Постанова суду № 361/3446/21 від 17.08.2022 про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 12 березня 2020 року між ним та відповідачем було укладено договір про завдаток,...

Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 361/3446/21

провадження № 61-19445св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - Акціонерне товариство "Мегабанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мазур Ірини Олександрівни на постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 12 березня 2020 року між ним та відповідачем було укладено договір про завдаток, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався у строк до 05 червня 2020 року укласти договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, які розташовані в селі Княжичі Броварського району Київської області, а він - купити вказане майно за 310 000 доларів США. На підтвердження наміру придбати будинок і земельну ділянку та з метою забезпечення оформлення основного договору він сплатив відповідачу завдаток в загальному розмірі 115 000 доларів США. Однак договір купівлі-продажу не був укладений у визначений сторонами строк, оскільки вищезгадане майно, як в подальшому з`ясувалося, перебуває в іпотеці Акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк"). Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь 115 000 доларів США.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належне відповідачу майно, а саме: грошові кошти на банківських рахунках; земельну ділянку площею 1,4 га, кадастровий номер 6120488500:01:010:0033, яка розташована на території Тростянецької сільської ради Бережанського району Тернопільської області; земельну ділянку площею 0,0117 га, кадастровий номер 3223110100:01:002:0206, яка розташована по АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 121,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1807 га, кадастровий номер 3221284001:01:058:0019, яка розташована по АДРЕСА_3 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 ; однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6, а також - заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження вищезгаданого нерухомого майна.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що предметом спору є стягнення грошових коштів у розмірі 115 000 доларів США. Відтак існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на всіх банківських рахунках та інше майно, що належить ОСОБА_2 на праві власності. За умовами попереднього договору він сплатив відповідачу завдаток у розмірі 20 000 доларів США, тоді як решту грошових коштів (95 000 доларів США) - передав представнику ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 . Однак, посилаючись на те, що довіреність вже давно скасована, відповідач заперечує факт отримання 95 000 доларів США. Вважає, що дії ОСОБА_2, який відмовляється в добровільному порядку повернути сплачені ним кошти, свідчать про відсутність наміру виконувати можливе рішення суду про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2021 року у складі судді Сердинського В. С. заяву ОСОБА_1 задоволено. Вжито заходів забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 майно, а саме:

- земельну ділянку площею 1,4 га, кадастровий номер 6120488500:01:010:0033, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Тростянецької сільської ради Бережанського району Тернопільської області;

- земельну ділянку площею 0,0117 га, кадастровий номер 3223110100:01:002:0206, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок загальною площею 121,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,1807 га, кадастровий номер 3221284001:01:058:0019, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_3 ;

- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 ;

- однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 ;

- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 (право власності відповідача у майні складає 1/3 частку);

- грошові кошти на будь-яких банківських рахунках в межах суми позовних вимог у розмірі 115 000 доларів США, що еквівалентно 3 220 000 грн.

Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження вищезгаданого нерухомого майна.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що між сторонами дійсно існує спір, предметом позову, з яким звернувся ОСОБА_1, є матеріально-правова вимога до відповідача про стягнення грошових коштів у розмірі 115 000 доларів США, що еквівалентно 3 220 000 грн. Накладення арешту на належне відповідачу майно є співмірним із заявленими вимогами та гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на нерухоме майно до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси власника.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та особи, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - АТ "Мегабанк" задоволено. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2021 року скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вирішуючи питання про забезпечення позову, місцевий суд не з`ясував вартості нерухомого майна, про арешт якого просив позивач, а також не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, формально пославшись на норми процесуального законодавства та доводи заявника. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. У справі, яка переглядається, позивачем не наведено достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Та обставина, що частина належного ОСОБА_2 нерухомого майна з 2018 року перебуває в іпотеці АТ "Мегабанк", у зв`язку з чим банк має першочергове право на звернення стягнення на майно, не може бути оцінена як ухилення відповідача від виконання зобов`язання. Крім того, наклавши арешт на іпотечне майно, суд першої інстанції фактично вирішив питання про права, обов`язки та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мазур І. О. подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2021 року залишити в силі.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказала, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Вжитий місцевим судом захід забезпечення позову в цій справі є співмірним з вимогами щодо захисту прав заявника, спрямований на недопущення відчуження відповідачем як особою, за якою зареєстроване право власності, наявного в нього майна, за рахунок якого можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 115 000 доларів США, тобто значної суми. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на нерухоме майно до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси власника. Зважаючи на наявність іпотеки, розумним є забезпечити позов на все нерухоме майно ОСОБА_2, оскільки частина такого майна могла вибути з власності відповідача без можливості задовольнити вимоги позивача в порядку черговості. Суд апеляційної інстанції не навів достатніх аргументів того, яким чином накладення арешту на іпотечне майно впливає на права, обов`язки та інтереси АТ "Мегабанк" як іпотекодержателя. Більше того, апеляційний суд скасував усі заходи забезпечення позову, зокрема щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача на банківських рахунках у межах суми вимог, чим фактично позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси шляхом забезпечення належного виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У січні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мазур І. О. подала відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій просила відхилити його у зв`язку з необґрунтованістю.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В. від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області.

29 грудня 2021 року справа № 361/3446/21 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 20 червня 2022 року у зв`язку з обранням судді Ткачука О. С. до Великої Палати Верховного Суду призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року справу № 361/3446/21 передано судді-доповідачу Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. від 09 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник майновий спір, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 115 000 доларів США, що еквівалентно 3 220 000 грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що частина нерухомого майна, на яке ОСОБА_1 просив накласти арешт, є предметом іпотеки за іпотечним договором від 15 листопада 2018 року № 10-26/2018-МК-UAH-З-З, укладеним між ОСОБА_2 та АТ "Мегабанк" в забезпечення виконання умов кредитних договорів між АТ "Мегабанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тендертрейбуд".

Так, відповідачем в іпотеку АТ "Мегабанк" було передано:

- однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 ;

- житловий будинок загальною площею 121,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,0117 га, кадастровий номер 3223110100:01:002:0206, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельну ділянку площею 0,1807 га, кадастровий номер 3221284001:01:058:0019, яка розташована по АДРЕСА_3 .

Право власності відповідача у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_6, становить 1/3 частку.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

................

Перейти до повного тексту