Постанова
Іменем України
05 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 601/2827/13-ц
провадження № 61-19798св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальність "Кредитні ініціативи",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Гірського Б. О., Баршадської Г. В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру загальною площею 65,6 кв. м, житловою - 38,3 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження", з початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17 грудня 2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено договір відступлення прав вимоги, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 05 жовтня 2005 року № 03-538, укладеним між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи".
05 жовтня 2005 року ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 03-538, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 31 500,00 дол. США зі сплатою відсотків у сумі та на умовах, передбачених кредитним договором.
ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" свої зобов`язання за договором виконав, а ОСОБА_1 допустив заборгованість, яка станом на 31 липня 2013 року становила: по оплаті відсотків - у сумі 2 080,88 доларів США, основної суми кредиту - у сумі 20 741,95 дол. США заборгованості по кредиту; розмір неустойки - 128,83 дол. США.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та відповідачем був укладений договір іпотеки від 18 жовтня 2005 року, згідно з яким в іпотеку передавалася належна йому на праві власності квартира загальною площею 65,6 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2015 року позов ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення на предмет іпотеки задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2005 року № 03-538, яка станом на 31 липня 2013 року становила 183 585,06 грн: за кредитом - 165 790,41 грн, по відсотках 16 632 47 грн, пеня - 1 029,74 грн, звернено стягнення на предмети іпотеки, а саме: на трикімнатну квартиру загальною площею 65,6 кв. м, житловою - 38,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позов, суд виходив з тих обставин, що позивачем представлено докази переходу прав кредитора до позивача, відповідач не виконав умов кредитного договору та допустив заборгованість, а тому позов підлягає до задоволення і в рахунок погашення заборгованості слід звернути стягнення на квартиру, яка є предметом іпотеки.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року рішення Кременецького районного суду від 29 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 21 липня 2021 року постанова Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року мотивована тим, що ОСОБА_1 передав в іпотеку банку спірне нерухоме майно без виділення в натурі належної йому частки у спільному майні подружжя та за згодою іншого співвласника - дружини ОСОБА_2 . Предметом іпотеки у спірних правовідносинах є квартира АДРЕСА_2 в цілому, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що рішенням суду першої інстанції порушено права інтереси та обов`язки ОСОБА_2, не перевіривши чим саме порушуються права останньої рішенням суду першої інстанції, не навів у оскаржуваній постанові відповідні мотиви, які б обґрунтовувалися належними та допустимими доказами.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2015 року, у справі за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи те, що рішенням Кременецького районного суду від 29 вересня 2015 року ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення не містяться висновки суду щодо прав та обов`язків безпосередньо заявниці, а правовідносини виникли між ОСОБА_1 та банком, тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 підлягає закриттю у зв`язку з не доведенням скаржником порушення вирішення судом в оскаржуваному рішенні питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, оскільки спірне майно було передано ОСОБА_1 зі згоди своєї дружини на підставі заяви, завіреної нотаріусом. Спірна квартира між подружжям не поділена. Не знайшло свого підтвердження порушення прав їх неповнолітньої дитини, оскільки вчинення свідомо батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування цього правочину не позбавило дочку на проживання в квартирі, яка придбана за кредитні кошти.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказану ухвалу, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає, неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без врахування практики Верховного Суду, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 60 СК України, статей 42, 51, 54, 352, 362, 376 ЦПК України, що призвело до обмеження доступу до правосуддя та унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуваним рішенням суду порушено конституційні права її та її неповнолітньої доньки, зокрема право власності та право на житло.
Вказувала, що не надавала згоди на укладення договору іпотеки щодо квартири АДРЕСА_2 .
Судом апеляційної інстанції не враховано, що надана позивачем копія заяви про надання згоди належним чином не завірена, всупереч вимогам закону не сформована на бланку, що викликає сумнів у її достовірності, та така є неналежним доказом у справі. Крім того, в указаному документі відсутня дата його складання, тому ідентифікувати, коли саме така згода надана, не вбачається за можливе.
Також судом першої інстанції не враховано права та інтереси неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає та на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції в порушення статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" не врахував відсутність згоди органу опіки та піклування на укладення іпотечного договору, що має наслідком його нікчемність в силу закону.
Посилалась на незастосування судом висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду: від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, від 16 червня 2021 року у справі № 264/4263/18, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19.
Аргументи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 601/2827/13-ц з Кременецького районного суду Тернопільської області.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла справа № 601/2827/13-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 05 жовтня 2005 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1, укладено кредитний договір № 03-538, відповідно до умов якого ОСОБА_1, отримав кредит в розмірі 31 500,00 дол. США зі сплатою відсотків в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач 18 жовтня 2005 року уклав договір іпотеки, згідно з яким надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 65,6 кв. м, житловою - 38,3 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 24-26).
18 жовтня 2005 року ОСОБА_4 надала нотаріальну згоду на заставу її чоловіком ОСОБА_1 належну їм спільну житлову квартиру АДРЕСА_2 . (т. 2 а. с. 48).
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі із 29 вересня 1996 року. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2008 року у справі № 2-565/2008 року шлюб між сторонами розірвано.
17 грудня 2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" укладено договір відступлення прав вимоги.
26 грудня 2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ТОВ "Франко Пак" укладено договір № 20121226-1 про надання послуг. Згідно з цим договором ТОВ "Франко Пак" зобов`язався за попередніми письмовими завданнями ТОВ "Кредитні ініціативи" виконувати роботи з виготовлення поліграфічної продукції та/або надати послуги, пов`язані з персоналізацією розсилок та/або організацією відправки письмової кореспонденції ТОВ "Кредитні ініціативи".
Згідно з повідомленням від 20 грудня 2012 року вих. № 0064371 про відступлення прав вимоги від первісного кредитора ПАТ "Промінвестбанк" про те, що ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Кредитні ініціативи" здійснено відступлення прав вимоги за кредитним договором від 05 жовтня 2005 року № 03-538 та договором іпотеки, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором, загальна сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1, станом на 31 липня 2013 року складається з наступного: - заборгованість за кредитом 20 741,95 дол. США; - заборгованість по відсотках за користування кредитом 2 080,88 дол. США; - розмір неустойки 128,83 дол. США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.