ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № П/811/904/17
касаційне провадження № К/9901/41746/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі у тексті - Управління, позивач) на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 (суддя Хилько Л.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (судді: Шлай А.В., Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) у справі № П/811/904/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області до Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України (далі у тексті - ДП "ККХ №1", Підприємство) про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 284 826, 77 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України податковий борг з ПДВ у сумі 112 150, 77 грн. та з податку на прибуток у сумі 172 676, 00 грн.
09.08.2017 Підприємство подало до суду заяву про розстрочення виконання постанови від 18.07.2017 про стягнення податкового боргу у сумі 284 826, 77 грн із серпня 2017 року по липень 2020 року включно.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.08.2017, яка залишена в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, розстрочено виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 про стягнення з Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного агентства резерву України податкового боргу у загальному розмірі 284 826, 77 грн, на три роки зі сплатою кожного місяця по 7 911, 85 грн, починаючи з серпня 2017 року по червень 2020 року та 7 912, 02 грн у липні 2020 року.
Приймаючи рішення суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено, скрутне матеріальне становище Підприємства. Наведене свідчить про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення. Щодо наміру погашення заборгованості відповідач зазначав у суді апеляційної інстанції, що з часу прийняття судом рішення про сплату боргу, ним частково борг погашається, що не заперечувалось позивачем.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №805/2784/15-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.07.2022 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 19.07.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи. Зазначає, що Товариством не надано економічного обґрунтування, яке б свідчило про неможливість погашення податкового боргу та не погоджується із висновком суду, що дебіторська заборгованість у Держрезерву перед ДП "ККХ №2" може свідчити про відсутність можливості сплачувати до бюджету узгоджені суми зобов`язань, які стягнуто а судовим рішенням, скрутне матеріальне становище не є об`єктивною обставиною, наявність заборгованості є результатом провадження господарської діяльності. Посилається на те, що відповідно до пункту 100.5 статті 100 Податкового кодексу України підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. У касаційній скарзі Управління просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду повністю.
Підприємство у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів є обґрунтованими та законними, а доводи касаційної скарги дублюють зміст заперечень на позовну заяву та зміст апеляційної скарги.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції про задоволення зави про розстрочення виконання судового рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 КАС України (у редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною першою статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.