Постанова
Іменем України
6 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 134/50/18
провадження № 51-853км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Мороза С.В.,
в режимі відеоконференції
засудженої ОСОБА_1,
захисника Лукавського І.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - Лукавського І.А. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020000000439, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Вільшанка Крижопільського району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1, такої, що судимості не мала,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Зараховано у строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 2 по 3 жовтня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Початок відбування покарання визначено обчислювати з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.
Частково задоволено цивільний позов і вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 02 жовтня 2017 року, в період часу з 13:15 по 13:34, перебуваючи за місцем проживання в будинку АДРЕСА_1 збирала свої особисті речі та речі своїх малолітніх дітей, маючи на меті спільно з останніми полишити свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 і переїхати проживати до будинку їх спільного знайомого ОСОБА_3 . У цей час до будинку зайшов ОСОБА_2, з яким у неї виник конфлікт із тих підстав, що він заперечував щодо її переїзду з дітьми до іншого чоловіка. Після суперечки ОСОБА_2 заснув, а ОСОБА_1, діючи умисно та усвідомлюючи, що посягає на життя іншої особи, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді смерті, взяла металевий молот та завдала ним потерпілому кілька ударів у голову.
Унаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 помер на місці події.
Потім ОСОБА_1 з метою приховання вчиненого нею злочину підпалила одяг та інші речі, що лежали поряд із ліжком, на якому було тіло ОСОБА_2, а також речі в коридорі біля кухні. У результаті цього в будинку виникла пожежа, а сама залишила місце події.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. При цьому оспорює висновки судово-психіатричної експертизи, які, на думку захисту, суд неправомірно взяв до уваги, що призвело до помилкової кваліфікації дій його підзахисної та неправильно призначеного покарання.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що висновок судово-психіатричної експертизи було зроблено на основі попередньої експертизи експертом, яка не мала достатнього досвіду роботи і не зважила на те, що ОСОБА_1 неодноразово втрачала свідомість та під час вчинення злочину поводила себе дивно, що вказує на перебування її у стані сильного душевного хвилювання, що потребує перекваліфікації її дій на статтю 116 КК.
Також захисник не погоджується з призначеним покаранням її підзахисній, оскільки вважає, що суди формально підійшли до цього, не зважили на сильне душевне хвилювання особи під час вчинення злочину та не врахували систематичного жорсткого поводження з нею з боку потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої та захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно зі статті 438 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Що стосується доводів зазначених у касаційній скарзі захисника стосовно неправомірності судово-психіатричної експертизи, яка, на його думку, має вплив на кваліфікацію дій його підзахисної з частини 1 статті 115 КК на статтю 116 КК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції у повному обсязі дослідив судово-психіатричні експертизи, які були проведені під час досудового розслідування та комплексну судово-психіатричну експертизу призначену судом за клопотанням сторони захисту.
Так, суд дослідив висновок судово-психіатричної експертизи № 379 від 23 листопада 2017 року, з якого встановив, що в період часу, до якого відноситься інкриміноване діяння, ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання не страждала, перебувала поза будь яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. В період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння, ОСОБА_1 могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання не страждає, перебуває поза будь яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. В теперішній час ОСОБА_1 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 не потребує.