1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 759/14917/19

провадження № 51-4188км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Слинька С. С.,

суддів: Марчука О. П., Яковлєвої С. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапон С. А.,

прокурора Матюшевої О. В.,

засуджених: ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_2,

захисників: Омеляна І. В., Панова Л. В.,

потерпілого ОСОБА_3,

перекладача Салманова М. У.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010007648, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там же, такого, що судимості не має,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Ленкорані Азербайджанської Республіки, громадянина Азербайджану, не зареєстрованого на території України без визначеного місця проживання, такого, що судимості не має,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 та його захисника Омеляна І. В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, до покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна засуджено:

- ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187КК України на строк 8 років, ч. 3 ст. 289 КК України на строк 9 років. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років;

- ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України на строк 8 років, ч. 3 ст. 289 КК України на строк 9 років. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вирішено питання щодо обчислення строків відбування покарання, процесуальних витрат і долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком районного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими в тому, що вони за попередньою змовою між собою й особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, вчинили кримінальні правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, не маючи постійного місця роботи й інших джерел заробітку, спілкуючись між собою у не встановлені досудовим розслідуванням місці та час, вирішили здобувати кошти для особистих потреб шляхом незаконного заволодіння грошима і майном громадян, приведених у безпорадний стан речовинами психотропної дії та вступили між собою в попередню злочинну змову.

З метою виявлення громадян, майном яких можна було заволодіти шляхом розбою, ОСОБА_1 здійснював моніторинг соціальних мереж в інтернеті, у результаті чого 11 квітня 2019 року в денний час у мережі Інтернет познайомився із ОСОБА_3, якому запропонував зустрітися того ж вечора, на що останній погодився.

Надалі 11 квітня 2019 року у вечірній час ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи разом із ОСОБА_3 у приміщенні заздалегідь орендованої кімнати № 35 хостела, розташованого на вул. Стуса, 22 у м. Києві, під час спільного розпивання спиртних напоїв, з метою незаконного заволодіння майном ОСОБА_3 підсипали останньому у спиртний напій невизначену психотропну речовину, внаслідок вживання якої потерпілий втратив свідомість. Після цього ОСОБА_1, ОСОБА_2 та особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, реалізуючи свій злочинний умисел, незаконно заволоділи ключами від автомобіля "Subaru XV", державний номер НОМЕР_1, належного потерпілому, та майном останнього на загальну суму 20 200 грн. Заволодівши вищевказаним автомобілем, який перебував на майданчику біля будинку № 22 по вул. Стуса, в салоні якого були розміщенні окуляри для водіння у шкіряному футлярі коричневого кольору, вартістю 11 000 грн і гроші в сумі 7 000 грн змовники зникли з місця вчинення злочину на ньому. Крім того, вказані особи під час руху пошкодили викрадений автомобіль, у зв`язку із чим залишили його біля будинку № 30/33 на вул. Павлівській у м. Києві. У результаті таких протиправних дій потерпілому було завдано майнової шкоди на загальну суму 69 213,16 грн.

Судові рішення щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку не оскаржуються.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі захисник Омелян І. В. в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Захисник вказує на те, що місцевий суд не довів наявності в діях ОСОБА_2, умислу на вчинення розбою та угону транспортного засобу потерпілого ОСОБА_3 . Наголошує, що в матеріалах провадження відсутні докази того, що ОСОБА_2 вчинив напад на потерпілого, поєднаний із насильством, небезпечним у момент заподіяння, для заволодіння майном потерпілого. Захисник заперечує наявність попередньої змови в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вчинення інкримінованих їм дій. Вказує, що в ході досудового розслідування правоохоронні органи не забезпечили ОСОБА_2 правом користуватися послугами перекладача. Наголошує, що його затримання та складання відповідного протоколу було здійснено без участі перекладача. Також вручення його підзахисному повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованих ОСОБА_2 злочинів було здійснено не тією мовою, якою він володіє. Матеріали досудового розслідування всупереч вимогам ст. 290 КПК України під час закінчення досудового розслідування не були відкриті стороні захисту та обвинуваченому. Крім того, стверджує, що місцевий суд безпідставно визнав допустимим доказом протокол огляду місця події від 12 квітня 2019 року, оскільки цю слідчу дію, а по суті обшук, було проведено в житлі без згоди його власника і за відсутності відповідної ухвали слідчого судді. При цьому вказує, що огляд місця події було проведено до відібрання зави від потерпілого про вчинення злочину, тобто до внесення відомостей до ЄРДР та за відсутності підстав для здійснення цієї слідчої дії як невідкладної. Також наголошує про наявність у матеріалах провадження розбіжностей, а саме в зазначенні адреси, за якою було проведено вищевказаний огляд місця події. При цьому суд апеляційної інстанції, на думку захисника, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення й постановив рішення, яке не відповідає положенням, передбаченим ст. 419 КПК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування заявлених вимог зазначає, що стороною обвинувачення в суді першої інстанції не було доведено наявності в його діях складу злочинів, передбачених статями 187, 289 КК України, у тому числі такої кваліфікуючої ознаки, як застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я, оскільки висновками експертів не встановлено відповідного. Наголошує, що його затримання та взяття під варту було здійснено незаконно та без участі захисника і перекладача, при тому, що правоохоронні органи розуміли і знали, що він є громадянином іншої країни та не володіє українською мовою. Крім того, засуджений вважає протокол огляду місця події 12 квітня 2019 року недопустимим доказом через те, що слідчу дію було здійснено у житлі до повідомлення потерпілого про злочин, без ухвали слідчого судді та без його згоди. Також вказує про наявність у матеріалах провадження розбіжностей, а саме в зазначенні адреси, за якою проведено огляд місця події. На його думку апеляційний суд не в повному обсязі перевірив доводи апеляційних скарг і постановив рішення, яке не відповідає положенням, передбаченим ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Захисник Омелян І. В. та засуджений ОСОБА_2, висловивши свої доводи на підтримання касаційних скарг, кожен окремо, просили скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник Панов Л. В. та засуджений ОСОБА_1, висловивши свої доводи, просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Потерпілий ОСОБА_3 просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор Матюшева О. В. просила касаційні скарги залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.

