ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 629/275/19
провадження № 51-5452км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Сергійчука С.О.,
захисника Степанюка А.С.,
в режимі відеоконференції
захисника Остапенко С.Ю.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 травня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220380001433 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Курилівка Куп`янського району Харківської області, зареєстрованого у
АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Нікополя Дніпропетровської області, зареєстрованого у
АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Вступ
Військовослужбовці ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з 22:30 25 липня 2018 року до 03:18 26 липня 2018 року, в ході виниклої сварки, нанесли потерпілому не менше 10 ударів. Після чого, за попередньою змовою, маючи єдиний умисел на заподіяння смерті, з силою затягнули шнурок на шиї потерпілого, внаслідок чого настала його смерть, а труп скинули до люку колектору зливної води.
Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб та засудив до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.
Апеляційний суд частково задовольнив скаргу засудженого ОСОБА_1, змінив вирок місцевого суду в частині призначення йому покарання та пом`якшив покарання за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Засуджені подали касаційні скарги в яких просять змінити оскаржувані судові рішення та пом`якшити їм покарання у зв`язку з його суворістю.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на довід щодо справедливості призначеного засудженим покарання у даному кримінальному провадженні.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 травня 2021 року засуджено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років. Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони з 22:30 25 липня 2018 року до 03:18 26 липня 2018 року, більш точного часу та дати в ході судового розгляду не встановлено, будучи військовослужбовцями за контрактом (солдатами), перебували на території військової частини НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, де під час вживання спиртних напоїв між ними та військовослужбовцем (солдатом) ОСОБА_3 на підставі раптово виниклих особистих неприязних відносин розпочалася сварка. В подальшому, почергово ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 руками та ногами хаотично нанесли не менше 10 ударів потерпілому ОСОБА_3 . Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побоюючись наслідків за свої протиправні дії стосовно потерпілого, за попередньою змовою між собою, маючи єдиний умисел на протиправне заподіяння смерті потерпілому, щоб останній не зміг повідомити про своє побиття, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_3 та свідомо допускаючи їх настання, з силою затягнули шнурок на шиї останнього, внаслідок чого настала його смерть. Далі, усвідомлюючи, що потерпілий не подає ознак життя, скинули його труп до люку колектору зливної води та залишили місце вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року вирок місцевого суду змінено та пом`якшено призначене ОСОБА_1 покарання за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджені, надаючи власну оцінку доказам та не погоджуючись з фактичними обставинами даного провадження, просять змінити оскаржувані судові рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених через суворість і просять пом`якшити призначене їм покарання за
п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
В обґрунтування своїх вимог засуджені стверджують, що суд першої інстанції, а в подальшому і апеляційний суд, порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили їм занадто суворе покарання. Разом з цим, стверджують, що суди не врахували конкретних обставин кримінального провадження, даних про їх особу, що в сукупності давало судам підстави призначити їм більш м`яке покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 прокурор наводить доводи на спростування тверджень касаційної скарги засудженого.
У судовому засіданні засуджені та їх захисники підтримали касаційні скарги засуджених, а прокурор заперечував проти їх задоволення.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Що стосується покарання та його мети, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.