ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа №812/49/17
адміністративне провадження № К/9901/28401/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №812/49/17 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 (суддя Борзаниця С.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Гайдар А.В., Ястребова Л.В.),
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області звернулась до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків у банках, обслуговуючих боржника з податку на доходи у сумі 66938,87грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 позов задоволено частково.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову повністю.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 у справі №812/49/17.
Ухвалою суду від 05.09.2022 призначено справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження на 06.09.2022.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони у справі її правонаступником.
Враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави клопотання позивача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, перебуває на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку, як платник податків за основним місцем обліку, та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України (а.с. 16, 34-35).
Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002481702 від 10.04.2014 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкції у сумі 65837,76грн. (а.с.15)
Відповідачем подано до ДПІ у м. Лисичанську наступні декларації:
Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною - особою підприємцем від провадження господарської діяльності за 2013 рік №9088957155 в розмірі квартальних авансових платежів, що підлягають оплаті до бюджету у наступному за звітним році складає 874,47грн. (а.с.10).
Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною - особою підприємцем від провадження господарської діяльності за 2014 рік №9079963705 від 05.02.2015 в розмірі квартальних авансових платежів, що підлягають оплаті до бюджету у наступному за звітним році складає 347,25грн. (а.с.11);
Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік від 02.02.2016 №9274724206 в розмірі 3743,74грн. з податку на доходи фізичних осіб (а.с.12-13).
На підставі статті 59 ПК України контролюючим органом виставлено податкову вимогу №71-25 від 21.01.2015, яку направлено на адресу відповідача (арк. спр. 14).
У зв`язку з несплатою податкових зобов`язань з податку на доходи у строки, передбачені законодавством, у відповідача виник податковий борг на суму 64617,77грн, пеня 2321,10грн, загальна сума боргу 66938,87грн. Оскільки податковий борг відповідача залишається несплаченим, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Судом першої інстанції позов задоволено частково. Судовим рішенням ухвалено стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 6007,21грн. на користь Державного бюджету України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд врахував факт наявності самостійно визначених відповідачем податкових зобов`язань та відсутність доказів їх сплати, а також наявність скасованого рішенням суду, яке набрало законної сили, податкового повідомлення-рішення. Таким чином, підлягають задоволенню вимоги про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6007,21грн., який до теперішнього часу в добровільному порядку не сплачено, сума податкового боргу є узгодженою.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено, посилаючись на те, що суд першої інстанції не перевірив та не з`ясував наявність у відповідача податкового боргу за самостійно узгодженими податковими зобов`язаннями у сумі 6007,21грн., тоді як обліковою карткою платника податків підтверджується своєчасна сплата податків та авансових платежів відповідачем до бюджету та їх спрямування податковим органом на погашення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням №0002481702 від 10.04.2014, яке на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції було скасовано судовим рішенням.
Вважаючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, податковий орган звернувся з касаційної скаргою. В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що відмовляючи у задоволенні позову, суд посилався на рішення суду, яке набрало законної сили про скасування податкового повідомлення-рішення та врахував наявність переплати. При цьому, на момент винесення оскаржуваного рішення відповідно до облікової карти платника податку за відповідачем обліковується сума наявного податкового боргу у цій справі, таким чином, при розгляді справи не було повністю досліджено наявні матеріали, що призвело до надання неналежної оцінки обставинам справи. З урахуванням викладеного, податковий орган просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач скористався правом заперечити проти касаційної скарги. У відзиві відповідач зазначає про необґрунтованість касаційної скарги, посилається на те, що податковий орган спрямував платежі відповідача, сплачені у 2013-2016 роках за самостійно визначеними зобов`язання у 2013-2015 роках, на погашення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням, яке скасовано у судовому порядку. Як слідує, відповідач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Визначення понять податкового законодавства передбачено статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків визначається календарною датою.
Як унормовано статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.