ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 915/1208/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників:
ТОВ "Євро Гарант Груп" - Шапошника Р.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Гарант Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГАРАНТ ГРУП"
до відповідача-1 ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
до відповідача-2 ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
про стягнення 5 052 020,00 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГАРАНТ ГРУП" звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ та ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ про стягнення 5 052 020,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 915/1208/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі №915/1208/20.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
4. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Гарант Груп" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд касувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у справі № 915/1208/20.
5. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційного оскарження:
5.1. Будь-яких висновків щодо належного правозастосування за подібних правовідносин у постановах Верховного Суду не зазначалось.
Відзиви
6. Не надходили.
Позиція Верховного Суду
7. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції виходячи з наступного.
8. Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
9. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
9.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ГАРАНТ ГРУП", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТОУН АЛЬЯНС", як постачальником укладено договір поставки від 18.01.2017 № 18/01-17-П, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується передати у власність позивача кукурудзу українського походження, урожаю 2016.
9.2. Актами приймання-передачі від 20.01.2017 позивач отримав кукурудзу українського походження, урожаю 2016 в кількості, зокрема, 1.300 тон (далі - Товар)
9.3. Між позивачем, як комітентом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛІС ГРУП", як комісіонером, укладено договір комісії від 19.01.2017 № 25, відповідно до предмету якого комісіонер зобов`язується за дорученням позивача укласти від власного імені, але за рахунок позивача договір купівлі-продажу Товару.
9.4. Актами приймання-передачі від 23.01.2017 позивач передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛІС ГРУП" отримало Товар.
9.5. В подальшому, Товар перевезений до складських приміщень, за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1.
9.7. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2017 у справі № 490/947/17, в рамках кримінального провадження від 30.01.2017 № 32017150000000012, надано дозвіл на проведення обшуку складських приміщень, за адресою: м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1.
9.8. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.02.2017 у справі № 490/947/17-к, в рамках кримінального провадження від 30.01.2017 № 32017150000000012, накладено арешт, зокрема, на Товар.
9.9. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.03.2017 у справі № 490/1093/17, в рамках кримінального провадження від 30.01.2017 № 32017150000000012, Товар передано торгівельному підприємству для реалізації.
9.10. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2017 у справі № 916/1238/17, яке набрало законної сили, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛІС ГРУП" здійснити повернення у володіння позивача Товар (кукурудзу українського походження урожаю 2016 у кількості 1300 тон), переданого для реалізації відповідно до договору комісії від 19.01.2017 № 25, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛІС ГРУП".
10. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову з підстав того, що фактично існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до якого присуджено повернути на користь позивача майно (Товар), вартість якого, за розрахунками позивача, заявлена останнім до стягнення у даному спорі у вигляді майнової шкоди.
11. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав про те, що позивач міг сам обрати спосіб захисту порушеного права, і ним обрано звернення з позовом до комісіонера про повернення переданого товару, і вказане право було захищено судом шляхом прийняття рішення у справі № 916/1238/17. А одночасний захист порушеного права як шляхом повернення майна так і відшкодування його вартості чинним законодавством не передбачено. З огляду на те, що позивач вже реалізував своє право на захист порушеного права шляхом звернення з позовом про повернення майна у справі № 916/1238/17, позовні вимоги про відшкодування збитків (вартості втраченого майна) у даній справі задоволенню не підлягають.