Постанова
Іменем України
02 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 692/526/21
провадження № 61-3243св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром",
відповідачі: ОСОБА_1, Приватне підприємство "Воронинці",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром" на постанову Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2022 року в складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром" (далі - ТОВ "Агропром") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Приватного підприємства "Воронинці" (далі - ПП "Воронинці") про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк.
Позов обґрунтовано тим, що 28 вересня 2009 року між власником земельної ділянки, орендодавцем - ОСОБА_1 та орендарем - ТОВ "Агропром" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6236 га, яка знаходиться за адресою: Золотоношківська сільська рада, Драбівський район, Черкаська область, кадастровий номер 7120684000:02:001:0903. Попередній кадастровий номер ділянки - 7120684000:02:001:0705. Строк дії договору закінчився 22 грудня 2020 року. Умови договору позивач виконав належним чином. Однак відповідачка направила ТОВ "Агропром" лист від 20 травня 2020 року, в якому просила не використовувати її земельну ділянку після збору врожаю у 2020 році, оскільки має намір самостійно обробляти свою земельну ділянку. Позивач більш ніж за місяць до закінчення строку дії договору надіслав орендодавцю лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним перед іншими особами правом на оренду земельної ділянки, додавши до нього проєкт додаткової угоди. Даний лист відповідач отримала 12 листопада 2020 року. Проте, відповіді на лист не надала та проєкт договору оренди не підписала. ОСОБА_1 не мала наміру самостійно обробляти земельну ділянку, оскільки 22 березня 2021 року передала її в оренду на 10 років відповідачу ПП "Воронинці", яке 06 квітня 2021 року зареєструвало за собою відповідне право оренди на гірших істотних умовах ніж пропонувалися позивачем.
На підставі викладеного, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 22 березня 2021 року, укладений між відповідачами; визнати укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ "Агропром" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0903, площею 2,6236 га в редакції запропонованій позивачем.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року позовну заяву ТОВ "Агропром" до ОСОБА_1, ПП "Воронинці" про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 22 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0903, площею 2,6236 га. Визнано укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0903, площею 2,6236 га в редакції запропонованій позивачем.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Агропром" реалізувало переважне право на поновлення договору оренди, яке передбачено пунктом 8 договору оренди землі від 28 вересня 2009 року, та законодавчо закріплене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", так як дотримались встановленої цією нормою процедури і строків, а тому заявлена позивачем вимога про укладення договору оренди на новий строк між ОСОБА_1 та ТОВ "Агропром" підлягає задоволенню, а договір оренди від 22 березня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" слід визнати недійсним, оскільки він порушує переважне право позивача на укладення нового договору оренди землі. При цьому факт розірвання договору оренди між відповідачами не є перешкодою для визнання його недійсним.
Додатковим рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року заяву представника позивача - адвоката Архипенко О. А. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агропром" судові витрати за розгляд цивільної справи № 692/526/21 у розмірі 10 000,00 грн. Стягнуто з ПП "Воронинці" на користь ТОВ "Агропром" судові витрати за розгляд цивільної справи № 692/526/21 у розмірі 10 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи доведеність позовних вимог, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу за відсутності заперечень з боку відповідачів підлягає стягненню з останніх порівну на користь позивача.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року та додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, щопозивач не підтвердив наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки у матеріалах справи відсутні докази дотримання визначеної законом процедури та досягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору між сторонами, разом з тим, матеріали справи містять відмову власника земельної ділянки від орендних відносин з орендарем ТОВ "Агропром", отриману останнім задовго до направлення повідомлення про намір орендаря реалізувати своє переважне право на продовження дії договору, що не заперечується позивачем. Викладене є підставою для відмови в позові.
Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що у договорі оренди землі від 23 грудня 2020 року ТОВ "Агропром" зазначив інші умови, ніж у договорі оренди землі від 28 вересня 2009 року, на зміну яких необхідна згода сторін, що узгоджується зі змістом частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі", тоді як між сторонами така згода не досягнута.
