Постанова Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 761/13085/14-ц
провадження № 61-2843св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як безпосереднього ліквідатора публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк",
заінтересовані особи: ОСОБА_1, Подільський районний відділ державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на додаткову ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року
в складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду
від 13 січня 2022 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У вересні 2020 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" (далі - ПАТ "КБ "Актив-Банк") в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд) як безпосереднього ліквідатора ПАТ "КБ "Актив-Банк" звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, у якій просило: визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби в місті Києві Центрального міжрегіонального
управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Подільський РВ ДВС
в місті Києві) Бондаренка О. С. щодо невчинення дій, передбачених
статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження"; зобов`язати Подільський РВ ДВС в місті Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження стосовно примусового виконання виконавчого листа № 761/13085/14-ц від 04 листопада 2014 року за виконавчим провадженням № 45340170 про стягнення з ПАТ "КБ "Актив-Банк" на користь ОСОБА_1 264 089,06 грн.
Скарга мотивована тим, що станом на час звернення боржника до суду
з цією скаргою державний виконавець не вчиняв жодних дій щодо закінчення виконавчого провадження № 45340170 про стягнення
з ПАТ "КБ "Актив-Банк" на користь ОСОБА_1 264 089,06 грн, хоча існували правові підстави для застосування до спірних правовідносин пункту 4 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", про що виконавча служба була повідомлена належним чином.
Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення
09 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення
з ФГВФО на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 4 200 грн.
Заява мотивована тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 поніс судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі
4 200 грн, тому ці витрати необхідно стягнути з ФГВФО.
Короткий зміст судових рішень і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня
2020 року у задоволенні скарги Фонду на бездіяльність державного виконавця відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, стягнено з ПАТ "КБ Актив Банк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти, тому останній як особа, яка захищає своє право на захист прав споживача фінансових послуг, має право задовольнити свої вимоги за рахунок банку відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Додатковою ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва
від 05 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогузадоволено частково.
Стягнено з Фонду на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 800 грн.
У задоволенні решти вимог за заявою ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, ОСОБА_1 має право на стягнення з ФГВФО витрат на правову допомогу.
При цьому місцевий суд зменшив суму витрат на правову допомогу
до 2 800 грн, оскільки не вбачав співмірності розміру заявлених ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу Фонду на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року залишено без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року та додаткову ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутні підстави для задоволення вимог скарги Фонду на бездіяльність державного виконавця. Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва
від 18 березня 2021 року, яка набрала законної сили, скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби, державного виконавця задоволено, визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Подільського РВ ДВС в місті Києві Бондаренка О. С. щодо вчинення усіх необхідних та передбачених законом виконавчих та інших дій у виконавчому провадженні № 45340170, спрямованих на примусове виконання рішення суду в справі № 761/13085/14-ц.
Враховуючи складність цієї справи та надані ОСОБА_1 докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також беручи до уваги заперечення, надані Фондом щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду вважала, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 800 грн.
Суд апеляційної інстанції вказував, що посилання ОСОБА_1 щодо незазначення судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі строку і порядку набрання нею законної сили, не може бути підставою для її скасування. Разом з тим сторони не позбавлені можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки в ухвалі суду шляхом доповнення її резолютивної частини із зазначенням про набрання нею законної сили. Посилання ОСОБА_1 на те, що клопотання про зменшення розміру судових витрат до суду першої інстанції боржником не подавалось, спростовується наявними у матеріалах справи запереченнями щодо ухвалення додаткового рішення стосовно стягнення витрат на правову допомогу, поданими Фондом.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додатково судового рішення відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в судовому засіданні
12 травня 2021 року колегією суддів було поставлено на обговорення питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, надану останньому у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції. У мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року зазначено, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року закрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника Фонду з питань безпосереднього виведення ПАТ "КБ "Актив-Банк" з ринку фінансових
послуг - адвоката Кузьміка Д. В., на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26 березня 2020 року № 681 визначені повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк" до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вирішено здійснювати Фондом безпосередньо. Вказаним рішенням змінено відомості про керівника ПАТ "КБ "Актив-Банк", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб,
фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом
внесення даних директора-розпорядника Фонду Рекрут С. В. як
керівника ПАТ "КБ "Актив-Банк" до завершення процедури ліквідації
ПАТ "КБ "Актив-Банк" та припинення у зв`язку з цим повноважень Фонду
як ліквідатора щодо такого банку. Уповноважено заступника
директора-розпорядника Фонду Новікова В. В. представляти інтереси
ПАТ "КБ "Актив-Банк" з питань правового (юридичного) забезпечення діяльності банку з метою організації та проведення претензійної та позовної роботи стосовно ПАТ "КБ "Актив-Банк".
