ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 924/232/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представників: ТОВ "Фотон Екстра" - адвоката Оніщука Є.О.; ДП "Старокостянтинівський молочний завод" - Карасьова О.С., адвоката Зінкевича Д.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотон Екстра"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021
у справі № 924/232/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", правонаступником якого у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фотон Екстра"
до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"
про стягнення 8 849 836, 00 грн. основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборгованості за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 у сумі 8 849 836 грн, з яких: 5 171 102 грн - основного боргу, 2 218 835 грн - пені, 1 112 807 грн - інфляційних втрат та 347 092 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 у справі № 924/232/18 здійснено заміну сторони її правонаступником. Замінено Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" на ТОВ "Органік Сідс".
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 у справі № 924/232/18 (суддя Гладюк Ю.В.) відмовлено у позові ТОВ "Органік Сідс" до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення 8 849 836 грн.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 у справі № 924/232/18 скасовано Прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" 5 063 973,2 грн. основного боргу, 2 203 388,21 грн. пені, 238 454,49 грн. 3% річних, 859 331,11 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2022 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 924/232/18 - скасовано. Справу № 924/232/18 направлено на новий апеляційний розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Під час нового апеляційного розгляду ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 задоволено заяву ТОВ "Органік Сідс" про здійснення процесуального правонаступництва у справі № 924/232/18. Замінено позивача у справі № 924/232/18 - ТОВ "Органік Сідс" його правонаступником - ТОВ "Фотон Екстра".
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 у справі № 924/232/18 (колегія суддів: Олексюк Г.Є. головуючий, Гудак А.В., Василишин А.Р.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 у справі № 924/232/18 залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з яким погодився і апеляційний господарський суд, мотивоване тим, що матеріали справи за своєю сукупністю, в силу того, що їхні дані різняться і не дають змоги перевірити (підтвердити) заявлений розмір боргу, а також не співпадають з достовірними доказами (видатковими накладними, які підписані обома сторонами), не доводять викладених в позові обставин та не можуть прийматися судом як такі, що підтверджують позовні вимоги. Відсутність же доказів наявності основного боргу, за висновком суду, свідчить про відсутність підстав для нарахування пені, інфляційних і річних.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Фотон Екстра" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 у справі № 924/232/18; ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ "Фотон Екстра" до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 у сумі 8 849 836 грн задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження ТОВ "Фотон Екстра" зазначено п. 1 і п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Заявник касаційної скарги доводить, що судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права та не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Так, на думку ТОВ "Фотон Екстра", дійшовши висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи не дають можливості достовірно встановити кількість та вартість поставленого відповідачу товару по договору поставки молока № 3 від 31.01.2017, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та не врахували висновків Верховного Суду про те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (постанови від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).
Скаржник зазначає, що судами не було враховано, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні ст. ст. 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару, зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (подібні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).
Також, на думку заявника касаційної скарги, відхиляючи акти звірки як докази наявності у відповідача заборгованості, суди не врахували висновків Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладених у постановах від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.
Як вказує позивач, надаючи оцінку доказам, судами порушено норми ст. 79 ГПК України та не враховано правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
ТОВ "Фотон Екстра" у касаційній скарзі наголошує, що суди належним чином не дослідили обставини справи та не з`ясували: чи мало місце фактичне отримання відповідачем товару та відповідне оформлення первинних документів, а також відображення операції відповідно до умов договору у податковому та бухгалтерському обліку і звітності учасників господарської операції.
Підставами касаційного оскарження позивач зазначає також те, що оцінюючи податкові накладні та податкові декларації сторін, судами не застосовано норми п. 188.1 ст. 188, абз. 4 п. 198.6. ст. 198, ст. 201 ПК України, не враховано правових позицій Верховного Суду щодо застосування вказаних норм при встановленні обставин поставки товарів/послуг та наявності заборгованості за них, викладених у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, а також не враховано та не наведено підстав для відхилення висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 29.09.2021 у справі № 910/23097/17.
Крім того, на думку ТОВ "Фотон Екстра", судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини, що мають суттєве значення, без належного дослідження зібраних у справі доказів, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
Від ДП "Старокостянтинівський молочний завод" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Фотон Екстра", а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2021 у справі № 924/232/18 - залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, ДП "Старокостянтинівський молочний завод", ТОВ "Фотон Екстра" подавали до суду письмові пояснення, в яких учасники справи додатково обґрунтували свої позиції у цій справі.
