, будівлі пташника № 4 загальною площею 1 765,2 м2, будівлі пташника № 5 загальною площею 1 573,6 м2, будівлі пташника № 6 загальною площею 1756,3 м2, розташовані за адресою: Рівненська область, Рівненський р-н, с. Жобрин, вул. Центральна, буд. 9 та перебувають у власності ПСП "Полісся") на підставі договору іпотеки від 16.12.2005 № 1612-2, укладеного між іпотекодавцем - Приватною агропромисловою фірмою "Брошукова" (далі - ПАФ "Брошукова" та іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" (далі - ПАТ "Західінкомбанк"), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Омельяненко І. В. і зареєстрованого у реєстрі за № 4310;
- зобов`язання державного реєстратора Янович Іванни Ярославівни зареєструвати за ТОВ "ФК "Профкапітал" право іпотеки на ці будівлі та споруди.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
2. На підставі кредитного договору від 13.12.2005 № 1312-2 ПАТ "Західінкомбанк" надав ПАФ "Брошукова" кредит у вигляді відкриття мультивалютної відкличної поновлювальної кредитної лінії максимальним лімітом лінії у розмірі 2 000 000,00 грн.
3. 16.12.2005 укладено іпотечний договір № 1612-2, надано в іпотеку будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою Рівненська область, Рівненський р-н, с. Жобрин, вул. Центральна, буд. 9.
4. 15.02.2019 ТОВ "ФК "Профкапітал" за результатами аукціону з продажу прав вимог ПАТ "Західінкомбанк" уклало договір № 2018-12-29-000001-9 про відступлення прав вимоги, зокрема, до ПАФ "Брошукова" за кредитним договором від 13.12.2005 № 1312-2, а також за іпотечним договором.
5. Позивачу стало відомо, що у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно власником об`єктів нерухомості, які знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський р-н, с. Жобрин, вул. Центральна, буд. 9, та є предметом іпотеки, обліковується ПСП "Полісся". Дата внесення запису про право власності: 30.12.2012, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 30.12.2012. Відомості про обтяження майна іпотекою в Державному реєстрі прав відсутні.
6. Рішенням Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.05.2021 № 58032382 позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень з огляду на те, що безпосередньо іпотечний договір від 16.12.2005 № 1612-2 не містить згадки про іпотекодавця - ПСП "Полісся".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.10.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
8. 08.11.2021 за заявою ПСП "Полісся" ухвалено додаткове рішення про стягнення з ТОВ "ФК "Профкапітал" на користь заявника 32 000 витрат на правову допомогу.
9. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за ТОВ "ФК "Профкапітал" права іпотеки на нерухомість та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції також змінив додаткове рішення від 08.11.2021, стягнувши з ТОВ "ФК "Профкапітал" на користь ПСП "Полісся" 16 000 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст касаційних скарг
10. ТОВ "ФК "Профкапітал" у касаційній скарзі просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині зміни додаткового рішення від 08.11.2021 та стягнення з ТОВ "ФК "Профкапітал" 16.000 грн витрат на правову допомогу. Прийняти в цій частині постанову, якою скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 08.11.2021.
Скарга з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 47, 129 ГПК України.
11. ПСП "Полісся" у касаційній скарзі просить постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання за ТОВ "ФК "Профкапітал" права іпотеки на нерухомість і в частині зміни додаткового рішення місцевого господарського суду від 08.11.2021 скасувати, рішення суду першої інстанції від 20.10.2021, а також додаткове рішення цього ж суду від 08.11.2021 залишити в силі повністю.
Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України, Законів України "Про іпотеку" та "Про заставу", а також ухваленням судового рішення без урахування висновків щодо застосування зазначених норм, викладених у постановах Верховного Суду.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
12. Департамент з питань реєстрації Київської міської ради у відзиві зазначає, що рішення та постанова у цій справі, а також вимоги касаційної скарги не стосуються прав, інтересів чи обов`язків прав Департаменту, тому просить подальший розгляд касаційної скарги здійснювати без його представників та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
Позиція Верховного Суду
13. Щодо касаційної скарги ПСП "Полісся", у якій оскаржено постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання за ТОВ "ФК "Профкапітал" права іпотеки на нерухомість і в частині зміни додаткового рішення місцевого господарського суду, колегія суддів зазначає таке.
14. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
15. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
16. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
17. Суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову про визнання за ТОВ "ФК "Профкапітал" права іпотеки на нерухомість та змінюючи додаткове рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
18. Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України "Про іпотеку", який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
19. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).
20. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
21. Іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (стаття 1 Закону України "Про іпотеку")
22. Предметом іпотеки, згідно з приписами частини 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку" може бути один або декілька об`єктів нерухомого майна, зокрема, за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.
23. Статтями 317, 321 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном і право власності є непорушним.
24. Тобто, предметом іпотеки може бути майно, яке належить на праві власності іпотекодавцю, та який має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
25. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
26. Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
27. Таким чином, зміна найменування власника не приводить до автоматичного припинення іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена статтею 17 Закону України "Про іпотеку".
28. Апеляційний господарський суд зазначив, що при вирішенні справи № 570/529/13-ц Рівненським районним судом, рішенням від 12.06.2013, було встановлено факт передачі пайовиками майбутнього Іпотечного майна Товариству "Жобрин" та реєстрація права власності на це майно за ЗАТ "Жобрин" у встановленому порядку. В подальшому спірне майно було продано ПАФ "Брошукова", яка передала майно в іпотеку за договором іпотеки від 16.12.2005 № 1612-2.
29. Суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, зазначив, що відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження нерухомого майна, яке рахується у власності ПСП "Полісся" і знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський р-н, с. Жобрин, вул. Центральна, буд. 9, порушує права позивача, оскільки створює ситуацію правової невизначеності. Так, майно знаходиться в іпотеці, Реєстраційна справа на це майно повинна містити відомості про обтяження цього майна іпотекою. Однак таких відомостей у реєстраційній справі немає.
30. Наведене порушує права позивача, оскільки, по-перше, створює підстави подальшого неконтрольованого руху іпотечного майна до інших власників; по-друге, перешкоджає Позивачу скористатися можливостями позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статей 36-38 Закону України "Про іпотеку".
31. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права на іпотеку незалежно від того, що майно формально нібито перейшло до іншого власника.
32. Щодо зміни додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 08.11.2021 шляхом зменшення розміру судових витрат на 50 % та стягнення з позивача на користь відповідача-1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн суд апеляційної інстанції зазначив таке.
33. Додатковим рішенням від 08.11.2021 задоволено заяву представника ПСП "Полісся" про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з позивача на користь відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн.
34. При цьому судом взято до уваги докази, надані заявником на підтвердження заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000 грн, а саме: договір про надання професійної правничої допомоги № 21-07/38 від 12.07.2021, акт прийняття-передачі наданих послуг № 2 від 23.10.2021.
35. Однак, враховуючи що за результатами розгляду даного спору по суті, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання права на іпотеку за ТОВ "ФК "Профкапітал" та задоволення позову в цій частині, відповідно, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн, які заявлені відповідачем-1 до стягнення з позивача перерозподілив із урахуванням часткового задоволення позову згідно з положеннями ГПК України.
36. У справі № 902/729/18, на постанову Верховного Суду від 19.02.2020 міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки іпотекодавець не був власником майна, а отже, не міг вчиняти щодо нього жодних дій, в тому числі й передавати його у іпотеку.
37. У справі № 925/1121/17, на постанову Верховного Суду від 27.02.2018 міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання права власності на частину будівлі.
В обґрунтування позову товариство зазначило, що будучи фактичним власником майна не має можливостей для реалізації своїх правомочностей через наявність перешкод і претензій з боку третіх осіб, тому вимушене обрати єдиний оптимальний спосіб захисту порушеного права за таких обставин - звернення із позовом у порядку 392 ЦК України про визнання права власності на належне йому майно.
Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову зважаючи на положення статей 328, 392 ЦК, статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 5, 23, 37 Закону України "Про іпотеку". Верховний Суд також погодився із скаржником, що іпотечні договори на підставі яких приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про припинення права власності товариства та реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за банком, суперечать чинному законодавству, зокрема частині першій статті 5 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої об`єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки за умови, що належать іпотекодавцю на праві власності. Зважаючи на преюдиційно встановлений факт наявності права власності на предмет спору у позивача та відсутності такого права у підприємства (іпотекодавця), останнє, діючи від власного імені, позбавлено правомочностей на розпорядження цим майном.
38. У справі № 643/1735/19 на постанову Верховного Суду від 09.06.2021 міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання нечинним обтяження. В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним придбано автомобіль, а через деякий час він дізнався, що вказаний автомобіль перебуває в заставі за зобов`язаннями продавця перед банком. При цьому позивачу стало відомо, що запис про заставу зареєстрований після придбання та реєстрації позивачем спірного автомобілю.
Верховний Суд скасував судові рішення попередніх судових інстанцій про задоволення позову та ухвалив нове рішення про відмову в позові, оскільки на час відчуження автомобіля, застава спірного транспортного засобу була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
39. У справі № 922/2416/17 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду у цій справі погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав іпотекодержателя та про відмову позивачеві в позові з цієї підстави, оскільки у договорі іпотеки сторони передбачили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя в позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу, для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.
40. Таким чином, хоча у справі, яка розглядається, та у вищезазначених справах схоже правове регулювання, зокрема застосовані положення Закону України "Про іпотеку", проте предмети та підстави позовів, зміст правовідносин, фактично-доказова база (обставини справи та зібрані у них докази) є різними. Тобто, справи є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них. Водночас висновки суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, не протирічать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду, оскільки зроблені з урахуванням обставин, встановлених у цій справі.
41. У справах № 916/495/21 та № 909/948/18, на постанови Верховного Суду від 16.12.2021 та від 03.11.2020 є посилання у касаційній скарзі, розглядалися позови про визнання недійсними та скасування рішень з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ). У цих справах Верховний Суд, зокрема, зазначив, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Проте апеляційний господарський суд у справі, яка розглядається, встановив, що у даному випадку ані Банк як юридичний попередник позивача, ані безпосередньо позивач участі у справі № 5019/2145/11 не брав, тому рішення у зазначеній справі для позивача не може мати преюдиціального значення. В даному випадку повинна застосовуватися норма частини п`ятої статті 75 ГПК України (обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені).
42. Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами у справі, яка розглядається, відрізняються від правовідносин в указаних вище справах.
43. Посилання скаржника в контексті оцінки доказів на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах: № 922/1163/18 (у якій розглядався позов про стягнення з відповідача плати за користування вагонами згідно з відкоригованими позивачем відомостями), № 909/105/15 (розглядався позов про визнання недійсними рішення ради в частині продажу земельної ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту про право власності на земельну ділянку з підстав того, що продана земельна ділянка частково знаходиться у смузі відведення залізниці, відноситься до земель транспорту та перебуває у користуванні залізниці), № 910/23428/17 (розглядався позов про розірвання договору поруки з підстав істотного порушення відповідачем його умов), № 910/8763/17 (розглядався позов про виділення в натурі майна, яке належить позивачу на праві спільної часткової власності, зобов`язання передати позивачу природний газ, зобов`язання сплатити з балансу спільної діяльності на користь позивача частину прибутку), фактично зводяться до переоцінки обставин справи та доказів у справі, яка розглядається, що виходить за межі касаційного провадження, встановлені у статті 300 ГПК України. Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, яка розглядається, відрізняються від правовідносин в указаних вище справах. При цьому справи, на які посилається скаржник, відрізняються предметами та підставами позовів, змістом правовідносин, фактично-доказовою базою (обставинами справи та зібраними у них доказами).