Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
місто Київ
справа № 761/19884/15
провадження № 61-19843св21
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва,
відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Обслуговуючий кооператив "ЖБК-1",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Олег Володимирович, Комунальне підприємство "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року, постановлене суддею Притулою Н. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, ухвалену колегією суддів у складіФінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва у липні 2015 року звернувся до суду з позовом про:
- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 02 квітня 2009 року № 240/1296 щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, площею 0, 10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ;
- визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, серії КВ № 128477;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 грудня 2013 року за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнання недійсним договору від 25 грудня 2013 року про право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) за зазначеною адресою, укладеного між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом "ЖБК-1" (далі - ОК "ЖБК-1");
- витребування спірної земельної ділянки на користь територіальної громади міста Києва;
- зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді міста Києва.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що під час нагляду, що здійснюється прокуратурою у кримінальному провадженні № 12014100100007454, встановлено, що оскаржуваним рішенням затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку, площею 0, 10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 . На підставі оскаржуваного рішення Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку.
Прокурор зазначав, що проєкт землеустрою розроблений на підставі листа-доручення від 19 лютого 2007 року, проте він мав бути розроблений на підставі відповідного рішення сільської, селищної чи міської ради, як передбачено частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пунктом 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтями 1, 22 Закону України "Про землеустрій". Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах міста Києва за складом мав відповідати вимогам статей 116, 118, 151 ЗК України,
статей 22, 25, 29, 30, 34 Закону України "Про землеустрій", Порядку розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 (далі - Порядок № 677), Еталону проєкту відведення земельної ділянки юридичним та фізичним особам для будь-яких потреб 1999 року
(далі - Еталон 1999), проте в проєкті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки немає обов`язкових документів та відомостей.
Позивач звертав увагу на те, що у різних документах, які є складовими проєкту землеустрою, зазначена відмінна інформація про правовий режим території, за рахунок якої ОСОБА_1 відведена земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Спірна земельна ділянка відноситься до територій зелених насаджень загального користування, тобто до рекреаційних земель. Проте, Київська міська рада в порушення статей 20, 51, 52 ЗК України не змінила цільове призначення земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством України.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_2 та ОК "ЖБК-1" заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами. Також просили застосувати правила позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 14 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, Шевченківський районний суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що через брак певних документів у проєкті землеустрою це негативно вплинуло на законність оспорюваного рішення міської ради, а також того, що земельна ділянка, яка надана ОСОБА_1, належить до земель рекреаційного призначення, оскільки відповідно до письмових доказів територія за функціональним призначенням належить до території багатоповерхової забудови.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Прокурор - перший заступник керівника Київської міської прокуратури 06 грудня 2021 року із застосуванням поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заступник керівника Київської обласної прокуратури, наполягаючи на тому, оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив, що:
- рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без врахування правових висновків, викладених, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 761/31121/14-ц
(провадження № 14-218цс18), у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року справі № 761/1554/13-ц (провадження № 61-3297зпв18), від 05 грудня 2018 року у справі № 761/11593/13-ц (провадження
№ 61-17702св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 357/13718/16 (провадження № 61-48964св18), від 30 червня 2021 року у справі № 495/6082/17 (провадження № 61-1870св21);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 123 ЗК України та статей 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації";
- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили докази, якими підтверджено належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення та зони охоронюваного природного ландшафту і археологічної охоронної зони, зокрема, висновок експерта, складений у листопаді 2014 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 12522/14-41, довідку 6-зем, а також не врахували відсутність детального плану території на спірну земельну ділянку, необхідність проведення обов`язкової експертизи державної землевпорядної документації.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 у грудні 2021 року та ОК "ЖБК-1" у січні 2022 року із застосуванням поштового зв`язку надіслали до Верховного Суду відзиви, у яких просили касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 08 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на виконання листа-доручення заступника Київського міського голови - секретаря Київської міської ради від 19 лютого 2007 року № 225-032-1000 та завдання на складання проєкту відведення земельної ділянки, Комунальне підприємство "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" розробило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Проєкт землеустрою погоджений висновком Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 18 лютого 2009 року № 05-4264.
Рішенням Київської міської ради від 02 квітня 2009 року № 240/1296 "Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 та передано йому у приватну власність земельну ділянку, площею 0, 10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25 грудня 2013 року ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:91:097:0046.
25 грудня 2013 року між ОК "ЖБК-1" та ОСОБА_2 укладено договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), за умовами якого землевласник надав забудовнику право користування зазначеною земельною ділянкою для будівництва на ній будівлі (споруди).
Право, застосоване судом
Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проєкту приватизації земель.
У частині шостій статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до частин восьмої - десятої статті 118 ЗК України проєкт відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проєкт відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проєкт відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва обґрунтовував позовні вимоги тим, що проєкт землеустрою не відповідає вимогам щодо його змісту, а також тим, що спірна земельна ділянка належить до земель рекреаційного призначення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Щодо відповідності проєкту землеустрою вимогам законодавства
У статті 29 Закону України "Про землеустрій" зазначено, що документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.
Суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що на час виникнення спірних правовідносин Еталон 1999 використовувався як нормативно-технічний акт, яким встановлено вимоги до складу та змісту проєкту землеустрою. Згідно з Еталоном 1999, з урахуванням статей 116, 123, 124, 151 ЗК України, статей 22, 25, 29, 30, 34, 56 Закону України "Про землеустрій", Порядку № 677 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність фізичній особі мав містити: вихідну земельно-кадастрову інформацію; пояснювальну записку; клопотання (заява) замовника про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; письмову згоду землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, перебуває у користуванні інших осіб); копію документа, що посвідчує особу; дозвіл відповідного органу на розробку проєкту землеустрою; умови відведення земельної ділянки; технічне завдання; план відведення земельної ділянки; викопіювання із чергового кадастрового плану; відомості про наявність чи відсутність обмежень земельної ділянки; план меж зон обмежень і сервітутів (у разі наявності); креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) із зазначенням прив`язки опорних пунктів до Державної геодезичної мережі; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; відомості про обчислення площі земельної ділянки; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями за формою 6-зем; копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); матеріали вибору місця розташування земельної ділянки; матеріали погодження проєкту землеустрою.
У справі, що переглядається, ухвалою від 06 листопада 2017 року Шевченківський районний суд міста Києва призначив судову земельно-технічну експертизу та поставив на вирішення експертів питання чи відповідає розроблена документація із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.
Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 09 липня 2018 року № 2957/18-41/13201/18-41 за результатами проведених досліджень не виявлено невідповідностей проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, затвердженого рішенням Київської міської ради від 02 квітня 2009 року № 240/1296, вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату затвердження проєкту землеустрою, які впливають на результати заходів, передбачених цим проєктом.
Суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що зазначеним висновком експертів встановлено відсутність певних документів, які відповідно до чинних на той час нормативних актів мав містити проєкт землеустрою. Зокрема, в складі проєкту землеустрою відсутні умови відведення земельної ділянки, втім експертами наголошено, що в складі проєкту землеустрою є висновок Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 лютого 2009 року № 05-4264 в якому зазначені умови відведення земельної ділянки. Також відсутні креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) із зазначенням прив`язки опорних пунктів до Державної геодезичної мережі, проте креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) наявне в складі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, яка розроблена, зокрема, на підставі проєкту. Крім того в складі проєкту землеустрою відсутні акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та відомості про обчислення площі земельної ділянки, проте експерти зауважили, що в складі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на спірну земельну ділянку міститься акт здачі прийомки перенесених в натуру (на місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки та координат кутів її зовнішніх меж, за допомогою яких визначаються межі, площі та конфігурації земельних ділянок.