Водночас, апеляційний суд зазначив, що у зв`язку з відмовою в задоволенні позову підстави для компенсації судових витрат, понесених позивачем, за рахунок відповідачів, відсутні. У зв`язку з чим додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року також підлягає скасуванню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
12 березня 2022 року ТОВ "Агропром" із застосуванням засобів поштового зв`язку подало касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року та додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року.
Разом з тим, касаційна скарга містить клопотання заявника про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та клопотання про розгляд справи за участю представника ТОВ "Агропром".
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
- не врахував зміни, які внесені в статтю 33 Закону України "Про оренду землі";
- не звернув увагу на те, що ТОВ "Агропром" у строк, передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі", відправив орендодавцю повідомлення про намір продовжити користуватися земельною ділянкою, а орендодавець у строк передбачений законом, не відповів на пропозицію орендаря укласти договір на новий строк із більшою орендною платою, при цьому уклав договір із іншим орендарем з меншою орендною платою;
- застосував норму статті 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 702/699/16-ц та Верховного Суду України, висловленого у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14.
Також посилається на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції згідно із Законом № 340-IX, у подібних правовідносинах.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ТОВ "Агропром" від інших учасників справи не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 квітня 2022 року касаційну скаргу ТОВ "Агропром"передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року поновлено ТОВ "Агропром" строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Агропром" з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Драбівського районного суду Черкаської області матеріали вищезазначеної цивільної справи № 692/526/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У квітні 2022 року матеріали справи № 692/526/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 28 вересня 2009 року ОСОБА_1 (орендодавець) надала, а ТОВ "Агропром" (орендар) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для використання, яка знаходиться в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради, розміром 2,62 га. Згідно з пунктом 8 строк дії договору 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
20 травня 2020 року ОСОБА_1 направила ТОВ "Агропром" лист, яким повідомила, що вона заперечує проти обробітку своєї земельної ділянки позивачем, заперечує проти укладення (продовження) з ним договору оренди землі, оскільки має намір самостійно здійснювати обробіток належної їй земельної ділянки. У зв`язку з наведеним просила не проводити ніяких сільськогосподарських робіт після закінчення дії договору. Зазначений лист позивач отримав 22 травня 2020 року.
06 листопада 2020 року ТОВ "Агропром" направило ОСОБА_1 лист-повідомлення від 06 листопада 2020 року № 26, в якому повідомило про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонувало встановити орендну плату у розмірі 15 000,00 грн із застосуванням коефіцієнта індексації, строк дії договору 7 років та додало проєкт договору оренди землі.
26 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ "Агропром" лист-повідомлення з доданим до нього проєктом договору оренди землі, про що свідчить витяг з сайту АТ "Укрпошта", а також не заперечується відповідачем. Відповідь на цей лист ОСОБА_1 не надала.
22 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" укладений договір оренди земельної ділянки № б/н. Згідно з пунктом 1.1 цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,6236 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0903, що знаходиться в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Згідно з пунктом 2.1 розмір орендної плати становить 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, та у грошовій формі становить 13 486,43 грн. Строк дії договору 10 років.
25 травня 2021 року ОСОБА_1 та ПП "Воронинці" уклали договір про дострокове розірвання помилково підписаного договору оренди земельної ділянки від 22 березня 2021 року № б/н. Цей договір зареєстровано 03 червня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Реєстрацію здійснено під час дії заборони на ці дії згідно ухвали Драбівського районного суду від 26 травня 2021 року про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
26 травня 2021 року ОСОБА_1 направила лист-повідомлення ТОВ "Агропром", у якому заперечувала щодо поновлення договору оренди на новий строк та повідомила, що після закінчення дії договору оренди буде здійснювати самостійний обробіток належної їй земельної ділянки. Зазначений лист-повідомлення отримано позивачем 13 липня 2021 року, про що свідчить витяг з сайту АТ "Укрпошта" № 3770008465097
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивач не підтвердив наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки у матеріалах справи відсутні докази дотримання визначеної законом процедури та досягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору між сторонами, разом з тим, матеріали справи містять відмову власника земельної ділянки від орендних відносин з орендарем ТОВ "Агропром", отриману останнім задовго до направлення повідомлення про намір орендаря реалізувати своє переважне право на продовження дії договору, що не заперечується позивачем, тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму в строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.