Постанова
Іменем України
01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 333/5997/19
провадження № 51-4757 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
в режимі відеоконференції захисника Козара М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Козара М.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019080040002753 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вказаним вироком також вирішено питання щодо судових витрат та долі речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 15 серпня 2019 року в період часу приблизно з 20:00 по 20:20, перебуваючи біля приміщення кафе "Золота рибка", що на вул. Ситова, 18 у м. Запоріжжі, маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, в ході словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин з раніше знайомим ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання наслідку у виді смерті, завдав останньому руками, ногами та каменем не менше дев`яти ударів по голові та тулубу, чим заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці події.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу захисника Козара М.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, в вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2021 року - без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник Козар М.В. ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що місцевий суд помилково оцінив докази, надані стороною обвинувачення, та дійшов неправильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Вказує, що в ході судового розгляду ОСОБА_1 категорично заперечив наявність у нього умислу на вбивство ОСОБА_2 . Засуджений наголошував, що ОСОБА_2 перший завдав йому удар, після чого він повалив останнього на землю та завдав близько восьми ударів. Після того ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 удар каменем по потилиці, однак останній перебував у свідомості та спілкувався з ним. З огляду на викладене вважає, що поведінка як засудженого, так і загиблого, характер та локалізація поранень, зокрема хаотичне завдання ударів у різні частини тіла, свідчать про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вбивство. Наголошує, що ОСОБА_1 усвідомлював та розумів суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок його поведінки буде заподіяно шкоду здоров`ю ОСОБА_2, однак у своїй свідомості не конкретизував яку саме шкоду буде фактично заподіяно ОСОБА_2 від отриманого удару каменем по голові. Стверджує, що у такому випадку ОСОБА_1 діяв із невизначеним умислом, що вказує про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, оскільки дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України. Суд апеляційної інстанції вказаним обставинам оцінку не надав, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Козар М.В. підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор Гошовська Ю.М. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник вказує, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на заподіяння смерті іншій людині, оскільки такі висновки не ґрунтуються на досліджених доказах, зокрема, на показаннях самого ОСОБА_1, який категорично заперечив свою винуватість саме у вчиненні вбивства ОСОБА_2 .
Таким чином, захисник вважає, що місцевим судом, з чим безпідставно погодився й суд апеляційної інстанції, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
З такими доводами захисника, що викладені в касаційній скарзі, колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Як визначено диспозицією ч. 1 ст. 115 КК України, умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, оскільки такі дії винної особи підлягають кваліфікації за ч. 2 ст.121 КК України.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів із матеріальним складом і змішаною формою вини та виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.
Як вбачається зі змісту вироку, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання наслідку у виді смерті, завдав ОСОБА_2 руками, ногами та каменем сукупно не менше дев`яти ударів по голові та тулубу, чим заподіяв йому тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці події.
До таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань засудженого ОСОБА_1, який вказав, що саме він завдав ОСОБА_2 ударів руками, ногами по голові та тулубу, а також не заперечував того факту, що завдав один удар каменем по голові останнього, в той час, коли ОСОБА_2 сидів обпершись об стіну. При цьому допомогу ОСОБА_1 ОСОБА_2 не надав.
Зазначені висновки судом обґрунтовано також показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Крім того, місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину дані, що містяться у:
- протоколі огляду трупа від 16 серпня 2019 року та висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 № 2984 від 16 серпня 2019 року, у яких детально описані виявлені тілесні ушкодження, а також причина смерті ОСОБА_2 ;
- висновку комісійної судово-медичної експертизи № 294/к від 10 жовтня 2019 року щодо походження та механізму утворення виявлених на трупі ОСОБА_2 тілесних ушкоджень;
- проколі огляду DVD-диску від 16 серпня 2019 року, на якому зафіксовано конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- протоколі огляду мобільного телефону від 16 серпня 2019 року;
- протоколі огляду від 17 серпня 2019 року, відповідно до якого під час огляду біля кафе "Золота рибка" виявлено камінь невизначеної форми із слідами речовини темного кольору;
- заяві ОСОБА_1 про добровільну видачу ключів з біркою № 85 від камери схову магазину "АТБ";
- протоколі огляду від 17 серпня 2019 року, відповідно до якого з камери схову № 85 у приміщенні магазину "АТБ" виявлено пакет білого кольору з речами, залишеними ОСОБА_1 ;