Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 141/813/19
провадження № 61-1070св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Оратівська селищна рада Оратівського району Вінницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року у складі судді Климчука С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Копаничук С. Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна тітка позивача - ОСОБА_3, після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Оратівської сільської ради та житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 .
Позивач як спадкоємець за законом п`ятої черги спадкування 31 травня 2019 року направив приватному нотаріусу Дроновій В. О. заяву про прийняття спадщини, проте в усному порядку в нотаріальній конторі йому повідомили, що існує заповіт, відповідно до якого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно,
де б таке не було та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що їй належатиме на день її смерті та те, на що вона матиме право за законом, відповідачу.
На запит адвоката від 06 липня 2019 року щодо надання інформації про заповіт та його копії листом Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області від 17 липня 2019 року № 198 повідомлено, що відповідь буде надана лише на вимогу суду.
Разом із тим, на думку позивача, за життя спадкодавець не планувала заповідати своє майно ОСОБА_2 . Більше того, вона постійно перебувала в смт Оратів і за його межі не виїжджала, а тому не зрозуміло, яким чином заповіт міг бути посвідчений Зарудянською сільською радою. Відразу після поховання спадкодавця ОСОБА_2 забрала з її будинку всі документи. Складення оспорюваного заповіту не відповідало внутрішній волі
ОСОБА_3, оскільки вона не планувала і не могла його підписати, намірів заповісти все своє майно відповідачу у померлої не було. Крім того, спадкодавець за життя говорила позивачу, що її майно залишиться йому як племіннику.
Посилаючись на те, що невиконання підпису та напису на заповіті
ОСОБА_3 є порушенням норм статей 1234, 1247, 1248 ЦК України, що свідчить про недодержання у момент вчинення правочину вимог, які встановлені частиною першою статті 203 ЦК України, та відповідно до частини першої статті 215 ЦК України є підставою недійсності правочину, ОСОБА_1 просив визнати заповіт, складений від імені ОСОБА_3, недійсним.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що заповіт від 05 лютого 2019 року, посвідчений Зарудянською сільською радою Оратівського району Вінницької області,
є нікчемним у силу закону, а саме: частини першої статті 1257 ЦК України, оскільки складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (заповіт особисто не підписаний заповідачем та у ньому відсутнє застереження, що заповіт прочитаний уголос заповідачем).
Також у заповіті відсутні дані про те, що ОСОБА_3 на день складання заповіту унаслідок фізичної вади чи хвороби не могла власноручно підписати та прочитати заповіт.
Зазначення такої причини неможливості прочитання та підписання заповіту як старість заповідача без установлення посадовою особою органу місцевого самоврядування та підтвердження відповідними доказами фізичної вади чи хвороби заповідача, не належить до поважних причин та тих випадків, унаслідок яких заповіт складається та посвідчується у порядку частини другої статті 1247 ЦК України та частини четвертої статті 207 ЦК України.
Крім того, судами встановлено факт порушення порядку та строків внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо посвідчених заповітів, оскільки спірний заповіт зареєстровано лише через 24 дні після дати смерті
ОСОБА_3 .
З урахування того, що нікчемний заповіт є недійсним у силу вимог закону, суди зробили висновок про те, що визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а тому відмовили у задоволенні позову, оскільки визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 грудня
2021 року, у якій просить частково скасувати оскаржувані судові рішення, виключивши із мотивувальних частин висновки та обґрунтування щодо нікчемності заповіту.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У липні 2022 року справу № 141/813/19 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень
зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосування судами норм матеріального права, зокрема, частини четвертої статті 207 ЦК України у взаємозв`язку з частиною другою статті 1247 ЦК України та частиною першою статті 1257 ЦК України.
Суди першої та апеляційної інстанцій у порушення норм процесуального права, вирішуючи питання про нікчемність спірного заповіту, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 листопада
2020 року у справі № 347/900/18, від 08 листопада 2021 року у справі
№ 307/3040/19, від 06 березня 2018 року у справі № 910/1403/12-ц, відповідно до яких старість (похилий вік) та стан здоров`я є підставою для підписання заповіту іншою, ніж заповідач особою, і такий заповіт є дійсним, якщо він відображає справжнє волевиявлення заповідача.
