ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 912/1616/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2022 (головуючий суддя Орєшкіна Е. В., судді Кощеєв І. М., Чус О. В.) та додаткову ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2022 (суддя Кабакова В. Г.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-2013"
про стягнення 53 348,06 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та скарги на дії державного виконавця
1. У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-2013" (далі - ТОВ "Сіті-2013", відповідач) 17 000,00 грн заборгованості, 1568,19 грн пені, 3677,94 грн 3% річних, 31 101,93 грн інфляційних втрат.
2. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 30.06.2021 у справі № 912/1616/21 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Сіті-2013" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 17 000,00 грн заборгованості, 1562,14 грн пені, 3677,94 грн 3% річних, 31 101,93 грн інфляційних втрат, а також 2 270,00 грн судового збору, в іншій частині позову відмовив.
3. Додатковим рішенням від 26.07.2021 Господарський суд Кіровоградської області заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" від 01.07.2021 № 01-1/07 про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 912/1616/21 задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Сіті-2013" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, у задоволенні заяви в іншій частині відмовив.
4. 02.08.2021 та 31.08.2021 на виконання вказаних судових рішень Господарський суд Кіровоградської області видав відповідні накази.
5. Господарський суд Кіровоградської області ухвалою від 09.02.2022 у справі № 912/1616/21 задовольнив скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (від 26.01.2022 вх. № 163/22) на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Подільський ВДВС у місті Кропивницькому) (далі - державний виконавець) у виконавчих провадженнях № 66445165, № 66722558 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Кіровоградської області від 02.08.2021 та від 31.08.2021 у справі № 912/1616/21. Визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчих провадженнях № 66445165 та № 66722558 за період із 07.09.2021 по 23.01.2022, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у вказаних виконавчих провадженнях із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження". Зобов`язав державного виконавця або іншу посадову особу Подільського ВДВС у місті Кропивницькому усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 66445165 та № 66722558 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".
6. 15.02.2022 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" від 12.02.2022 № 12-1/02 про покладення на Подільський ВДВС у місті Кропивницькому судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 912/1616/21, в якій позивач просив стягнути з останнього 8670,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
7. Господарський суд Кіровоградської області додатковою ухвалою від 28.04.2022 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" від 12.02.2022 № 12-1/02 про покладення на Подільський ВДВС у місті Кропивницькому судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув з Подільського ВДВС у місті Кропивницькому на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати на правничу допомогу в сумі 4335,00 грн. У задоволенні заяви в іншій частині відмовив.
8. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 05.07.2022 додаткову ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2022 залишив без змін.
9. Судові рішення мотивовані тим, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8670,00 грн є завищеними, неспівмірними зі складністю справи, наданим обсягом послуг адвоката та витраченим часом на їх надання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (скаржник), в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2022 та додаткову ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2022 в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Подільський ВДВС у місті Кропивницькому судових витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення 4335,00 грн, прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити повністю та стягнути з Подільського ВДВС у місті Кропивницькому судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8670,00 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
11. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
12. Указує, що апеляційним господарським судом не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 20.11.2020 у справі № 910/4783/19, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, від 02.09.2021 у справі № 873/148/20, від 27.10.2021 у справі № 873/109/21, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/19, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, від 03.06.2020 у справі № 464/5990/16-а, від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16, від 10.08.2020 у справі № 910/8130/17, від 16.04.2018 у справі № 12/57, від 20.01.2021 у справі № 619/562/18, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).
13. На думку ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", апеляційним господарським судом за відсутності поданого заінтересованою особою обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, здійснено зменшення заявлених до відшкодування судових витрат, понесених скаржником, не враховано приписи частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України про те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а не на суд за його власною ініціативою.
14. Разом з тим скаржник просить врахувати, що однією з підстав для звернення до Верховного Суду є відсутність у чинному законодавстві України правової норми та відповідного правового висновку щодо оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо порушення та недотримання норм Закону України "Про виконавче провадження" внаслідок невиконання рішення суду (періодично, по факту передчасного завершення виконавчого провадження, при майновій можливості здійснити виконання рішення суду за рахунок майна/активів боржника) вважати зловживанням процесуальними правами відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
15. Подільський ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) направив відзив на касаційну скаргу, який однак не підписаний його представником, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції залишає вказаний відзив без розгляду.
16. ТОВ "Сіті-2013" правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалося.
17. Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням перебування членів колегії суддів у відпустці.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
18. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
20. Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
21. Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
22. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
23. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
24. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
25. Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
26. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
27. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
28. Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
29. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
30. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
31. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
32. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
33. Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
34. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).