При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_2 і його захисника Омеляна І. В., оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду (відповідно до вимог ст. 438 КПК України) в касаційному порядку не підлягають.

Під час розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.

Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів, зокрема, апеляційних скарг із доповненнями засудженого ОСОБА_2 та його захисника на підставах неповноти судового розгляду і невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, у своєму рішенні навів докладні мотиви свого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно й усебічно розглянути провадження та дати правильну оцінку вчиненому.

За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні умисних дій за попередньою змовою групою осіб, які виразилися в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), та в незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.

При цьому доводи захисника та засудженого ОСОБА_2 про його непричетність до вчинення вищевказаних злочинів суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили й обґрунтовано визнали такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження засуджений ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, не визнав.

Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання, надані під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_3 та експертом ОСОБА_5 .

Показання вказаних осіб місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 12 квітня 2019 року, (встановлено місце скоєння кримінального правопорушення та вилучено, крім іншого, 15 слідів папілярних узорів, пігулку жовтого кольору і два прозорих скляних стакани), протоколах прийняття заяв від потерпілого ОСОБА_3 про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення від 12 квітня 2019 року, протоколі огляду місця події від 13 квітня 2019 року (ділянка місцевості, яка розташована біля будинку № 30/33 на вул. Павлівській у м. Києві, де було виявлено автомобіль "Subaru XV", державний номер НОМЕР_1, який належить потерпілому ОСОБА_3, та вилучено, крім іншого п`ять слідів папілярних узорів), протоколі тимчасового доступу до речей і документів із додатками від 17 травня 2019 року (вилучено відеозаписи із камери відеонагляду, встановленої у банкоматі АТ КБ "ПриватБанк", розташованому на просп. Перемоги, 136 у м. Києві), протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 травня 2019 року (потерпілий ОСОБА_3 серед пред`явлених фотознімків упізнав особу зображеного за № 2, яка за зовнішніми ознаками схожа на ОСОБА_1 і яка скоїла щодо нього злочин у вечірній час 11 квітня 2019 року в кімнаті хостела на вул. В. Стуса у м. Києві), протоколах тимчасового доступу до речей і документів з додатками від 15 травня, 13, 14 та 18 червня 2019 року (отримано дані операторів мобільного зв`язку щодо дати, часу і тривалості вхідних та вихідних телефонних з`єднань, із посиланням на ретранслятор та прив`язку до базових станцій і їх адресу, адресу місцеперебування абонента телефонних номерів у момент кожного вхідного та вихідного телефонного з`єднання із зазначенням типу з`єднання, змісту вхідних та вихідних SMS-повідомлень, інформацію про GPRS-трафік, з урахуванням нульових дзвінків мобільних телефонів потерпілого ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ), протоколі огляду предмета та документів, а також аналізу інформації від 10 серпня 2019 року (за результатами аналізу технічної інформації моніторингу з`єднань і абонентських номерів було встановлено, що ОСОБА_3 11 квітня 2019 року у вечірній час перед вчиненням стосовно нього злочину прибув до ТЦ "VMB", розташованого на просп. Перемоги, 136 у м. Києві, також останній перебував у зоні дії базової станції АТС-450, існуюча вежа охоплює ділянку місцевості, де розташований будинок № 22, що на вул. В. Стуса в м. Києві. Протягом вказаного часу абонент НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 ) контактував з абонентом НОМЕР_3 ( ОСОБА_2 ) У період з 16 по 23 квітня 2019 року мобільний термінал викраденого в ОСОБА_3 мобільного телефону потрапив у зону дії базової станції, розташованої на вул. Ушинського, 4 в м. Києві, а саме за місцем розташування радіоринку, після чого операторами зв`язку більше не ідентифікувався. У день вчинення злочину стосовно потерпілого ОСОБА_3, абонент НОМЕР_3 ( ОСОБА_2 ) користувався двома мобільними терміналами. Протягом зазначеного часу цей абонент