Постанова
Іменем України
05 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 569/2864/20
провадження № 61-3493св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та видачі ключів від замків.
На обґрунтування позову вказує на те, що з 13 вересня 2018 року відповідно до договору дарування у її власності знаходиться 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (далі - квартира, приміщення).
Співвласником цієї квартири є ОСОБА_2, якій належить інша 1/2 частки.
Зазначає, що протягом 2019 року у приміщенні квартири проводились ремонтні роботи, після яких позивач мала намір здійснювати у цій квартирі адвокатську діяльність, проте 14 лютого 2020 року вона прийшла до квартири та виявила, що вхідні двері та замки до неї змінені. Нею було викликано патрульну поліцію та написано заяву про самоуправство ОСОБА_2 .
Також вказує, що ОСОБА_2 без її згоди зайняла більшу кімнату, яка має 12 кв. м, а їй відведено 9 кв. м, що є неправомірним, тим самим порушено її, ОСОБА_1, право власності як співвласника.
Посилаючись на зазначене, просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні приміщенням шляхом передачі ключів від вхідних дверей та забезпечити вільний вхід/вихід і її перебування в цьому приміщенні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом не було встановлено порушення діями відповідача права позивача на проживання та користування спірною квартирою, тому суд вважав, що заявлені позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами і не підлягають до задоволення. Крім того, суд зазначив, що належним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде припинення дій, які порушують її права, відновлення становища, що існувало до порушення - відновлення порушеного права.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 25 жовтня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2020 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та видачі ключів від замків задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні спірного приміщенням шляхом передачі ключів від вхідних дверей та забезпечити вільний вхід/вихід і її перебування в цьому приміщенні.
Вирішено питання судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставина неможливості доступу ОСОБА_1 до спірної квартири в цій справі на час її розгляду є фактом. Формальне надсилання ОСОБА_2 один раз (протягом майже двох років спору) ключа ОСОБА_1 не спростовує чинення нею перешкод позивачці в доступі та користуванні спірною квартирою. Відповідачка за наявності доброї волі до вирішення спору, за вказаний період мала достатньо часу та можливостей передати ключі від вхідних дверей спірної квартири позивачці, однак цього не зробила. На пропозицію колегії суддів оголосити перерву для передачі ОСОБА_1 ключів від вхідних дверей, ОСОБА_2 відмовилась. Ця обставина вказує на зацікавленість відповідачки у тому, що вона спростовує, а саме - чинення перешкод в користуванні спірною квартирою для позивачки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 лютого 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Крім того, посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 41 Конституції України, статей 316-321 ЦК України, статті 358 ЦК України, частини четвертої статті 82 ЦПК України у правовідносинах щодо усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії за умови наявності судового рішення, мотивувальною частиною якого встановлено факт заміни вхідних дверей до спільного приміщення з огляду на самоусунення іншого співвласника від обов`язку утримання спільного майна та за умови попереднього повідомлення співвласника щодо погодження кошторису, переліку ремонтних робіт з метою збереження цілісності та неушкодженості, ринкової вартості об`єкта нерухомості у відповідності комплексу нагальних поточних ремонтних робіт, встановлених актом обстеження будівельних конструкцій і конструктивних елементів, з послідуючим неодноразовим наданням співвласнику дубліката ключа від замінених вхідних дверей та подальшої відмови останнього від їх отримання (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 листопада 2020 року в справі № 569/3281/20 встановлено порядок користування спірною квартирою, згідно з яким ОСОБА_2 виділено у користування кімнату, позначену "4", площею 12,3 кв. м, у користування ОСОБА_1 - кімнату, позначену "5", площею 8 кв. м, інші приміщення: коридор, туалет, допоміжну прохідну кімнату залишено у спільному користуванні.
Однак оскаржуваною постановою ОСОБА_2 зобов`язано забезпечити позивачці вільне перебування в спірному приміщенні, тобто у всьому, що суперечить вищезазначеному рішенню Рівненського міського суду Рівненського області від 09 листопада 2020 року.
Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 самоусунулась від виконання покладеного на неї, як на співвласника, обов`язку, зокрема, брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. З кінця літа 2019 року жодної участі в утриманні, збереженні спільного майна, оплаті комунальних послуг не бере, до квартири не приходить.
