ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 1340/3724/18
адміністративне провадження № К/9901/7103/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року (в складі головуючого судді Хоми О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (у складі колегії - головуючого судді: Бруновської Н.В., суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.) у справі №1340/3724/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та зобов`язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо припинення виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 у справі № 462/3790/16а та ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі № 462/3755/16а;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження № 822650 від 22.03.2018 про виплату пенсії, яка розрахована відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 2936,76 грн;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та поновити виплату йому щомісячної пенсії за вислугу років відповідно до ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі 462/3755/16-а з 01.04.2018 в повному розмірі 15691,00 грн та виплату проводити довічно.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки суди дійшли невірного висновку, що фактичний зміст спірних правовідносин полягає у контролі за виконанням ухвалених судових рішень в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). До того ж, в порядку ст. 383 КАС України в межах справ, які вже розглянуті, суд не може скасувати розпорядження відповідача про виплату пенсії, яка розрахована відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2019 відкрито касаційне провадження.
У зв`язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та до квітня 2018 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", призначену на підставі постанови Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 у справі №462/3790/16-а та ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі №462/3790/16-а.
Проте з квітня 2018 року на підставі розпорядження відповідача №822650 від 22.03.2018 позивачу припинено виплату пенсії, розрахованої на підставі судових рішень відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та здійснено новий перерахунок пенсії відповідно до іншого законодавчого акта - пункту 13-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 (зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" (далі Закон № 2148--VII), оскільки останній працює в органах прокуратури.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем невірно обрано спосіб захисту порушених прав, свобод та інтересів, бо правовідносини, що виникли між сторонами, полягають у контролі за виконанням судових рішень, які набрали законної сили та виконувались, а відтак позивач повинен був звернутись до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України.
Крім того, суди зазначили, що внесення змін до законодавства не є підставою для припинення виплати пенсії у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".