контактував з абонентом НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 ) та перебував на ділянках місцевості, розташованої на території Святошинського району м. Києва, за місцем зустрічі із ОСОБА_3 та в місці розташування хостела. Також було встановлено, що абонент НОМЕР_3 ( ОСОБА_2 ) 12 квітня 2019 року о 02:08 год, перебував за адресою: вул. Жилянська, 107, м. Київ, що поряд із вул. Павлівською, 30/33, де був виявлений викрадений автомобіль потерпілого ОСОБА_3 ), протоколі огляду предмета та документів від 10 серпня 2019 року (проведено огляд вилучених відеозаписів із камери відеонагляду, встановленої в банкоматі АТ КБ "ПриватБанк" де зафіксовано особу, яка за зовнішніми ознаками схожа на ОСОБА_1 та яка використала банківську картку потерпілого ОСОБА_3 під час зняття готівки), протоколі огляду предмета та документів від 10 серпня 2019 року, довідці Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 12 квітня 2019 року ( ОСОБА_3 перебував у відділенні токсикології з діагнозом "гостре отруєння невідомою психотропною речовиною середнього ступеня важкості"), протоколі тимчасового доступу до речей і документі з додатком від 06 травня 2019 року (вилучено медичну картку стаціонарного хворого № 7456 ОСОБА_3 ), довідці Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва від 19 липня 2019 року № 1667/Б (12 квітня 2019 року за адресою: вул. Паньківська, 11, м. Київ, був зареєстрований один виклик, за яким був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги за №1391 до ОСОБА_3 ), копії виписки АТ КБ "ПриватБанк" по картці рахунку, який належить ОСОБА_3 (12 квітня 2019 року в банкоматі, що на просп. Перемоги, 136 у м. Києві було знято грошові кошти в сумі 4 000 грн), висновку експерта від 15 травня 2019 року № 17-1/677 (вилучені 12 квітня 2019 року під час огляду місця події, а саме кімнати АДРЕСА_2, сліди пальців руки розмірами по осях 18х23 мм, 20х19 мм та 15х17 мм, залишені ОСОБА_3 ), висновку експерта від 23 травня 2019 року №11-2/2635 (у наданій на дослідження таблетці жовтого кольору масою 0,250 г не виявлено наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих та отруйних лікарських засобів. У нашаруваннях на внутрішніх поверхнях наданих на дослідження об`єктів та в досліджуваній рідині не виявлено наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих та отруйних лікарських засобів. Однак у дослідницькій частині висновку зазначено, що в результаті аналізу отриманої хроматографи та перевірки характеристичних піків і їх масспектрів по електронній базі даних установлено, що піки із часом утримання RT=21,8 відповідають клозапіну у випадку об`єктів 1 (таблетки жовтого кольору з розподільчою рискою з однієї сторони масою 0,250 г) і 2 (прозорий скляний стакан). Зазначено, що клозапін до наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних лікарських засобів не належить), висновку експерта від 29 червня 2019 року №13-3/229 (матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу - автомобіля "Subaru XV", державний номер НОМЕР_1, на момент незаконного заволодіння ним, на дату оцінки міг становити 69 213,16 грн), висновку експерта від 11 липня 2019 року № 17-1/1004 (вилучені 12 квітня 2019 року під час огляду місця події, а саме кімнати АДРЕСА_2, сліди ділянки долонної поверхні руки та сліди пальців руки з розмірами по осях 24х35 мм, 19х12 мм, 20х14 мм, 22х49 мм, 12х14 мм, 18х17 мм залишені ОСОБА_1, сліди пальців руки з розмірами по осях 26х14 мм, 20х25 мм та 18х14 мм залишені ОСОБА_2, вилучені 13 квітня 2019 року під час огляду місця події, а саме автомобіля "Subaru XV", державний номер НОМЕР_1, виявленого біля будинку № 30/33 на вул. Павлівській у м. Києві, сліди пальців рук, із розмірами по осях 31х23 мм., 25х18 мм та 17х16 мм залишені ОСОБА_1 ), висновку експерта від 17 липня 2019 року № 042-1094-2019 (відсутність медичної документації, у тому числі результатів додаткових досліджень, не дозволяє судити про характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень згідно з підпунктами 4.13.1; 4.13.4 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень), а також даними, що містяться на відеозаписі, долученому до протоколу огляду предмета і документів від 10 серпня 2019 року (зображено осіб, що купують продукти в приміщенні магазину "АТБ" ТОВ "АТБ-маркет", розташованому на пр. Перемоги, 136 у м. Києві, які за зовнішніми ознаками схожі на ОСОБА_2, ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 ).

Уся сукупність зібраних у провадженні доказів була ретельно проаналізована судом, у тому числі й було проведено ретельний аналіз тверджень ОСОБА_2 про його непричетність до вчинення злочинних дій щодо ОСОБА_3, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність його винуватості у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень, зокрема і в частині підтвердження попередньої змови обвинувачених про вчинення злочину групою осіб.

Місцевий суд перевірив доводи засуджених про те, що майном потерпілого заволодів тільки ОСОБА_1, а ОСОБА_2 до цього не був причетний, а також про заперечення щодо застосування до потерпілого лікарського препарату - клозапіну та обґрунтовано визнав їх безпідставними, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що під час судового засідання обвинувачені неодноразово змінювали свої показання.

Твердження в касаційних скаргах про відсутність у діях засуджених попередньої змови на вчинення злочину є безпідставними.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

При цьому під час вчинення злочину кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового провадження в місцевому суді потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що через мережу інтернет познайомився із ОСОБА_1 та домовився зустрітися з ним. Після роботи він і ОСОБА_1 зустрілися, останній познайомив його із ОСОБА_2 . Вони разом купили алкогольні напої та закуску і на його автомобілі доїхали до місця де обвинувачені винаймали кімнату хостела. Там вони спілкувалися, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 почали випивати. Вони виходили на вулицю, оскільки ОСОБА_2 стало погано. Коли повернулися до кімнати, ОСОБА_1 зробив йому коктейль, після вживання якого йому різко стало погано, тому він вирішив покинути кімнату. Потерпілий прийшов до свого автомобіля, сів за кермо, однак ОСОБА_1 підійшов до нього та забрав ключі від автомобіля. Після цього він на деякий час втратив свідомість. Трохи пізніше прокинувся та побачив, що ОСОБА_1 сидів поруч у його автомобілі, ззаду сидів ОСОБА_2 і ще двоє невідомих йому людей. ОСОБА_2 казав йому, що все буде добре. Йому здавалося, що вони кудись їхали, окрім марева нічого не бачив. Також він точно пам`ятає, як ОСОБА_1, ОСОБА_2 і невідома особа заводили його назад до кімнати хостела у якій вони спілкувалися. Там він прийшов до тями наступного дня без особистих речей, кімната була зачинена.

Дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що дії ОСОБА_2, ОСОБА_1 й осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, були послідовними, узгодженими й охоплювалися єдиним умислом, співучасники разом застосовували насильство до потерпілого, а потім заволоділи його майном.

Таким чином, доводи касаційних скарг про відсутність у діях засуджених попередньої змови на вчинення злочину не знайшли свого підтвердження.

Доводи захисника та засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими.

Статтею 187 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій).

Статтею 289 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом. При цьому частиною 3 вказаної статті, передбачено кримінальну відповідальність за дії, зазначені в ч. 1 або ч. 2 ст. 289 КК України, вчиненні організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Під нападом за вищевказаними нормами слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в ч. 1 ст. 187 та в ч. 3 ст. 289 КК України.

Застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном потрібно розглядати як насильство і залежно від того, чи було воно небезпечним для життя або здоров`я, кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 186 КК України або за відповідною частиною ст. 187 цього Кодексу.

При цьому колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що небезпечне для життя чи здоров`я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Як установив суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи спільно та маючи умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_3, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, перебуваючи у приміщенні кімнати і користуючись тим, що останній не спостерігав за їхніми діями, додали до спиртного напою невідому речовину психотропної дії, внаслідок вживання якої потерпілий втратив свідомість. Після цього ОСОБА_1, ОСОБА_2 та особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, реалізуючи свій злочинний умисел, заволоділи майном ОСОБА_3, зокрема і його транспортним засобом.

Як видно з описової частини висновку експерта від 17 липня 2019 року № 042-1094-2019, ОСОБА_3 був доставлений 12 квітня 2019 року о 18:40 (виклик прийнятий о 16:53) каретою швидкої допомоги до Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги у важкому стані у свідомості та зі скаргами на загальну слабкість і запаморочення. Заключний клінічний діагноз: гостре отруєння невідомою психотропною речовиною. Також, як убачається із цього висновку, експерт витребував медичну документацію щодо ОСОБА_3, яку не було надано. Відповідно до висновків цієї експертизи відсутність медичної документації, у тому числі результатів додаткових досліджень, не дозволяє судити про характер та ступень тяжкості тілесних ушкоджень згідно з підпунктами 4.13.1; 4.13.4 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.


................
Перейти до повного тексту