ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 950/2360/19
провадження № 51-4336км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Зленка О. В.,
захисника Верещагіна Д. Б. (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - Верещагіна Д. Б. на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019200090000290, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Василівка Лебединського району Сумської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 7 грудня 2018 року за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців, звільненого 26 липня 2019 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком, ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 знаходячись за адресою АДРЕСА_1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення статевої недоторканості потерпілої та бажаючи настання таких наслідків, тобто діючи з прямим умислом, спрямованим на вчинення дій сексуального характеру, систематично в період з 15 січня 2019 року по 28 січня 2019 року, вчиняв стосовно малолітньої потерпілої ОСОБА_2 дії сексуального характеру, незалежно від її добровільної згоди.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора та захисника, а вирок - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що у матеріалах кримінального провадження очевидні протиріччя часу (дати) вчинення інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, що залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій. Також вказує на те, що в основу обвинувального вироку, окрім інших доказів, покладено суперечливі показання ОСОБА_3, яка за її показаннями була безпосереднім свідком вчинення засудженим стосовно її доньки дій сексуального характеру. Зазначає, що свідок ОСОБА_3 спотворила речові докази у кримінальному провадженні, приховавши, на його думку, біологічні сліди особи, яка дійсно вчинила кримінальне правопорушення. Крім цього вказує на те, що при призначенні засудженому покарання місцевий суд мав застосувати попередню редакцію статті, яка передбачала менш суворе покарання. Також зазначає, що засудженим під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було виявлено відсутність звукозаписів декількох судових засідань суду апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Разом з тим, за результатами перевірки судових рішень у порядку касаційної процедури у межах передбачених законом повноважень Судом не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такі висновки у своєму рішенні місцевий суд обґрунтував показаннями:
- засудженого ОСОБА_1, який вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що зґвалтування малолітньої ОСОБА_2 він не вчиняв. У справі відсутні докази, які б доводили його вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення;
- малолітньої ОСОБА_2, яка в присутності педагога та психолога розповіла про обставини вчинення ОСОБА_1 відносно неї дій сексуального характеру;
- свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що є матір`ю потерпілої ОСОБА_2 . Засуджений ОСОБА_1 є її співмешканцем. 15 січня 2019 року вона була свідком зґвалтування засудженим її малолітньої доньки. По дану подію в поліції вона не повідомляла через погрози засудженого їй розправою. В подальшому, протягом декількох днів донька їй розказувала, що засуджений вчиняв з нею аналогічні дії сексуального характеру;
- законного представника потерпілої - ОСОБА_4, яка пояснила, що з 21 червня 2019 року вона є патронатним вихователем малолітньої потерпілої. 4 липня 2019 року їй зателефонувала працівник служби у справах дітей Лебединської міської ради та повідомила, що вони мають інформацію про зґвалтування малолітньої ОСОБА_2 . У зв`язку з цим вона ( ОСОБА_4 ) відвела потерпілу до лікаря-гінеколога Лебединської ЦРЛ, яка підтвердила факт втручання і наявність гінекологічного захворювання на цьому фоні. Після візиту до лікаря потерпіла ОСОБА_2 їй розповіла про обставини вчинення ОСОБА_1 відносно неї дій сексуального характеру;
- свідка ОСОБА_5, який пояснив, що він є біологічним батьком малолітньої потерпілої. Про зґвалтування потерпілої він дізнався від ОСОБА_3 ;
- свідка ОСОБА_6, яка пояснила, що першочергово про зґвалтування ОСОБА_2 вона також дізнався від ОСОБА_3, а згодом потерпіла сама їй розповіла про вчинення засудженим відноснонеї дій сексуального характеру;
- свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що на початку липня 2019 року до неї, як працівника сільської ради, прийшла ОСОБА_6 - бабуся малолітньої ОСОБА_2 та повідомила, що мати потерпілої - ОСОБА_3 розказала їй, що її співмешканець зґвалтував малолітню ОСОБА_2 . Дану інформацію вона ( ОСОБА_7 ) негайно про вказаний факт повідомила службу у справах дітей Лебединської РДА;
- судово-медичного експерта ОСОБА_8, яка пояснила, що враховуючи тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілої, фізичне проникнення статевого органу в тіло 9 річної особи можливе та зазначила про неможливість самою потерпілою собі таких тілесних ушкоджень.
Так, показання учасників кримінального провадження місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться:
- у свідоцтві про народження ОСОБА_2 ;