ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/6251/20 (904/313/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.,
розглянув у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин"
про ухвалення додаткового рішення у справі Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин"
до фізичної особи-підприємця Апенка Дмитра Валерійовича
та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд"
про визнання недійсним правочину.
Учасники справи:
представник позивача - не з`явився,
представник відповідача-1 - не з`явився,
представник відповідача-2 - не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
1. 03.12.2020 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити за заявою Фізичної особи - підприємця Свинаренко Юрія Вікторовича провадження у справі № 904/6251/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд" (далі - Боржник) за загальними правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та ввести процедуру розпорядження майном тощо.
21.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин" (далі - Позивач) подало позов про визнання недійсним договору про надання послуг пакування товару № 1 від 11.09.2018 (далі - Договір), укладеного між фізичною особою-підприємцем Апенком Дмитром Валерійовичем (далі - Відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Адаман трейд", далі - Відповідач-2).
2. 04.08.2021 Господарський суд Дніпропетровської області постановив рішення (залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022) про задоволення позову та визнання Договору недійсним.
3. Верховний Суд постановою від 19.07.2022 касаційну скаргу Відповідача-1 залишив без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі № 904/6251/20 (904/313/21) - без змін.
4. Позивач звернувся до Верховного Суду із заявою про винесення додаткової постанови у цій справі, якою розподілити судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача судові витрати в сумі 20 000 грн 00 коп., що є витратами на професійну правничу допомогу, пов`язаними з супроводом справи в касаційному суді, з посиланням на положення, зокрема, статей 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України постанова касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 цього Кодексу суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
7. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
8. Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а саме витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
9. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
10. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
11. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
12. За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
13. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
14. Водночас наведений порядок "зменшення судових витрат" не ототожнюється та є відмінним від встановленого законом порядку "розподілу судових витрат", у зв`язку із чим Суд зазначає про таке.
15. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.
Натомість у частинах п`ятої - сьомої цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина п`ята статті 129 ГПК України).
16. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята і шоста статті 126 ГПК України).
Натомість відповідачі, зокрема і Відповідач-1, не скористалися правом, передбаченим частиною п`ятою статті 126 ГПК України, на подання клопотання про зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
17. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, сформульованої в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та в постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.