Касаційну скаргу підписано Кузьміком Д. В. на підставі довіреності
від 26 червня 2020 року № 27-8408/20, відповідно до якої Фонд в особі директора-розпорядника Рекрут С. В., яка діє на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до договору про надання правової допомоги від 23 жовтня 2018 року, уповноважив адвоката Кузьміка Д. В. представляти інтереси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його директора-розпорядника (в тому числі і в статусі члена адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять відомостей
про надання Кузьміку Д. В. повноважень представляти інтереси
ПАТ "КБ "Актив-Банк".
Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 01 грудня 2021 року,
касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасовано
в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення 1 400 грн судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та 1 400 грн у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також незазначення строку і порядку набрання ухвалою суду першої інстанції законної сили, справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року залишено без змін.
Додаткова ухвала Шевченківського районного суду міста Києва
від 05 лютого 2021 року та постанова Київського апеляційного суду
від 12 травня 2021 року не були предметом касаційного перегляду в частині стягнення з Фонду на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 800 грн (за розгляд справи в суді першої інстанції), вказані судові рішення у зазначеній частині набрали законної сили.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав про відсутність обґрунтованих доводів Фонду щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу зі складністю справи та щодо зменшення розміру витрат в частині вивчення матеріалів виконавчого провадження. Заявник заперечував лише щодо стягнення витрат у частині інструктажу клієнта. Водночас апеляційний суд мотивів відхилення таких доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та неспівмірності заявленого розміру витрат на оплату правничої допомоги не навів; не врахував відсутність заперечень щодо неспівмірності заявленого розміру витрат на оплату правничої допомоги в частині вивчення матеріалів виконавчого провадження та їх документального підтвердження; не вирішив питання про судові витрати стягувача в частині, яка пов`язана з розглядом апеляційної скарги, у задоволенні якої відмовлено.
Колегія суддів касаційного суду відхилила доводи касаційної скарги щодо підстав скасування ухвали апеляційного суду від 19 травня 2021 року, оскільки, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, апеляційний суд правильно виходив із того, що постановою апеляційного суду від 12 травня 2021 року вирішувалось питання про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, надану у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, тому підстав для його повторного вирішення немає. Незазначення в судовому рішенні строку і порядку набрання ним законної сили не є опискою у розумінні частини першої статті 269 ЦПК України. Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Додаткову ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року в частині відмови
у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення 1 400 грн судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також незазначення строку і порядку набрання ухвалою суду першої інстанції законної сили скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнено з Фонду на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 1 400 грн. Стягнено з Фонду на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 200 грн та витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 2 000 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з укладеною додатковою угодою, актом надання правової допомоги та квитанцією ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги в розмірі 4 200 грн. Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не зазначив
у мотивувальній частині ухвали від 05 лютого 2021 року, в чому саме полягає неспівмірність заявленого ним розміру судових витрат у розмірі 4 200 грн, тому безпідставно зменшив вказані витрати на 1 400 грн до 2 800 грн. Заперечення Фонду не містять доводів про неспівмірність понесених ОСОБА_1 витрат щодо оплати послуг адвоката по вивченню скарги, наданих клієнтом матеріалів справи та виконавчого провадження, розроблення процесуальної стратегії захисту прав клієнта в розмірі 1 400 грн за дві нормо-години.
Витрати ОСОБА_1 на правову допомогу в суді першої інстанції щодо вивчення скарги, наданих клієнтом матеріалів справи та виконавчого провадження, розроблення процесуальної стратегії захисту прав клієнта
в розмірі 1 400 грн підтверджені належними доказами, тому підлягають стягненню з Фонду на користь ОСОБА_1 . Обґрунтованими є також доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини першої статті 260 ЦПК України не зазначив в оскаржуваній ухвалі строк
і порядок набрання нею законної сили. При цьому ОСОБА_1 підтвердив належними і допустимими доказами й витрати на правову допомогу під час перегляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ФГВФО - Кузьмік Д. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати додаткову ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2022 року в частині стягнення з Фонду на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 1 400 грн, в суді апеляційної інстанцій - 3 200 грн, в суді касаційної інстанції - 2 000 грн; ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.
В іншій частині додаткова ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року та постанова Київського апеляційного суду
від 13 січня 2022 року не оскаржуються, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що кошти Фонду не включаються
до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися виключно для цілей, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що Фонд звертався до судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій для захисту порушених прав саме неплатоспроможного банку. Судові витрати, заявлені ОСОБА_1, є завищеними з огляду на обставини справи, до суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення таких витрат, заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові, оскільки спір мав незначну складність та вирішений за короткий проміжок часу.
