ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 440/5177/20
адміністративне провадження № К/9901/36040/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А. А., Кравчука В. М,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 (у складі судді Довгопол М.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 (у складі колегії суддів: Присяжнюк О.В. (суддя-доповідач), Спаскіна О.А., Любчич Л.В.) у справі №440/5177/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
18.09.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо непризначення позивачці пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 11.10.2019 № 47;
- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком з 21.03.2018 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснювати виплату пенсії на вказаний банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- стягнути з відповідача кошти в сумі 100000 грн на відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.09.2019 позивач через представника за нотаріально посвідченою довіреністю звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком із доданим пакетом документів. 11.10.2019 відповідачем прийнято рішення № 47 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю документів, які засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України та невідповідністю наданих документів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Вказує, що виходячи із норм чинного законодавства особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання, тому відповідач зобов`язаний призначити, нарахувати та виплачувати їй пенсію за віком.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30.04.2021 до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Окрім того, звернув увагу, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії прийнято ГУ ПФУ в Полтавській області 11.10.2019, а з цим позовом до суду позивач звернулася 18.09.2020.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2021, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021, у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подачу позовної заяви відмовлено, а позов залишено без розгляду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України з правом постійного проживання в державі Ізраїль.
30.09.2019 представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою про призначення їй пенсії за віком. За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення № 47 від 11.10.2019, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю документів, які засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України та невідповідністю наданих документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Вказане рішення отримано представником позивачки 15.11.2019, що ним не заперечується.
Не погоджуючись із бездіяльністю ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не призначення їй пенсії за віком та рішенням рішення № 47 від 11.10.2019, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 47 від 11.10.2019 про відмову в призначенні пенсії представник позивача отримав 15.11.2019, проте до суду з адміністративним позовом про оскарження вищевказаного рішення та бездіяльності відповідача звернувся лише 18.09.2020, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України. Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, суд першої інстанції відхилив доводи позивача стосовно того, що відповідачем допущено триваюче правопорушення і строк звернення до суду із цим позовом ним не пропущений, оскільки вважав, що відмова позивачу у призначенні пенсії за її заявою від 30.09.2019 набула форму рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 47 від 11.10.2019. Також зазначив, що доказів будь-якої бездіяльності відповідача щодо призначення пенсії позивачу, у тому числі, щодо розгляду інших заяв позивача тощо, матеріали справи не містять. При цьому, позивачем жодних належних доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами не надано та підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеними вимогами у встановлений КАС України строк не зазначено.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Позивачем подано касаційну скаргу на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки 15.11.2019 представником позивачки отримано оскаржуване рішення, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії та відповідач тривалий час не припиняв порушувати право позивачки на володіння своїм майном, не призначаючи їй пенсію, тобто, вказане правопорушення є тривалим, а тому строки притягнення до відповідальності публічно-правового характеру не застосовуються до вказаних правовідносин.
Відповідачем до закінчення встановленого судом строку, відзиву на касаційну скаргу подано не було, що відповідно до приписів статті 338 КАС України не перешкоджає її розгляду по суті.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Відповідно до частин 1-2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, що у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Приписами частини 4 статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом норми пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
При вирішенні даної справи колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне застосувати правові висновки, що були викладені у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Зокрема, за висновками цієї постанови суду, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.