ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 818/1591/18
адміністративне провадження № К/9901/62629/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 (суддя Шаповалов М.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 (колегія у складі суддів Спаскіна О.А., Жигилія С.П., Любчич Л.В.)
у справі №818/1591/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 19.04.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 15.03.2018 № О-1691-1721/21-18, у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населених пунктів;
- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населених пунктів.
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018, позов задоволено.
3. 01.10.2018 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2018 відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено в задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання судових рішень.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.02.2018 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.
6. Листом від 15.03.2018 № О-1691-1721/21-18 відповідач відмовив в задоволенні заяви та повідомив позивачку про те, що відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 начальникам головних управлінь Держземагенства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у їхньому користуванні з 15.10.2014 забезпечити обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Згідно з листом від 14.03.2018 № 195 Косівщинська сільська рада Сумського району Сумської області висловила свою позицію щодо непогодження відведення позивачці земельної ділянки у власність. Згідно з розпорядженнями від 01.04.2014 № 333-р та від 22.09.2016 № 688-р передбачається розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, у тому числі за межами населених пунктів. Також зазначив, що Головне управління не може не приймати до уваги позицію сільської ради під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
7. Вважаючи дії відповідача незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно відмовив їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Таким чином, підстави для відмови позивачці в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні.
9. Відповідач заперечив та зазначив, що листом повідоми позивачку, що керувався рішенням колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 2/1, яким передбачене обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Листом від 14.03.2018 № 195 Косівщинська сільська рада Сумського району Сумської області не погодила відведення земельної ділянки позивачу. Головне управління не може не брати до уваги позицію сільської ради.
Також відповідач зазначив, що зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням в його дискреційні повноваження та виходить за межі адміністративного судочинства.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відмова відповідача в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є протиправною, оскільки суперечить ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Задоволення вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою у даному випадку не є втручанням суду в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Відповідач у касаційній скарзі покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Його доводи збігаються з аргументами, якими обґрунтовано заперечення проти позову.
12. Також відповідач покликається на те, що рішенням Господарського суду Сумської області від 12.07.2018 у справі № 920/61/18 визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки, яка є предметом розгляду у справі, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Косівщинська" та Сумською районною державною адміністрацією.
13. Відзив від позивача не надходив.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
15. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених ч. 3 ст. 2 КАС України.
17. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі- ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
18. Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок щодо прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.