ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/18997/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 (у складі колегії суддів: Іоннікова І.А. (головуючий), Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за заявою Фермерського господарства "Агро-Лідер С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіон Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Максімус" про забезпечення позову
у справі № 910/18997/21
за позовом Фермерського господарства "Агро-Лідер С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіон Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Максімус"
до Міністерства юстиції України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Селянського (фермерського) господарства "Олександро-Володимирівське",
про скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2021 року Фермерське господарство "Агро-Лідер С" (далі - ФГ "Агро-Лідер С"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорпіон Агро" (далі - ТОВ "Скорпіон Агро"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Максімус" (далі - ТОВ "Агро Максімус") звернулися до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 "Про задоволення скарги", за яким було скасовано рішення та реєстраційні дії державних реєстраторів (згідно з наведеним переліком), та зобов`язання поновити записи в Єдиному державному реєстрі, які були скасовані на підставі цього наказу.
Позов обґрунтовано тим, що скасування відповідачем рішень державних реєстраторів створює ситуацію тривалої правової невизначеності, оскільки відповідно до укладених договорів оренди земельних ділянок позивачі мають права землекористувачів, проте скасування державної реєстрації цих прав унеможливлює фактичне використання земель, у тому числі і обробку та збирання вирощеного на них врожаю.
Разом із тим позивачами подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову в порядку статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) до набрання рішенням суду у цій справі законної сили шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 "Про задоволення скарги" та заборони органам і суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, які визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами згідно з переліком, наведеним у заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022, заяву про забезпечення позову задоволено частково. Постановлено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18997/21 вжити заходи забезпечення позову, а саме: зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 "Про задоволення скарги" та заборонити Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, а також будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України від 09.07.2021 № 2424/5 "Про задоволення скарги" щодо земельних ділянок з кадастровими номерами згідно з переліком, наведеним в ухвалі суду.
Суди попередніх інстанцій виходили із того, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, оскільки заявниками наведено обґрунтовані підстави для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а зупинення дії зазначеного наказу Міністерства юстиції України та заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав позивачів в обраний ними спосіб, які у випадку задоволення судом вимог позову матимуть змогу відновити свої права без необхідності вчинення будь-яких інших додаткових дій та заходів, можливість чого, за відсутності відповідного забезпечення, може бути нівельовано розпорядженням спірним майном та наявним на ньому врожаєм за час вирішення відповідного спору. При цьому судом враховано, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідача та третьої особи у справі з огляду на тимчасовий характер цих обмежувальних заходів.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2022 року Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.202, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Касаційну скаргу Міністерство юстиції України обґрунтовує, зокрема тим, що судами при вирішенні заяви про забезпечення позову порушено положення статей 136, 137 ГПК та не взято до уваги, що оскаржені судові рішення було прийнято без достатніх, допустимих та належних доказів, що свідчить про недоведеність і не з`ясування судами обставин, які стали підставою для часткового задоволення заяви про забезпечення позову. Також скаржник зазначив, що суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/18997/21 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2021; відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про розгляд касаційної скарги у справі № 910/18997/21 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи; постановлено здійснити перегляд оскаржених судових рішень без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження; встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу (із наданням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) до 25.08.2022.
22.08.2022 на розгляд Суду передано клопотання ФГ "Агро-Лідер С" (від 18.08.2022) про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу у справі № 910/18997/21.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2022 клопотання ФГ "Агро-Лідер С" задоволено частково; продовжено ФГ "Агро-Лідер С" строк для подання відзиву на касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/18997/21 (із наданням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) до 05.09.2022.
05.09.2022 на електронну пошту Верховного Суду надійшов відзив ФГ "Агро-Лідер С" на касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/18997/21.
ФГ "Агро-Лідер С" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання забезпечення позову у цій справі, тому просило залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. За положеннями статей 136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому ґарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Водночас заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; (пункт 3 частини 1 статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; (пункт 7 частини 1 статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.