ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
Cправа № 910/14795/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
за участю представників учасників справи:
представник Арутюнова Р. О. - Дзюба М. Ю.,
представник ПАТ "АК "Київводоканал" - Герасименко І. В.,
представники інших учасників справи судове засідання не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022
у складі колегії суддів: Чорногуза М.Г. (головуючого), Куксова В.В., Мальченко А. О.
та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021
у складі судді Лиськова М. О.
за позовом Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича
до Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", Акціонерного товариства "Київметробуд"
про стягнення 15 654 686,40 грн,
На розгляд Суду постало питання визначення юрисдикції спору щодо стягнення збитків, завданих знищенням нерухомого майна, належного фізичній особі, яка на час звернення з позовом має статус фізичної особи-підприємця.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 25.06.2009 рішенням Подільського районного суду за Відкритим акціонерним товариством "Експериментальний механічний завод" було визнано право приватної власності, зокрема, на спірну будівлю складу матеріалів цеху номер 8 (літ. "К") площею 1 043 кв.м.
2. 19.10.2009 на підставі договору купівлі-продажу нежилих будівель вказане нерухоме майно було відчужено на користь фізичної особи Арутюнова Рубена Оганесовича, державна реєстрація правочину вчинена 19.10.2009.
3. Відповідно до протоколу Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 43 від 27.07.2015 аварійна ситуація на Головному міському самопливному каналізаційному колекторі по вул. Фрунзе, 71 у Подільському районі міста Києва, що фактично стала причиною демонтажу спірного об`єкту нерухомого майна, мала місце 26.07.2015.
4. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірне нерухоме майно було демонтовано у січні 2016 року.
5. 22.09.2016 прийнято Рішення Київської міської ради № 23/1027 про викуп спірного нерухомого майна.
6. З 18.10.2016, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Арутюнов Р. О. зареєстрований як фізична особа-підприємець.
7. 19.12.2018 проведена державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за позивачем, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Подання позову
8. У вересні 2021 року ФОП Арутюнов Р. О. звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал"), Акціонерного товариства "Київметробуд" (далі - АТ "Київметробуд") про стягнення 15 654 686,40 грн.
9. Позовні вимоги мотивовані протиправним знесенням відповідачами об`єкту нерухомого майна, власником якого є позивач.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
10. 08.12.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва провадження у справі № 910/14795/21 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Роз`яснено ФОП Арутюнову Р. О., що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
11. Суд першої інстанції, встановивши, що спірне нерухоме майно, було придбано та зареєстровано за позивачем як фізичною особою, а не ФОП для здійснення господарської діяльності, дійшов висновку, що у даному спорі шкоду завдано позивачу саме як фізичній особі, а не фізичній особі - підприємцю, оскільки доказів використання зазначеної будівлі у господарській діяльності позивачем не надано.
12. Таким чином, суд дійшов висновку, що беручи до уваги відсутність імперативних норм процесуального закону про віднесення такого виду спору до юрисдикції господарських судів, то спір у даній справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. 14.06.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 залишено без змін.
14. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що у даному спорі шкоду завдано позивачу саме як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, оскільки доказів використання спірної будівлі у господарській діяльності позивачем не надано, а тому майновий спір у даній справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. 11.07.2022 ФОП Арутюновим Р. О. подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
16. Обґрунтовуючи підстави касаційної скарження, ФОП Арутюнов Р. О. стверджує про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах та, на думку скаржника, спір щодо нерухомого майна, яке набуте у власність фізичною особою до здобуття нею статусу ФОП, проте під час звернення до суду з позовом таке майно використовується нею у підприємницькій діяльності і порушене право полягає у неможливості використання майна у підприємницькій діяльності, належить розглядати в порядку господарського судочинства.
17. Скаржник також посилається на статтю 4 ГПК України та стверджує, що критеріями належності справи до господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад та характер спірних правовідносин.
18. Також, скаржник вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на висновки у постанові Верховного Суду у справі № 916/1261/18 від 03.07.2019, оскільки правовідносини у ній не є подібними до цієї справи, а суд апеляційної інстанції також не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо подібності правовідносин у справі № 910/17999/16 від 27.03.2018, у справі № 910/24257/16 від 25.04.2018.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
19. 29.08.2022 до Верховного Суду від ПАТ "АК "Київводоканал" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач стверджує, що оскільки предметом даного спору є відшкодування реальних збитків, завданих фізичній особі як власнику майна, а не упущеної вигоди, то такий спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
21. Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
22. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання визначення юрисдикції спору щодо стягнення збитків, завданих знищенням нерухомого майна, належного фізичній особі, яка на час звернення з позовом має статус фізичної особи-підприємця.
23. Отже, вирішуючи питання щодо віднесення спору у цій справі до юрисдикції господарського чи цивільного суду, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
24. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
25. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
26. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
27. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
28. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
29. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
30. Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
31. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
32. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.