ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 736/2398/18
провадження № 51-5276км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника (у режимі відеоконференції) Хайтова П.В.,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Хайтова П.В. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270150000294, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня
2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, та виправдано.
Чернігівський апеляційний суд 21 жовтня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 і ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішив питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком апеляційного суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 15 жовтня 2018 року о 01:00 він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на кухні квартири АДРЕСА_2 в ході раптово виниклої сварки зі співмешканкою ОСОБА_2, діючи із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливого настання суспільно -небезпечних наслідків свого діяння у виді заподіяння смерті потерпілій, хоча повинен був і міг їх передбачити, з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно завдав одного удару правою долонею по обличчю потерпілої. У результаті вищевказаних дій ОСОБА_1 остання втратила рівновагу, впала на підлогу з прискоренням із висоти власного зросту та забилася об кухонну стінку лобною ділянкою справа, внаслідок чого отримала комплекс тілесних ушкоджень, які є тяжкими за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням її смерті.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
За змістом касаційної скарги захисник, порушуючи питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1, зазначає, що цей вирок є незаконним та необґрунтованим, винесений із порушенням матеріального та процесуального права. На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між ударом, якого завдав його підзахисний потерпілій, та отриманням нею смертельної травми під час падіння. Також стверджує про порушення вимог ч. 3 ст. 107 КПК, оскільки доданий до протоколу слідчого експерименту від 17 жовтня 2018 року за участю ОСОБА_1 CD-диск із відеозаписом слідчої дії є копією, а тому є недопустимим доказом.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення і просив вирок апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із вироком апеляційного суду, наводить доводи про те, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між ударом, якого завдав його підзахисний ОСОБА_1 потерпілій, та отриманою нею смертельною травмою під час падіння, а також про безпідставність визнання СD-R диска з відеозаписом слідчого експерименту від 17 жовтня 2018 року за участю ОСОБА_1 допустимим доказом.
Проте колегія суддів вважає такі доводи сторони захисту неприйнятними та зазначає про таке.
У кримінальному провадженні, що розглядається, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час раптово виниклої сварки зі співмешканкою, завдав їй одного удару правою долонею по обличчю, від чого ОСОБА_2 втратила рівновагу, впала на підлогу та вдарилася лобною ділянкою справа об кухонну стінку, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.
Місцевий суд визнав ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, та виправдав на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК. При цьому зазначив, що сторона обвинувачення не довела причинного зв`язку між діянням ОСОБА_1 і настанням суспільно небезпечних наслідків, оскільки висновки судово-медичних експертиз не містять відповідей, що падіння потерпілої, внаслідок якого виник комплекс тілесних ушкоджень, які спричинили її смерть, сталося саме через удар чи поштовх обвинуваченим. Крім того, суд першої інстанціївизнав диск СD-R з відеозаписом слідчого експерименту від 17 жовтня 2018 року за участю ОСОБА_1 недопустимим доказом, оскільки сторона обвинувачення не довела, що до матеріалів кримінального провадження долучено саме оригінал вказаного відеозапису.
Апеляційний суд, частково дослідивши за клопотанням прокурора письмові докази, допитавши обвинуваченого та експерта ОСОБА_3, дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між ударом, який завдав ОСОБА_1 потерпілій, та отриманням нею смертельної травми під час падіння і визнав винуватим ОСОБА_1 у вбивстві потерпілої ОСОБА_2 через необережність та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 119 КК.