Суди залишили поза увагою висновки Верховного Суду, викладені
у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 756/2114/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 22 листопада 2019 року
у справі № 902/347/18, від 21 липня 2020 року у справі № 915/1654/19,
від 19 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 10 червня 2020 року у справі № 920/201/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19.
Позиції інших учасників
25 липня 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині, тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення. Вважав, що суди правильно вирішили питання розподілу судових витрат. Стягнення судових витрат саме з неплатоспроможного банку є неможливим, оскільки відсутні правові механізми примусового стягнення з таких банків. Банк не брав безпосередньої участі у справі, від його імені діяв ФГВФО, отже, судові витрати підлягають стягненню саме з останнього. Фонд, заявляючи про неспівмірність судових витрат у цій справі, не надав жодних доказів чи розрахунків, які підтверджували б невідповідність судових витрат.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
21 лютого 2022 рокупредставник ФГВФО - Кузьмік Д. В., надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
27 липня 2022 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 10 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що між адвокатським бюро "Арсена Маринушкіна" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги
від 03 лютого 2020 року № 0720/20.
Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору клієнт зобов`язується сплатити на користь бюро витрати на професійну правничу (правову) допомогу, в тому числі гонорар у розмірі та порядку, визначених за домовленістю сторін. Судові витрати сплачуються окремо від гонорару. Сума витрат на професійну правничу допомогу та гонорару (винагороди) визначається у додаткових угодах, які є додатком до цього договору та його невід`ємними частинами.
У зазначених додаткових угодах визначаються порядок, спосіб і термін оплати витрат на професійну правничу допомогу та гонорару.
Згідно з укладеною додатковою угодою від 18 вересня 2020 року № 10, актом надання правової допомоги № 010-0720/20, квитанцією № 0720/20-10 ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги від 03 лютого 2020 року № 0720/20 у розмірі 4 200 грн.
Апеляційний суд встановив, що згідно з додатковою угодою від 18 вересня 2020 року № 10 й детальним описом (актом) надання правової допомоги
№ 010-0720/20 адвокатським бюро "Арсена Маринушкіна" було надано ОСОБА_1 правничу (правову) допомогу у цій справі за скаргою Фонду на бездіяльність державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження № 4530170, а саме: вивчення скарги, наданих клієнтом матеріалів справи та виконавчого провадження, розроблення процесуальної стратегії захисту прав клієнта (1 400,00 грн); складання клопотання (заяви) про залишення скарги без розгляду (350 грн); складання заперечення по суті скарги (1 750,00 грн); інструктаж клієнта у разі самопредставництва у суді першої інстанції (700 грн).
У заяві ОСОБА_1 про залишення скарги представника Фонду без розгляду від 15 жовтня 2020 року міститься посилання на документи виконавчого провадження та додано їх копії.
Відповідно до додаткової угоди від 08 квітня 2021 року № 2 й детального опису (акта) надання правової допомоги № 002-5302/21 адвокатським бюро "Арсена Маринушкіна" було надано ОСОБА_1 правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції у цій справі за апеляційними скаргами останнього та Фонду, а саме: складання відзиву на апеляційну скаргу Фонду на ухвалу суду першої інстанції у справі за скаргою на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця - 1 год (800 грн); складання апеляційної скарги на додаткову ухвалу суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на правову допомогу (подано 19 лютого 2021 року) - 1 год. (800 грн); складання інших процесуальних документів (заяв, клопотань, пояснень ) в апеляційному провадження за апеляційними скаргами клієнта та Фонду на судові рішення суду першої інстанції - 1 год (800 грн); інструктаж клієнта у разі самопредставництва в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, незалежно від кількості та тривалості судових засідань - 1 год (800 грн); всього на суму 3 200 грн.
Вказані у додатковій угоді № 2 до договору про надання правової допомоги № 002-5302/21 від 30 березня 2021 року види правової допомоги були надані ОСОБА_1, оскільки у справі наявні: відзив на апеляційну скаргу Фонду на ухвалу суду першої інстанції у справі за скаргою на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця; апеляційна скарга на додаткову ухвалу суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на правову допомогу; процесуальні документи: заява від 26 квітня 2021 року, заява
від 06 травня 2021 року. ОСОБА_1 брав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 12 травня 2021 року.
Згідно з додатковою угодою від 28 травня 2021 року № 7 й детального опису (акта) надання правової допомоги № 007-5302/21 адвокатським бюро "Арсена Маринушкіна" було надано ОСОБА_1 правничу (правову) допомогу у суді касаційної інстанції у зв`язку з касаційним переглядом судових рішень у цій справі, а саме: складання касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та на судові рішення суду апеляційної інстанції - 1 год (1 200 грн); складання відзиву на касаційну скаргу Фонду на ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - 1 год (800 грн).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.