При цьому, ТОВ "Фотон Екстра" просило Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду залучити до матеріалів справи та врахувати під час розгляду справи висновки правової експертизи Державної установи "Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова Національної академії наук України" від 12.08.2022.
ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заперечило проти долучення до матеріалів справи додаткових пояснень із зазначеною правовою експертизою та просило застосувати до представника ТОВ "Фотон Екстра" - адвоката Оніщука Є.О. заходи процесуального примусу у вигляді штрафу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України, посилаючись на те, що останній зловживає своїми правами, оскільки надаючи суду пояснення з висновком експертизи, фактично намагається підмінити заяву про долучення доказів, що є протиправним в силу вимог ст. 300 ГПК України.
Заслухавши доводи сторін, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відмову у долученні до матеріалів справи доказу - правової експертизи Державної установи "Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова Національної академії наук України" від 12.08.2022, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до представника ТОВ "Фотон Екстра" - адвоката Оніщука Є.О. заходів процесуального примусу.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ТОВ "Фотон Екстра" і ДП "Старокостянтинівський молочний завод", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.
Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (постачальник) та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) укладено договір поставки молока від 31.01.2017 № 3 (далі - Договір № 3), згідно з п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров`яче молоко незбиране на умовах визначених договором, а покупець зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції.
Відповідно до п.2.1 Договору № 3, загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості окремих партій Продукції, що постачаються постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, що визначається відповідно до даних, які містяться у спеціалізованій товарній накладній складеній за формою 1 -ТН (МС).
У п. 3.1., п. 3.2., п. 3.3. Договору № 3 сторони погодили, що асортимент, кількість та ціна конкретної партії продукції, що постачається за даним договором визначається сторонами у додатках (Протокол погодження ціни), що є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна партії продукції є фіксованою на весь період дії Протоколу погодження ціни і у будь-якому випадку не підлягає зміні без письмового погодження сторін. Протокол погодження ціни підписується сторонами при кожній зміні ціни на продукцію.
Загальна кількість продукції, що поставляється за цим Договором, становить суму усіх поставок (які носять ритмічний характер) здійснених за цим Договором (п.4.1.). Кожна поставка продукції повинна супроводжуватись наступними оригіналами документів: товарно-транспортна накладна; ветеринарне свідоцтво (Ф-2) державної установи ветеринарної медицини не пізніше 3-го числа звітного місяця на всю кількість продукції (п. 4.3.).
Згідно з п. 8.1. Договору № 3 оплата здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання продукції покупцем.
У відповідності до п. 9.2. цього Договору за прострочення виконання своїх зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання.
Договір № 3 набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 14.3 Договору).
Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги СВК "Перший національний виробничий кооператив" про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборгованості за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 у сумі 8 849 836 грн, з яких: 5 171 102 грн - основного боргу, 2 218 835 грн - пені, 1 112 807 грн - інфляційних втрат та 347 092 грн -3% річних.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем - ДП "Старокостянтинівський молочний завод" умов договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 щодо оплати поставленого товару за період лютий - листопад 2017 року.
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що відповідно до договору поставки молока № 3 від 31.01.2017, протягом лютого-листопада 2017 року СВК "Перший національний виробничий кооператив" поставив ДП "Старокостянтинівський молочний завод" молоко загальною вартістю 109 503 438,56 грн.; відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості поставленого товару, частково сплативши 104 332 336,98 грн., а відтак, у ДП "Старокостянтинівський молочний завод" виникла заборгованість перед СВК "Перший національний виробничий кооператив" в розмірі 5 171 101,58 грн.
При цьому, на підтвердження обставин щодо кількості та вартості поставленого товару по Договору № 3 від 31.01.2017, СВК "Перший національний виробничий кооператив" надано видаткові накладні, податкові накладні, приймальні квитанції, товарно-транспортні накладні та акти звірки розрахунків.
СВК "Перший національний виробничий кооператив" ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 у справі № 924/232/18 замінено правонаступником - ТОВ "Органік Сідс".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 позивача у справі № 924/232/18 - ТОВ "Органік Сідс" замінено його правонаступником - ТОВ "Фотон Екстра".
