ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 260/289/19
адміністративне провадження № К/9901/23008/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 (головуючий суддя Дору Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Глушка І.В., суддів Ільчишин Н.В., Макарика В.Я.)
у справі № 260/289/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії, в якому просив:
визнати протиправними і незаконними дії УМВС України в Закарпатській області (в особі ліквідаційної комісії) щодо не направлення до Пенсійного фонду України в Закарпатській області та позивачу належним чином посвідчених відомостей (наказу) про встановлення нової вислуги років і нового розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії;
зобов`язати відповідача їх вчинити; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження; стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 08592170) судовий збір у розмірі 768,40 грн;
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019, позов задоволено:
визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії щодо не урахування у вислугу років ОСОБА_1 періоду проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах державної служби з 01.04.2009 по 06.11.2015;
зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії обчислити ОСОБА_1 вислугу років для призначення пенсії з урахуванням періоду проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах державної служби з 01.04.2009 по 06.11.2015.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з довідкою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 11.02.2011 №2/291 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.05.1984 та на підставі наказу ГУ МВС України в Закарпатській області від 24.12.2008 №552 о/с з 25.12.2008 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за п.65 "а" (за віком) у відставку із зняттям з військового обліку з встановленням вислуги років для призначення пенсії - 22 роки 09 місяців 12 днів.
5. Наказом УМВС України в Закарпатській області від 08.01.2013 №2 о/с внесено зміни до пункту наказу ГУ МВС України в Закарпатській області від 24 грудня 2008 року №552о/с та вислугу років для призначення пенсії позивачу у пільговому режимі обчислено 23 роки 09 місяців 05 днів.
6. Згідно з довідкою від 17.01.2019 №125/106/2-2019 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, перебуваючи на посадах категорії державних службовців (слідчий організаційно-методичного відділу слідчого управління УМВС України в Закарпатській області) з 01.04.2009 до 06.11.2015. З 06 листопада 2015 року згідно з пунктом 8 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України наказом УМВС області від 06.11.2015 №257 о/с ОСОБА_1 звільнений у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників.
7. Позивач звернувся із заявою до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області від 21.01.2019 про направлення на свою адресу та адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області завірені відомості (наказ) про нову вислугу років та довідку про новий розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій.
8. 18.02.2019 Ліквідаційною комісією МВС України в Закарпатській області листом №Р-11/106/05/2-2019 надано відповідь позивачу, що станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" заявник не проходив службу в органах внутрішніх справ, і тому положення ч. 2 ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 №393 до нього не застосовуються, відтак відсутні підстави для здійснення перерахунку вислуги років в органах внутрішніх справ.
9. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконним, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що покликання скаржника на те, що станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 не проходив службу в органах внутрішніх справи, як на обставини, що вказують на правомірність неврахування спірного періоду до вислуги років для призначення пенсії, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
11. Окремо суди зазначили, що законодавцем були надані гарантії збереження права на пенсію для окремих категорій осіб, про що зазначено в п. "ж" ч. 1 ст. 1-2 та ч. 3 ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і такі гарантії розповсюджуються на позивача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що право на зарахування до вислуги років безперервної роботи стосується лише тих працівників органів внутрішніх справ (поліцейських), які проходили службу в органах внутрішніх справ, а не обіймали посаду державного службовця. Оскільки станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" (06.08.2015) ОСОБА_1 не проходив службу в органах внутрішніх справ, положення ч.2 ст.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 до нього не застосовуються і підстав для перерахунку вислуги років в органах внутрішніх справ немає. Відповідно, відсутні підстави для здійснення перерахунку вислуги років для виплати надбавки за стаж служби.
13. Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечив, просив суд рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
15. Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
16. Закон №2262-ХІІ має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
17. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
18. Статтею 1-2 Закону 2262-ХІІ визначено осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону. Так, в абзаці 1 зазначеної статті Закону 2262-ХІІ визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи.