ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 825/1341/17
касаційне провадження № К/9901/31364/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 (суддя Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 (судді: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі у тексті - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.02.2017 № 001371700,
У С Т А Н О В И В:
29.08.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду із позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви, до Головного управління ДФС у Чернігівській області, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2017 № 001371700.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 30.11.2017, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 22.02.2017 №001371700. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду України від 30.11.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.09.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.09.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 02.02.2005 ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, є платником єдиного податку третьої групи.
03.12.2016 головним держревізором-інспектором податкового органу проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачкою узгодженого податкового зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб, за результатами якої складено акт №1455/25-22-13-02-18.
Відповідно до акта перевірки, податковим органом встановлено порушення пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, а саме: порушила терміни сплати 19.02.2016, 20.05.2016 та 19.08.2016.
На підставі вищевказаних висновків Чернігівською ОДПІ винесено позивачу податкове повідомлення-рішення від 06.12.2016 № 0026471302, вважаючи останнє протиправним, ФОП ОСОБА_1 оскаржила його в адміністративному порядку та рішенням ГУДФС у Чернігівській області від 30.01.2017 № 16/ФОП/25-01-10-01-05 за результатами розгляду скарги позивача, яку було частково задоволено, скасовано це податкове повідомлення-рішення у частині суми 1 930, 71 грн. У частині суми 3 862, 03 грн - залишено без змін.
Враховуючи вищенаведене, ГУДФС у Чернігівській області 22.02.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001371700 (із розрахунком), яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату (неперерахування) фізичною особою авансових внесків з єдиного податку в сумі 3 862 ,03 грн.
У подальшому за результатами процедури адміністративного оскарження цього податкового повідомлення-рішення, воно залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду із відповідним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів, виходили з наступних мотивів.
Так, згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1. Податкового кодексу України).
Як визначено у п. 294.1. ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Пунктом 49.18 Податкового кодексу України встановлені строки подання податкових декларацій, а саме: податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України).
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних норм 17.01.2016 ФОП ОСОБА_1 подала до ДПІ у м. Чернігові звітну (за 2015 рік) податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, прийняту контролюючим органом 17.01.2016.
При цьому, відповідно до змісту вказаної декларації позивачем під час її заповнення було допущено арифметичну помилку, а саме: у рядку 13 не вказано сума раніше сплаченого податку за попередні звітні періоди (1-3 квартали 2013 року) в сумі 9 660, 00 грн.
Щодо правомірності подання уточнюючого розрахунку платником податків до податкової декларації, колегія Верховного Суду зазначає таке.
Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;