Постанова
Іменем України
01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 711/1721/17
провадження № 51-4697 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
в режимі відеоконференції захисника Свистун Ю.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Дедусь О.І. на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 12016251010009729 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Зугдіді Грузія, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у таємному викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, за наступних обставин.
Так, 29 грудня 2016 року приблизно о 10:00, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб з двома іншими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, перебуваючи неподалік магазину "Новус", що на бульварі Шевченка 399/2 у м. Черкаси, заволодів майном потерпілого ОСОБА_2 на суму 151 800 грн, що більш ніж у сто разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу прокурора Дедусь О.І. залишено без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Дедусь О.І. просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевий суд, постановляючи виправдувальний вирок, упереджено підійшов до оцінки доказів сторони обвинувачення, не перевірив їх з точки зору належності, допустимості та достатності. При цьому місцевий суд у мотивувальній частині вироку не навів достатніх обґрунтувань, за яких взяв до уваги докази сторони захисту, та відкинув докази сторони обвинувачення. Зокрема, місцевий суд залишив поза увагою послідовні показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також залишив поза увагою наявні у матеріалах кримінального провадження докази, такі як протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та заяву потерпілого ОСОБА_2 від 29 грудня 2016 року, протоколи огляду місця події від 29 грудня 2016 року, відеозапис з камери відеоспостереження будинку № 399/2 на бульварі Шевченка у м. Черкаси та протокол огляду диска з вказаним відеозаписом від 29 грудня 2016 року, протокол огляду автомобіля "ВАЗ-2109" від 29 грудня 2016 року, постанови про визнання цих предметів речовими доказами, протокол впізнання ОСОБА_1 за фотознімками від 30 січня 2017 року, проведеного за участі свідка ОСОБА_3 . Таким чином, вважає, що місцевим судом порушено вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду та надання належної оцінки всім обставинам у їх сукупності. Переглядаючи вирок суду в апеляційному порядку, апеляційний суд залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення, проявив упередженість при аналізі доводів апеляційної скарги прокурора, вибірково підійшов до дослідження матеріалів кримінального провадження. Зокрема, у порушення вимог статей 91, 94 КПК України, апеляційний суд не надав будь-якої оцінки показанням потерпілого ОСОБА_2 про обставини викрадення його майна, не врахував доводи прокурора про обізнаність намірів та спільні дії ОСОБА_1 з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, а в ухвалі не зазначив підстав, з яких визнав такі доводи необґрунтованими. Вважає, що апеляційний суд без безпосереднього дослідження доказів, які мають вирішальне значення для встановлення обставин кримінального провадження, погодився із оцінкою вказаних доказів, яку їм надав місцевий суд, однак не усунув всі невідповідності та протиріччя, на які вказував в апеляційній скарзі прокурор. Наголошує, що апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги статей 22, 23, 404 КПК України, та не створив необхідних умов для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав. Крім того, постановляючи ухвалу, апеляційний суд не навів переконливих аргументів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора, ретельно їх не проаналізував та не надав на них вичерпної відповіді. Таким чином, стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, що є підставою для її скасування.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Гошовська Ю.М., а також захисник Свистун Ю.Л. не підтримали касаційну скаргу прокурора Дедусь О.І., просили вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги.
У своїй касаційній скарзі прокурор Дедусь О.І. ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, оскільки, на її думку, зазначені судові рішення постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
З такими твердженнями прокурора колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
З огляду на встановлені обставини та досліджені докази під час ухвалення вироку, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому. Як вбачається зі змісту вказаного вироку, місцевий суд з наведенням докладних мотивів обґрунтував свій висновок.
Таким чином, суд першої інстанції, виконуючи вимоги статей 85, 86, 94 КПК України, зробив ґрунтовний аналіз наявних доказів та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Відповідно до вироку, мотивуючи свої висновки щодо невинуватості ОСОБА_1, місцевий суд зазначив про необґрунтованість та неконкретність висунутого йому обвинувачення, оскільки версія обвинувачення не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.
Такі висновки суд зробив на підставі проаналізованих та зіставлених у сукупності показань виправданого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 .
Зокрема, зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_1 під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та пояснив, що в кінці грудня 2016 року на прохання двох малознайомих уродженців із Грузії на автомобілі приїхав із м. Дніпра до м. Черкаси, щоб деякий час перевозити їх за певну плату, оскільки думав, що зазначені особи займаються торгівлею. Так, 29 грудня 2016 року на прохання одного із пасажирів зупинив автомобіль біля магазину "Новус". Вважаючи, що пасажир пішов ненадовго, він не глушив двигун автомобіля. Через невеликий проміжок часу вказаний пасажир повернувся до автомобіля, зачинив двері та вони всі разом продовжили рух. По дорозі їх наздогнав інший автомобіль, який перегородив дорогу, у зв`язку з чим він зупинився. Пасажири, які сиділи в салоні його автомобіля, вибігли та одного із них почали переслідувати незнайомі люди. Вказана ситуація його налякала, через що він поїхав з місця пригоди, однак невдовзі був затриманий працівниками поліції.
Також місцевим судом взято до уваги та надано відповідну правову оцінку в сукупності з іншими доказами показанням потерпілого ОСОБА_2, який пояснив суду, що брав участь у будівництві ресторану неподалік магазину "Новус" у м. Черкаси. 29 грудня 2016 року він приїхав до новобудови на автомобілі, отримав від замовника будівництва кошти, які поклав до портфеля, а портфель помістив у салон автомобіля, при цьому автомобіль не зачинив. Стоячи біля автомобіля спілкувався із ОСОБА_5, коли звернув увагу як ОСОБА_4 з другого поверху будівлі подавав йому якісь знаки, а потім вийшов та повідомив, що невідома особа взяла щось з його автомобіля. Обернувшись він побачив, як невідомий чоловік на протилежній стороні вулиці йде з його портфелем у руках, після чого сідає в автомобіль із відчиненими дверима та заведеним двигуном, а вказаний автомобіль рушає. Потерпілий зупинив попутний транспорт та почав переслідувати цей автомобіль. Коли він його наздогнав, з автомобіля вибігло двоє чоловіків, а автомобіль поїхав далі. У подальшому водій транспортного засобу, на якому здійснювалось переслідування, відмовився їхати далі. Потерпілий запам`ятав номерні знаки, на якому переміщалися злочинці, та викликав поліцію. Невдовзі працівники поліції йому повідомили, що вказаний автомобіль затримали та оглянули біля с. Червона Слобода Черкаського району. Крім того, зазначив, що через певний час йому повернули портфель з документами, однак грошей у ньому не було. Також вказав, що на будівництві велося відеоспостереження, а відеозапис був продемонстрований працівникам поліції.