ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 822/2206/16
касаційне провадження № К/9901/31009/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (судді: Білоус О.В., Курко О.П., Совгира Д.І.) у справі № 822/2206/16 за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1, позивач) до Кам`янець - Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в особі Ярмолинецького відділення, (далі у тексті - Подільська ОДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області в особі Ярмолинецького відділення щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 29.06.2015 № 7984-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила про протиправність застосування податковим органом у 2015 році положень ст. 267 ПК України та визначення їй податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік, посилаючись на те, що їх застосування може мати місце не раніше наступного бюджетного року, тобто не раніше 2016 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2015 № 7984-17. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що застосування контролюючим органом норм статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році, оскільки це суперечить принципу стабільності, визначеному в ст. 4 Податкового кодексу України.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 апеляційну скаргу Кам`янець-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в особі Ярмолинецького відділення задоволено, скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 та прийнято нове рішення у справі, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення тим, що питання сплати транспортного податку визначено виключно Податковим Кодексом України, а тому рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов`язок платника сплачувати податки та збори встановлені державою (в особі органу законодавчої влади), а належний позивачу на праві приватної власності транспортний засіб є об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні ст. 267 ПК України, й позивач відповідно є платником такого податку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте ним в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2016.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, вважає рішення прийнято без надання вірної правової оцінки обставинам справи, а саме: підпункту 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12, ст. 267 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами позивача транспортний податок підлягає сплаті лише у 2016 році після прийняття рішення місцевої ради про встановлення ставок такого.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.09.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 06.09.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 громадянці ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки INFINITI QX 80, реєстраційний номер НОМЕР_2, об`єм двигуна 5552, 2013 року випуску, дата реєстрації 29.11.2013.
29.06.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №7984-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25 000, 00 грн.
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо прийняття зазначеного акта індивідуальної дії, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Відповідно до статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким згідно зі статтею 267 ПК України було введено новий транспортний податок.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов`язків у яких виник спір) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 ст. 267 цього Кодексу, є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Застосовуючи вказані правові норми, апеляційний суд, окрім цього пославшись на норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12 ПК, зробив висновок, що Законом № 71-VIII з 01.01.2015 впроваджено транспортний податок як новий вид податку, який має справлятися у 2015 році на підставі ст. 267 ПК безвідносно до обставин прийняття місцевою радою відповідного рішення про його встановлення.