ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 802/921/18-а
адміністративні провадження №К/9901/117/19, №К/9901/3063/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В.
розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №802/921/18
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року, ухвалене у складі: головуючого судді Чернюк А.Ю., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кузьменко Л.В., суддів Шидловського В.Б. Іваненко Т.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС, відповідач) з вимогами: зобов`язати відповідача вчинити виконавчі дії щодо відновлення виконавчого провадження ВП №50963031 з виконання виконавчого листа №802/3745/15-а; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення суду; зобов`язати відповідача сплатити позивачеві 50 000,00 грн моральної шкоди; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в частині зобов`язання відповідача вчинити дії з відновлення виконавчого провадження ВП №50963031.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №802/292/17-а, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Департаменту ДВС ВП №50963031 від 24.01.2017 про закінчення виконавчого провадження, проте відповідачем, всупереч вимог статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", не відновлено виконавче провадження ВП №50963031.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №802/292/17-а визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Департаменту ДВС ВП №50963031 від 24.01.2017 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №802/3745/15-а.
Зазначену постанову суду було направлено на адресу Департаменту ДВС листом від 12.01.2018.
Постановою про відновлення виконавчого провадження від 02.02.2018 виконавче провадження ВП №50963031 з виконання виконавчого листа №802/3745/15-а відновлено.
Стверджуючи, що вказане виконавче провадження було відновлено не в повному обсязі та несвоєчасно, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Вінницького оружного адміністративного суду від 15.06.2018 позов задоволено частково:
- визнано бездіяльність Департаменту ДВС щодо не здійснення контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі №802/292/17-а.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року абзац другий рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року змінено: "Визнано бездіяльність Департаменту ДВС щодо не здійснення контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі №802/292/17-а протиправною".
Відмовляючи в позові у відповідній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач до звернення позивача з цим позовом поновив виконавче провадження ВП №50963031, у зв`язку з чим дійшли висновку про безпідставність тверджень позивача про протиправну бездіяльність відповідача.
Проте суди попередніх інстанцій встановили, що таке поновлення відбулося з порушенням визначеного у частині першій статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" строку, у зв`язку з чим вважали обґрунтованими доводи позивача про неналежний контроль відповідача за діями державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП №50963031.
Водночас суди попередніх інстанцій відхилили аргументи позивача, що вказаними протиправними діями йому було завдано фізичного болю чи душевних страждань, у зв`язку з чим відмовили в задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
02 січня 2019 року до Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій він вимагає скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 року у частині, в якій у задоволенні позову відмовлено, та ухвалити нове, яким позов задовольнити шляхом: зобов`язання Департаменту ДВС поновити порушені права ОСОБА_1 шляхом вчинення дій для виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17.07.2014 в частині, яка залишається невиконаною; зобов`язати Департамент ДВС сплатити ОСОБА_1 25 000,00 грн відшкодування моральної та матеріальної шкоди; установити судовий контроль за виконанням рішення суду та постановити окрему ухвалу в адресу Міністерства юстиції України з приводу неналежного виконання органами ДВС рішень судів.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що в матеріалах справи є докази, які свідчать про те, що рішення ЄСПЛ від 17.07.2014, яким Україну зобов`язано виконати рішення Замостянського районного суду Вінницької області від 01.03.2004, залишилося не виконаним.
Позивач також зазначає, що визнання протиправною бездіяльності відповідача без стягнення на його користь моральної шкоди жодним чином не відновлює його порушених прав.
25 січня 2019 року до Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій він вимагає скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що рішення ЄСПЛ у справі "Яворовенко проти України" (заява №25663/02) виконано в повному обсязі в межах виконавчого провадження №44360795, де на користь позивача було стягнуто 1 188 957,67 грн.
За доводами відповідача ОСОБА_1 з метою незаконного збагачення намагається продовжити виконання рішення ЄСПЛ у справі "Яворовенко проти України" (заява №25663/02) в межах інших похідних виконавчих проваджень, де виконуються рішення про зобов`язання різних посадових осіб органів ДВС виконати фактично виконане рішення ЄСПЛ у справі "Яворовенко проти України" (заява №25663/02).
Відповідач також уважає, що позивач протиправно розповсюджує дію рішення ЄСПЛ у справі "Яворовенко проти України" (заява №25663/02) на будь-які рішення національних судів, ухвалені в його інтересах.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційні скарги позивача і відповідача передані на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Шарапи В.М.
Ухвалами Суду від 14 січня 2019 року та 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження на підставі вказаних скарг.
У зв`язку із унесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палатах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду призначений повторний автоматизований розподіл справи №802/921/18-а.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу №802/921/18-а передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Шевцової Н.В.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок виконання судових рішень, у т.ч. рішень ЄСПЛ, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV.