Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 369/9054/21
провадження № 61-20205св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Вишневої міської територіальної громади Бучанського району Київської області,
відповідачі: Вишнева міська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Колдоба Максим Валерійович, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог
У липні 2021 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Вишневої міської територіальної громади Бучанського району Київської області, звернувся до суду з позовом до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками шляхом визнання недійсним і скасування рішення з одночасним припиненням речових прав на земельні ділянки та повернення земельних ділянок із незаконного володіння.
Також у липні 2021 року заступником керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Вишневої міської територіальної громади Бучанського району Київської області, було подано заяву про забезпечення указаного вище позову.
Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що на території Бучанського району Київської області Києво-Святошинською окружною прокуратурою виявлено порушення при розпорядженні землями водного фонду. Рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07 вересня 2017 року № 13/18 затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:018:5011, площею 0,2101 га, для ведення особистого селянського господарства.
У подальшому ця земельна ділянка відчужена на користь ОСОБА_2, яким на підставі заяви розподілена на земельні ділянки із кадастровими номерами: 3222484001:01:018:5441, 3222484001:01:018:5442, 3222484001:01:018:5443, 3222484001:01:018:5444, 3222484001:01:018:5445, 3222484001:01:018:5446, 3222484001:01:018:5447, 3222484001:01:018:5448, 3222484001:01:018:5449, 3222484001:01:018:5450, 3222484001:01:018:5451, 3222484001:01:018:5452, 3222484001:01:018:5453, 3222484001:01:018:5454, 3222484001:01:018:5455, 3222484001:01:018:5456, 3222484001:01:018:5457. За ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначені земельні ділянки.
Позивач вважає, що рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07 вересня 2017 № 13/18 у частині передачі у власність земельної ділянки є незаконним. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222484001:01:018:5011, та, як наслідок, усі земельні ділянки, на які останню було поділено, знаходяться в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - річки Сіверка та озера Сахравське (озеро Крючок) і відповідно до вимог Водного кодексу України відносяться до земель водного фонду.
Спірні земельні ділянки відчужувались від первісного власника до ОСОБА_2 . Крім того, їх конфігурація змінювалась шляхом поділу.
Ураховуючи викладене, заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, оскільки останні можуть бути у подальшому відчужені на користь третіх осіб, поділені, об`єднані чи забудовані.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, заяву про забезпечення позову задоволено.
У порядку забезпечення позову накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222484001:01:018:5441, 3222484001:01:018:5442, 3222484001:01:018:5443, 3222484001:01:018:5444, 3222484001:01:018:5445, 3222484001:01:018:5446, 3222484001:01:018:5447, 3222484001:01:018:5448, 3222484001:01:018:5449, 3222484001:01:018:5450, 3222484001:01:018:5451, 3222484001:01:018:5452, 3222484001:01:018:5453, 3222484001:01:018:5454, 3222484001:01:018:5455, 3222484001:01:018:5456, 3222484001:01:018:5457, які належать ОСОБА_2 .
Заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222484001:01:018:5441, 3222484001:01:018:5442, 3222484001:01:018:5443, 3222484001:01:018:5444, 3222484001:01:018:5445, 3222484001:01:018:5446, 3222484001:01:018:5447, 3222484001:01:018:5448, 3222484001:01:018:5449, 3222484001:01:018:5450, 3222484001:01:018:5451, 3222484001:01:018:5452, 3222484001:01:018:5453, 3222484001:01:018:5454, 3222484001:01:018:5455, 3222484001:01:018:5456, 3222484001:01:018:5457 (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо).
Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що між сторонами існує спір щодо вказаних земельних ділянок, невжиття зазначених заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову у цій справі. Тому забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказані об`єкти нерухомості та встановлення певних обмежень щодо користування ними, має підстави. З огляду на це та керуючись положеннями статей 149, 150, 151, 153, 154 ЦПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
Суди вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу, і не встановили наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, для застосування зустрічного забезпечення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
13 грудня 2021 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Колдоба М. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідачі надали до суду достатньо доказів на підтвердження того, що порядок та спосіб набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку та подальше набуття права власності на цю ділянку ОСОБА_2 було здійснено з дотриманням норм чинного законодавства України.
Тому обґрунтування судів про необхідність вжиття заходів забезпечення позову виключно з огляду на наявність спору між сторонами та встановлення співмірності заявлених позовних вимог заходам забезпечення позову є помилковим.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Колдоба М. В., і витребувано з Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/9054/21.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2022 року, заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області заперечував проти доводів ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Колдоба М. В., просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року заявник зазначає порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що судами не надано належної оцінки його доводам і запереченням, а також зібраним у справі доказам та невірно встановлено фактичні обставини справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.