ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 506/392/16-к
провадження № 51-815км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Матієк Т.В., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Осокіна С.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Красноокнянського районного суду Одеської області від 11 грудня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160350000108, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 16 травня 2018 року вироком Красилівського районного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 11 місяців.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Вступ
ОСОБА_1 05 березня 2016 року таємно, повторно викрав гаманець потерпілого, в якому знаходились грошові кошти на суму 1253 грн.
Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 05 березня 2016 року, приблизно о 15:40, перебуваючи у кафе "Берізка", що розташоване у с. Ставрово Окнянського району Одеської області, умисно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, з кишені фартуха потерпілого ОСОБА_2 викрав гаманець, у якому знаходилися грошові кошти у сумі 1253 грн, завдавши потерпілому шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Вказує на неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що вирок районного суду та ухвала апеляційного суду є необґрунтованими, постановленими з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки судів про винуватість обґрунтовані недопустимими доказами. Зокрема, стверджує про недопустимість таких доказів:
- протоколів огляду від 05 березня 2016 року, оскільки вони протирічать один одному, при цьому зазначені процесуальні дії були проведені до внесення відомостей до ЄРДР, а слідчий після огляду грошових коштів не визнав їх речовими доказами та не долучив до матеріалів кримінального провадження;
- розписки від 06 березня 2016 року про отримання потерпілим грошей, оскільки грошові кошти фактично були передані потерпілому 05 березня 2021 року;
- протоколу прийняття заяви від потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, який складений слідчим Маліцьким А.С. о 18:55 годин 05 березня 2016 року, оскільки в зазначений час слідчий проводив огляд місця події, а саме автодороги Р-33;
- протоколів впізнання особи за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, з огляду на те, що ці слідчі дії проведенні в порушення вимог ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 228 КПК України.
Крім того, вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що у потерпілого ОСОБА_2 взагалі були викрадені гроші, показання свідка ОСОБА_4 містять розбіжності, оскільки в ході огляду грошових коштів, останній повідомив про вилучення їх з кишені ОСОБА_1, при цьому під час допиту вказав, що ОСОБА_1 викидав ці гроші з кишені перед його затриманням.
Також стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду в касаційному суді. Разом з тим суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Мотиви суду
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При цьому колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, були, також, предметом перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргоюзахисника. За результатами перегляду апеляційний суд визнав висновки суду першої інстанції обґрунтованими, навівши при цьому в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення.
Зокрема, апеляційний суд ретельно перевірив допустимість тих доказів, якими місцевий суд обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і переконався, що при їх збиранні органом досудового розслідування не було порушено вимоги кримінального процесуального закону.
Так, згідно з положеннями статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні: джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.
Як в судах попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі, захисник стверджує про недопустимість як доказів винуватості засудженого протоколів огляд місця події та огляду грошових коштів від 05 березня 2016 року з тих підстав, щодо ці слідчі дії були проведені до внесення відомостей до ЄРДР.
Проте огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.