ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа №161/14218/16-а
адміністративне провадження № К/9901/62627/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 161/14218/16-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський хлібокомбінат" до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський хлібокомбінат" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 (головуючий суддя Костів М.В., судді: Гулид Р.М., Шавель Р.М.),
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельський хлібокомбінат" (далі також - ТзОВ "Ковельський хлібокомбінат", позивач) звернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради (далі також - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.10.2016 № 620-10 "Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Конякіна, 39".
Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка, на якій розташовано магазин "Соломійка", перебуває в оренді у Приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799" (далі також - ПрАТ "ВОПАС") й останнє жодних погоджень на знесення магазину не надавало. Звернень про незаконність розташування зазначеного магазину від підприємства до виконавчої комітету Луцької міської ради не надходило. Окрім того, позивач впевнений, що відповідач не наділений повноваженнями приймати рішення про демонтаж обʼєктів нерухомого майна, які належать особам на праві приватної власності.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.09.2017 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.10.2016 № 620-10 "Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Конякіна, 39".
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 жовтня 2016 року №620-10 "Про демонтаж тимчасової споруди на вул.Конякіна,39" зобовʼязано власника тимчасової споруди протягом 7-ми днів з дати ухвалення рішення демонтувати тимчасову споруду, що розташована без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на вул. Конякіна, 39 (кіоск "Соломійка" на території автостанції №1) та відновити благоустрій.
Доручено департаменту муніципальної поліції міської ради довести рішення у триденний термін з дати його ухвалення до відома власника тимчасової споруди шляхом розміщення спеціального повідомлення на споруді, що підлягає демонтажу.
У разі невиконання власником пункту 1 цього рішення департаменту муніципальної поліції міської ради демонтувати тимчасову споруду в законом встановлений спосіб і метод.
Вказане рішення вручено працівникам позивача 10.10.2016.
Також встановлено, що 10.06.2016 між ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" (власник) та ТзОВ "Ковельський хлібокомбінат" (користувач) було укладено договір користування нерухомим майном № 51/1-2016, відповідно до п.1 якого власник надає в користування частину платформи для висадки пасажирів, викладеної бруківкою, яка знаходиться на його балансі, по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, площею 36 м.кв., для встановлення магазину з торгівлі кондитерськими і хлібобулочними виробами та іншими продуктами.
Відповідно до акту встановлення від 10.06.2016 до вказаного договору визначено, що магазин, який належить ТзОВ "Ковельський хлібокомбінат", встановлено на бруківці платформи для висадки пасажирів.
Судом апеляційної інстанції встановлено також, що земельна ділянка, на якій розміщено кіоск "Соломійка", перебувала в користуванні ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на підставі укладеного ним з Луцькою міською радою договору оренди від 15.02.2005, строк дії якого закінчився 15.02.2015 і не був продовжений.
Крім того, позивач не надав жодної дозвільної і технічної документації щодо встановлення спірного кіоску.
Також судом апеляційної інстанції достовірно та беззаперечно встановлено, що кіоск "Соломійка" є тимчасовою спорудою, оскільки встановлений без наявності фундаменту.
Вважаючи рішення про демонтаж споруди протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було вжито заходів для визначення класу споруди (проведення технічного обстеження, експертизи тощо), що, у свою чергу, призвело до неправильного застосування законодавства та, як наслідок, прийняття оскарженого рішення з порушенням принципу "належного урядування" та незаконного позбавлення ТзОВ "Ковельський хлібокомбінат" права користування майном.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки тимчасова споруда встановлена за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Також у матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, передбаченні чинним законодавством України, які підтверджують право власності позивача на тимчасовий кіоск.
Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.09.2017.
Товариство у касаційній скарзі наголошує на тому, що кіоск належить йому на праві власності, яке відповідно до норм чинного законодавства є непорушним й ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Виконавчий комітет Луцької міської ради у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, як законну та обґрунтовану, - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України "Про благоустрій населених пунктів" (далі також - Закон №2807-IV, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 Закону № 2807-IV).
Підпунктом 7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Правила благоустрою міста Луцька затверджені рішенням Луцької міської ради від 29 липня 2009 року № 44/2. Вказаними правилами, зокрема, визначено порядок розміщення та утримання архітектурних форм та тимчасових споруд.
Так, відповідно до п.п. 9.3.5, 9.4.2 цих Правил малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами, тимчасовими спорудами чи конструкціями, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується, як самовільне зайняття/захоплення землі. Вищезазначені обʼєкти підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення. Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені приписом строки, демонтаж малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому цими Правилами.
Рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій приймається виконавчими органами Луцької міської ради.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.