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У справі, що розглядається, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, спірним є питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за Договором поставки молока № 3 від 31.01.2017, його ціни, розміру оплати, зокрема, за період вересень-листопад 2017 року.
Як було зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог та на підтвердження обставин щодо кількості та вартості поставленого товару по Договору № 3 від 31.01.2017, позивач надав суду видаткові накладні, податкові накладні, приймальні квитанції, товарно-транспортні накладні та акти звірки розрахунків.
Верховний Суд акцентує, що обов`язок щодо оплати поставленого товару на підставі договору поставки продукції виникає у замовника продукції після фактичного здійснення господарської операції - поставки товару у строки, визначені договором.
Отже, у спірних правовідносинах господарському суду слід дослідити та встановити факт поставки позивачем молочної продукції та її прийняття відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, при новому апеляційному розгляді судом апеляційної інстанції на виконання вказівок, що містилися у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у цій справі, було досліджено рух активів (реальність господарських операцій).
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, первинний документ, згідно з цим визначенням, має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Частини 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.
Керуючись повноваженнями, наданими ст. 269 ГПК України, надавши оцінку наявним у матеріалах справи видатковим накладним (копії та оригінали яких суд апеляційної інстанції досліджував в судовому засіданні), апеляційний суд під час нового апеляційного розгляду встановив наступне:
- видаткові накладні від 31.10.2017 № 713, від 30.09.2017 № 446 та від 30.11.2017 № 797 (щодо поставки молока СВК "Перший національний виробничий кооператив" для ДП "Старокостянтинівський молочний завод") не засвідчені зі сторони покупця (лише постачальником) та оформлені на підставі договору № 49 від 12.08.2016, який не є предметом дослідження з точки зору предмету та підстав позову;
- видаткові накладні від 30.06.2017 № 151, від 31.05.2017 № 98, від 28.02.2017 № 20, від 15.03.2017 № 38, від 31.03.2017 № 44, від 15.04.2017 № 54, від 30.04.2017 № 61, від 31.07.2017 № 201, від 31.08.2017 № 211 (щодо поставки молока СВК "Перший національний виробничий кооператив" для ДП "Старокостянтинівський молочний завод") містять печатки та підписи обох сторін, однак оформлені на підставі договору № 49 від 12.08.2016, який не є предметом дослідження з точки зору предмету та підстав позову;
- видаткові накладні від 31.10.2017 № 714, від 30.09.2017 №425, від 31.10.2017 № 631, від 30.11.2017 № 798 (щодо поставки молока СВК "Перший національний виробничий кооператив" для ДП "Старокостянтинівський молочний завод") оформлені на підставі договору № 3 поставки молока від 31.01.2017 та не засвідчені зі сторони покупця (лише постачальником, печаткою з підписом та печаткою без підпису).
Встановивши наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені видаткові накладні не можна прийняти як належні та допустимі докази у справі, оскільки частина з них складена на підставі договору, який не є предметом розгляду справи (№ 49 від 12.08.2016), тобто не охоплюються підставами позову, а частина без підпису та печаток відповідача, що не свідчать про прийняття товару відповідачем (не вказують на настання обов`язку щодо їх оплати).
Разом з тим, апеляційний господарський суд встановив, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні від 30.06.2017 № 150 на суму 17 427 824,64 грн, від 31.05.2017 № 97 на суму 20 050 930,75 грн, від 15.03.2017 № 29 на суму 6 481 325,90 грн, від 31.03.2017 № 43 на суму 6 809 051,08 грн, від 28.02.2017 № 21 на суму 4 527 354,62 грн, від 15.04.2017 № 55 на суму 7 348 972,32 грн, від 30.04.2017 № 60 на суму 7 061 919, 34 грн, від 31.07.2017 № 202 на суму 20 010 798, 38 грн, від 31.08.2017 № 210 на суму 13 237 618, 91 грн оформлені на підставі договору поставки молока № 3 від 31.01.2017 та засвідчені підписами та печатками обох сторін, а відтак, з урахуванням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є належними та допустимими доказами поставки товару постачальником та прийняття його покупцем (відповідачем) на загальну суму 102 955 795, 94 грн (як поставка в рамках досліджуваного договору за заявлений період), оскільки дають можливість ідентифікувати контрагентів, вид господарської операції (поставка молока), підставу господарської операції - договір № 3 від 31.01.2017, суму товару та осіб, які провели поставку і прийом молока.