ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 824/477/18-а
адміністративне провадження № К/9901/7920/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 824/477/18-а
за позовом ОСОБА_1 до Михальчанської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.10.2018 (суддя Григораш В.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019 (головуючий суддя Франовська К.С., судді: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.),
В С Т А Н О В И В:
У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до суду з позовом до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області (далі також- відповідач), в якому просила :
- визнати протиправним та скасувати рішення XIX сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №108-19/2017 від 19.12.2017 року в частині відмови їй у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,1200 га, кадастровий номер 7324586500:03:005:0423, яка розташована по АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Михальчанську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,1200 га, кадастровий номер 7324586500:03:005:0423, яка розташована по АДРЕСА_1, власником якої є позивач.
Позов обґрунтовано тим, що підпункт "б" пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно до якого забороняється зміна цільового призначення земель, стосується власників земельних часток паїв, а земельні ділянки, отримані позивачем внаслідок цивільно-правових угод, втратили статус "паю".
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.12.2006, зареєстрованого в реєстрі за №4194, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7324586500:03:005:0423, площею 0,1200 га в межах згідно з планом, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Заволока Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37291670 від 27.09.2017 за позивачкою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 7324586500:03:005:0423, площа - 0,1200 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою с. Заволока, Сторожинецький район, Чернівецька область.
Рішенням XVI сесії VII Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 29.08.2017 року №65-16/2017 "Про затвердження детального плану території" громадянам, в тому числі ОСОБА_1, затверджено детальний план території розміщення житлової забудови на вісім земельних ділянок орієнтовною площею 0,1200 га по АДРЕСА_1 та внесення змін в генеральний план населеного пункту с. Заволока. Зобов`язано громадян при зміні цільового призначення земельної ділянки, при здійсненні будівництва суворо дотримуватись детального плану території, із врахуванням меж червоних ліній, смуг відведення дороги та суворо дотримуватись земельного законодавства, в тому числі земельного мораторію .
На замовлення позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 розроблено проект щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарство на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться: АДРЕСА_1 .
Висновком сектору містобудування та архітектури житлово-комунального господарства Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області від 25.10.2017 №207 погоджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), гр. ОСОБА_1, що розташована по АДРЕСА_1, площею - 0,1200 га. Вказано на можливість зміни цільового призначення земельної ділянки на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 .
Висновком експерта державної експертизи про розгляд землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 15.11.2017 №9583/82-17 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), гр. ОСОБА_1, що розташована по АДРЕСА_1 .
01.12.2017 позивачка звернулася до Михальчанської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .
Рішенням ХІХ сесії VII скликання Михальчанської сільської ради №108-19/2017 від 19.12.2017 "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки" вирішено відмовити громадянці ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,1200 га, кадастровий номер 7324586500:03:005:0423, яка розташована по АДРЕСА_1, у зв`язку з тим, що громадянкою не враховано та не виконано пункти 4 та 5 рішення XVI сесії сільської ради VII скликання від 29.08.2017 року №65-16/52017, а саме не враховано детальний план території (червону лінію) та не дотримано земельного законодавства (пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України).
Цим рішенням рекомендовано громадянці ОСОБА_1 звернутися повторно до сільської ради після виконання пункту 4 рішення XVI сесії сільської ради VII скликання від 29.08.2017 року №65-16/2017 та після набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення .
Вважаючи вказане рішення відповідача незаконним та таким, що порушує її право на користування земельною ділянкою, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що незалежно від способу набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", яка сформована внаслідок виділення земельного паю, до закінчення дії чи скасування мораторію введеного пунктом 15 розділу X Перехідних положень ЗК України, вона позбавлена права змінювати цільове призначення цієї земельної ділянки, а відтак, оскаржене рішення відповідача є правомірним.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В касаційній скарзі позивачка наголошує на помилковості висновку судів попередніх інстанцій про розповсюдження на спірну земельну ділянку обмежень, визначених пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 18 ЗК України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.
Згідно зі статтею 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель.
Землями сільськогосподарського призначення ЗК визнає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (стаття 22 ЗК України).
Наведене свідчить, що визначення поняття "землі сільськогосподарського призначення" насамперед пов`язано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.
Частина перша статті 23 ЗК України закріплює принцип пріоритетності використання земель, придатних для сільського господарства, згідно з яким такі землі повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.
Пріоритетність правового режиму цих земель передбачає необхідність їх цільового використання.
Стаття 22 ЗК України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування.
Згідно з положеннями зазначеної норми окрему групу суб`єктів сільськогосподарського землевикористання становлять громадяни, яким землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва.
Правовий режим наведених видів землевикористання встановлюється ЗК України та спеціальними законами.
Так, згідно зі статтею 35 ЗК України земельні ділянки, надані для садівництва, можна використовувати для закладення багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення потрібних будівель, господарських споруд тощо. Займатись садівництвом громадяни можуть як індивідуально, так і колективно (створюючи садівничі товариства). Земельні ділянки вони мають право набути безоплатно у приватну власність або на умовах оренди із земель державної чи комунальної власності. Порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для ведення садівництва, спрямований передусім на задоволення потреб громадян у земельних ділянках для зазначених цілей, а також для створення умов для відпочинку їх та членів їх сімей і регламентується ЗК України та статутами садівничих товариств.
Натомість порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, спрямований на ведення такого виробництва на ринкових товарних засадах, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу, тобто споживання іншими членами суспільства.
Суб`єктами такого виду землекористування можуть бути громадяни України, які отримали земельні ділянки у власність безоплатно в результаті приватизації земель колективних сільськогосподарських підприємств (селяни, колишні члени цих підприємств) [(стаття 25 ЗК України, Закон України від 5 червня 2003 року № 899-ІV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 899-IV)].