ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 478/1000/20
провадження № 51-5756км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020150240000172, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Юр`ївка Братського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз - 14 травня 2019 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 345, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 місяців 20 днів із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, 3 квітня 2020 року звільненого у зв`язку з відбуттям покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 395 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 395 КК, і призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ст. 395 КК у виді арешту на строк 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 травня 2020 року приблизно в обідню пору, точного часу не встановлено, з метою незаконного заволодіння чужим майном зайшов на територію будинку АДРЕСА_2, де мешкав ОСОБА_2, і проник у погреб, звідки таємно викрав двигун асинхронний вартістю 783,33 грн, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_1 7 червня 2020 року, всупереч забороні покидати постійне місце проживання без дозволу працівників поліції, порушив правила адміністративного нагляду, встановленого Херсонським районним судом Херсонської області, та поїхав у справах до м. Миколаєва, не повідомивши про це працівників поліції. Із зазначеного міста ОСОБА_1 повернувся 10 червня 2020 року.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу засудженого залишив без задоволення, а вирок суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду (ст. 411 КПК), істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вказує на необґрунтованість кваліфікації його дій за кваліфікуючою ознакою "крадіжка, поєднана з проникненням у інше приміщення", оскільки вважає, що його вину, а саме у проникненні до погреба, не доведено та не підтверджено доказами. Зазначає, що апеляційний суд не викликав його та захисника на розгляд апеляційної скарги сторони захисту, чим порушив права засудженого.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 395 КК у касаційному порядку не оскаржуються, тому не переглядаються.
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями в частині його засудження за ч. 3 ст. 185 КК і вважаючи, що його засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на неповноту судового розгляду, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
У зв`язку із цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до
ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.