Зазначає, що жодним належним та допустимим доказом позивач ОСОБА_1 не довела факт чинення відповідачем їй перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Також зазначає, що підлягає виключенню з мотивувальної частини оскаржуваної постанови твердження суду, а саме: "Колегія суддів вважає, що цивільний процес не місце вияснення неприязних стосунків між бувшими колегами адвокатами, які апріорі мають знати закон та поважати його, а також права один одного, як співвласників спірної квартири", оскільки заявник вважає, що у спірних правовідносинах з позивачем ОСОБА_1 нею було неухильно дотримано усіх вимог чинного законодавства України, наявний спір жодного відношення до здійснення адвокатської діяльності не має. Заявник зазначене мотивування оскаржуваної постанови колегією апеляційного суду з посиланням на вид діяльності - адвокатську розцінює як порушення рівноправності громадян, непряме обмеження прав як адвоката України, що є порушенням приписів статті 24 Конституції України.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, а саме зобов`язавши відповідача забезпечити вільний вхід/вихід і перебування позивача в спірному приміщенні, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського міського суду Рівненської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у травні 2022 року.
Доводи інших учасників справи
У червні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки спірної квартири на підставі договору дарування від 13 вересня 2018 року (а. с. 6-8).
ОСОБА_2 є співвласником 1/2 частки спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 2018 року (а. с. 10).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 до Рівненського ВП ГУНП у Рівненській області від 14 лютого 2020 року та письмових пояснень, відібраних компетентним працівником УПП в Рівненській області, встановлено, що ОСОБА_1 14 лютого 2020 року о 13 год. 30 хв. підійшла до спірного приміщення та виявила, що вхідні двері та замки змінено, як наслідок не змогла потрапити до свого майна. Зв`язатися зі співвласником ОСОБА_2 було неможливо, оскільки вона перебувала за кордоном, тому просила притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за самовільну зміну дверей та замків до спільного приміщення (а. с. 12, 13).
Згідно з відповіддю Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області від 12 травня 2020 року № К-289/200/04-2020 за результатом розгляду вищевказаного звернення ОСОБА_1 Рівненським ВП ГУНП в Рівненській області було прийнято рішення № 1555 про списання матеріалів (а. с. 50).
Факт перебування відповідача ОСОБА_2 за кордоном 14 лютого 2020 року підтверджується копією закордонного паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 з відповідними відмітками (а. с.47-49).
13 січня 2020 року за замовленням відповідача ОСОБА_2 було проведено обстеження будівельних конструкцій і конструктивних елементів спірної квартири, за результатами якого складено акт (а. с. 63-65).
У матеріалах справи наявні докази того, що відповідач ОСОБА_2 зверталася до позивача ОСОБА_1 щодо необхідності проведення ремонту спірного приміщення з метою його збереження, однак не отримавши таку згоду, з врахуванням того, що квартира потребувала термінового проведення таких робіт, внаслідок недопущення руйнації та з метою збереження приміщення провела заміну вхідних дверей та здійснила ремонт спірної квартири (а. с. 61, 62).
Реалізовуючи своє право вимоги від іншого співвласника на відшкодування частини понесених витрат на ремонт квартири, відповідач ОСОБА_2 звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом про стягнення грошових коштів та встановлення порядку користування квартирою, (а. с. 78-79).
Рішенням Рівненського міського суду від 09 листопада 2020 року в справі № 569/3281/20 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування вартості ремонту та утримання спірної квартири стягнено 19 985,46 грн, а також між сторонами встановлено порядок користування спірною квартирою (а. с. 151-156).
24 січня 2020 року ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 надсилала повідомлення про необхідність отримання дубліката ключа від вхідних дверей (а. с. 66-68, 73).
Неотримання згаданого відправлення ОСОБА_1 в суді пояснила тим, що в телефонному режимі на пошті з`ясувала, що ОСОБА_2 надіслала їй подарунок, а враховуючи їх неприязні відносини, вона не потребувала від неї подарунків. Крім того, зазначала, що вхідні двері мають два замки, а не один. Тобто мало бути надіслано, як мінімум, два ключі.
Окрім того, відповідач ОСОБА_2 вказувала на те, що між нею та позивачем ОСОБА_1 склалися неприязні стосунки, на підтвердження чого надала копії повідомлень, витягів з Єдиного реєстру досудового розслідування від 19 червня 2019 року, від 18 вересня 2019 року, повідомлень від дисциплінарної палати КДКА Рівненської області, скарг на дисциплінарний проступок адвоката від 27 липня 2019 року, від 03 серпня 2019 року, від 20 січня 2020 року, відповіді Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області, рішень дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30 квітня 2020 року (а. с. 53-59).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.