Постанова
Іменем України
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 725/5243/19
провадження № 61-21052св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що він є наймачем квартири АДРЕСА_1, яка входить до державного житлового фонду та належить територіальній громаді м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.
Окрім нього у вказаній квартирі зареєстрований його брат - ОСОБА_2 .
Водночас, відповідач з 2006 року у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, особистих речей у ній не зберігає, комунальні послуги не сплачує, інші витрати по її утриманню не несе.
Зазначає, що реєстрація місця проживання ОСОБА_2 створює йому ряд перешкод. Зокрема, він змушений сплачувати за відповідача витрати по утриманню квартири в частині сплати всіх передбачених комунальних платежів, які нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих мешканців у квартирі, а також у зв`язку із реєстрацією відповідача позивач не має змоги оформити субсидію.
З урахуванням викладених обставин просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2019 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач тривалий час не проживає в спірній квартирі без поважних причин, не сплачує комунальні послуги за квартиру, а тому є особою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Бондарюка С. В. подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бондарюка С. В. задоволено.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2019 року скасовано.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не втратив інтерес до спірної квартири, не проживає в ній з поважних причин, а тому відсутні правові підстави для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15 грудня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у вищевказаній справі.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 14 лютого 2022 року просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
25 квітня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 .
Згідно довідки ПП "Житлосервіс" від 14 вересня 2019 року про склад сім`ї та реєстрацію, у квартирі АДРЕСА_1 окрім позивача ОСОБА_1 зареєстрований також ОСОБА_2 .
Із акта ПП "Житлосервіс" № 249 від 13 вересня 2019 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 2006 року у квартирі АДРЕСА_1 не проживає.
Згідно копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт) ОСОБА_2 періодично виїжджає за межі України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.