Крім того, судами не враховано, що чинним законодавством України не передбачено обов`язок посадової особи, яка посвідчує заповіт, вимагати документальні чи будь-які інші підтвердження того факту, що особа сама не може підписати заповіт. Судами не враховано висновок Верховного Суду, викладений у справі № 551/335/18, відповідно до якого наявність підстав для підписання заповіту іншою особою може підтверджуватися не лише медичними документами, а й іншими доказами.
Щодо відсутності в заповіті застереження, що заповіт прочитаний вголос заповідачем, то вказаний висновок судів суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 692/1164/18, відповідно до якої нікчемність заповіту через відсутність відомостей про прочитання вголос його тексту заповідачем не відповідає положенням частини першої статті 1257 ЦК України, оскільки вказана норма передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.
Також суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17, згідно з яким несвоєчасне внесення заповіту до Спадкового реєстру не з вини заповідача не є підставою для висновку про нікчемність цього заповіту.
Судами повно та всебічно не досліджено докази у справі та безпідставно відхилено клопотання про дослідження доказів, а саме: клопотання про виклик свідка ОСОБА_4, що свідчить про порушення принципу рівності сторін.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до повторного свідоцтва про смерть від 15 травня 2019 року серії НОМЕР_1, виданого Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, в графі "Батько" зазначений ОСОБА_5 .
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, в графі "Мати" зазначено ОСОБА_6 .
Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України № 00022837928 від 14 травня 2019 року, ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4, в графі "Мати" зазначено ОСОБА_6 .
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00022837900 від 14 травня 2019 року вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уклали шлюб 20 травня 1979 року. Прізвище дружини після укладення шлюбу - " ОСОБА_7" (а. с. 12, т. 1).
Таким чином, судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_3 .
Згідно з заявою від 31 травня 2019 року, посвідченою приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвою О. А., ОСОБА_1 приймає спадщину, склад якої йому невідомий, після смерті ОСОБА_3 (а. с. 13, т. 1).
Зі спадкової справи № 18/2019 встановлено, що до майна померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 справу розпочато 27 березня 2019 року
за заявою ОСОБА_2 (а. с. 44-46, т. 1).
Згідно з заповітом від 05 лютого 2019 року, посвідченим секретарем виконавчого комітету Зарудянської сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_3 у присутності свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 .
У зв`язку зі старістю заповідача, на її особисте прохання та за її дорученням, після прочитання заповіту секретарем, а також свідками уголос, правочин у присутності заповідача підписано ОСОБА_12 (а. с. 48, т. 1).
У судовому засіданні були допитані свідки. Так, свідок ОСОБА_13 (секретар Зарудянської сільської ради Оратівського району Вінницької області) повідомила, що ОСОБА_3 зайшла до секретаря і сказала на кого бажає скласти заповіт та сказала, що не може самостійно писати, що вона після інсульту. Склавши заповіт, ОСОБА_13 прочитала його вголос та роздрукувала. Спочатку заповіт вголос прочитала ОСОБА_3, а потім його вголос прочитали свідки.
Свідок ОСОБА_12 повідомив, що заповіт зачитували всі в тому числі і бабуся, але черговості свідок не пам`ятає. Заповіт підписували лише свідки. Чи розписувалася ОСОБА_3 у журналі, ОСОБА_12 не пам`ятає.
Свідок ОСОБА_14 повідомила суд про те, що у середині січня 2019 року ОСОБА_3 сказала, що вирішила скласти заповіт на ОСОБА_2 та попросила ОСОБА_10 бути свідком. У ОСОБА_3 щось було з рукою, тому потрібно було троє свідків. Свідок пояснила, що спочатку заповіт був прочитаний ОСОБА_13 другою прочитала ОСОБА_3, а потім всі інші.
З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 55629259 від 27 березня 2019 року (час 10:41), виданої приватним нотаріусом Дроновою В. О., встановлено, що заповіт від 05 лютого 2019 року посвідчено Зарудянською сільською радою Оратівського району Вінницької області, номер у реєстрі нотаріальних дій № 4, номер у Спадковому реєстрі - 63964760, дата реєстрації у Спадковому реєстрі о 10 год. 23 хв. 27 березня 2019 року, тобто через 24 дні після дати смерті ОСОБА_3 (а. с. 55, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають вказаним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.
Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.